Рішення № 28005308, 13.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "13" грудня 2012 р. Справа № 5004/1541/12

за позовом Ковельського госпрозрахункового ринку, м. Ковель

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ковель

про стягнення 2951 грн. 49 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -юрист (дов. №756 від 12.12.2012р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Ковельський госпрозрахунковий ринок звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2951,49 грн., в тому числі 900,39 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору оренди торговельного місця НОМЕР_2 від 06.01.2009р., 45,72 грн. пені та 1994,40 грн. штрафних санкцій, нарахованих у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 6.2 договору оренди за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та порушення термінів здійснення орендних платежів у встановлених положеннями укладеної між сторонами угоди оренди торговельного місця порядку та строки, а також 10,98 грн. суми збитків від інфляції, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені ринком до підприємця ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надавши на вимогу суду витребувані документи та матеріали засвідчив на укладенні між сторонами договору оренди, передачу ринком підприємцю в оренду торговельного місця, його використання відповідачем з метою здійснення підприємницької діяльності, розірвання сторонами угоди в двосторонньому порядку, наявності у підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 900,39 грн., нарахування у зв'язку з цим штрафних санкцій та суми інфляційних.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали від 04.12.2012р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направила, особисто в засідання суду не з'явилась, хоча про день та час судового розгляду справи повідомлялась належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену у позовній заяві від 30.11.2012р., засвідчену підприємцем у договорі від 06.01.2009р. та відображену у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.12.2012р. №15273690 (а.с. 18-19) адресу відповідача: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та на адресу суду без вручення адресату повернута не була).

Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обов'язку щодо належного повідомлення сторони у справі (в даному випадку відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 13.12.2012р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України. Присутній в судовому засіданні представник позивача з приводу розгляду справи судом за відсутності відповідача чи його представника не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2009 року між Ковельським госпрозрахунковим ринком, м. Ковель (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Ковель (Орендар) було укладено договір оренди торговельного місця за НОМЕР_2 (а.с. 12-13).

У відповідності до умов п. 1.1 цієї угоди Ковельський госпрозрахунковий ринок зобов'язався надати, а суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, в свою чергу, прийняти у строкове платне користування (оренду) торговельне місце площею 8 кв.м. для розміщення об'єкту торгівлі (малої архітектурної форми) за НОМЕР_3 з метою здійснення торговельної діяльності промисловими товарами.

Пунктом 2.1 зазначеного договору сторонами було визначено, що вступ орендаря у користування орендованим торговельним місцем настає одночасно з підписанням між сторонами відповідної угоди.

Пунктом 3.1 договору оренди від 06.01.2009р. було визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 224 грн. на місяць.

Пунктом 3.2 договору було встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату щомісячно в касу позивача або на поточний рахунок ринку не пізніше 10-го числа поточного місяця.

На виконання умов договору оренди відповідачем орендувалось визначене в угоді торговельне місце у період часу з 01 січня 2009 року по 15 жовтня 2011 року включно.

Згідно пред'явленого позивачем відповідачу листа від 14.10.2011р. №267 (а.с. 23) договір оренди торговельного місця від 06.01.2009р. НОМЕР_2 було розірвано.

Наданим позивачем (а.с. 14) Актом від 05.12.2011р. підтверджується проведення в присутності уповноважених представників сторін демонтажу торговельного місця НОМЕР_3 та вивезення належної підприємцю ОСОБА_1 малої архітектурної форми (торговельного контейнеру) на територію оптового ринку (привокзальний ринок).

Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору оренди торговельного місця від 06.01.2009р. НОМЕР_2 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконала, орендні платежі в повному об'ємі не сплатила у зв'язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувала Ковельському госпрозрахунковому ринку 900,39 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість оренди торговельного місця у період з 01.02.201р. по 15.10.2011р. 1900,39 за мінусом здійснених 05.07.2011р. платежів в розмірі 1000 грн. (докази оплати -прибутковий касовий ордер №2588754048 від 05.07.2011р. на суму 1000 грн. -а.с. 21).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди торговельного місця від 06.01.2009р. НОМЕР_2 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду торговельного місця, прийняття та використання його підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 900,39 грн. за період з оренди з 01.02.2011р. по 15.10.2011р.

Сума заборгованості 900,39 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку пунктом 6.2 договору НОМЕР_2 від 06.01.2009р. сторонами було визначено, що за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 3.2 даного Договору, Орендар сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. У випадку несплати Орендарем без поважних причин орендної плати та пені до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим, Орендарю нараховується штраф в розмірі 20% від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем, по якому не проведена оплата, Орендарю нараховується штраф у розмірі 50% від суми боргу.

Судом встановлено, що таким чином сторонами була визначена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу за невиконання Орендарем умов договору щодо строків внесення орендних платежів. Договір оренди від 06.01.2009р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 6.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата пені та штрафу є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 900,39 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 пені в розмірі 45,72 грн. та 1994,40 грн. штрафу, нарахованих з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 6.2 договору НОМЕР_2 від 06.01.2009р.

Розглянувши позовні вимоги Ковельського госпрозрахункового ринку стосовно стягнення на його користь 45,72 грн. пені, перевіривши методику нарахування суми пені, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано відповідачу за період прострочки платежів з 11.02.2011р. по 15.10.2011р. з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків проведення орендних платежів, моменту виникнення тієї чи іншої заборгованості, дати здійснення часткових розрахунків, а також положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та .ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 1994,40 грн., перевіривши методику та періоди нарахування цієї санкції, судом була встановлена підставність таких вимог та її відповідність як умовам укладеного між сторонами договору оренди, так і положенням чинного законодавства України.

Поруч з цим судом засвідчується, що маючи у наявності примірник позовної заяви Ковельського госпрозрахункового ринку від 30.11.2012р. №742 та розрахунки ціни позову, зокрема, сум пені та штрафу (відправлення цих документів відповідачу підтверджується долученими до справи фіскальним чеком від 30.11.2012р. №5568 та описом вмісту листа від 30.11.2012р. -а.с. 5), володіючи інформацією про судовий розгляд відповідної справи судом (повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі -а.с. 77) підприємець ОСОБА_1 не скористалась своїм визначеним законом -ст. 267 Цивільного кодексу України правом щодо здійснення на адресу суду відповідної заяви про пропуск позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом строків позовної давності в частині стягнення нарахованих сум пені та штрафу.

Одночасно з цим суд засвідчує на тому, що у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

З огляду на положення зазначених норм законодавства, враховуючи те, що нараховані позивачем відповідачу штрафні санкції -штраф на суму 1994,40 грн. є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, невиконання відповідачем договірних зобов'язань на загальну суму 900,39 грн. не завдало істотних збитків Ковельському госпрозрахунковому ринку, свідченням чого, на думку суду, виступає звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості 2011 року лише в кінці 2012 року, а також не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, господарський суд вважає за можливе зменшити нараховану підприємцю ОСОБА_1 суму штрафу 1994,40 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від нарахованої суми, а саме 997,20 грн.

При цьому судом було взято також до уваги також те, що у звітний період 2011 року підприємцем ОСОБА_1 вчинялись заходи, спрямовані на погашення існуючої заборгованості -із загальної суми належних до сплати орендних платежів 1900,39 грн. відповідачем в липні 2011 року було сплачено позивачу суму 1000 грн., що складає більшу частину загальної вартості оренди.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 10,98 грн. суми інфляційних із сум заборгованостей лютого-червня та вересня місяців 2011 року відповідно помісячно за лютий-червень та вересень місяці 2011 року.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань, перевіривши методику їх нарахування, суд прийшов до висновку, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок підприємця ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 181, 193, 230-233, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546-550, 599, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ковельського госпрозрахункового ринку (м. Ковель, вул. Брестська, 2, код ЄДРПОУ 01557420) 900,39 грн. заборгованості, 45,72 грн. пені, 997,20 грн. штрафу та 10,98 грн. збитків від інфляції, а всього 1954,29 грн., 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 997,20 грн. штрафу в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

13.12.2012р.