Рішення № 28005251, 13.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "13" грудня 2012 р. СПРАВА № 5004/1546/12

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ківерці

про стягнення 3294 грн. 76 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Божкова О.М. -головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового забезпечення (дов. №8 від 21.01.2011р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3277,66 грн., в тому числі 3200,65 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009р., а також 77,01 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по сплаті орендних платежів.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача в обгрунтування пред'явлених до відповідача позовних вимог засвідчив на укладенні між сторонами договору оренди, передачу позивачем підприємцю в оренду нерухомого майна, його використання відповідачем з метою здійснення підприємницької діяльності, наявності у підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 3200,65 грн., нарахування у зв'язку з цим сум штрафних санкцій.

Поруч з цим представником позивача в судовому засіданні було заявлене клопотання від 13.12.2012р. №10-06-2174 про збільшення пред'явлених позовних вимог в частині стягнення суми штрафних санкцій. У зазначеному клопотанні позивач поруч із стягненням з відповідача суми основної заборгованості 3200,65 грн. просить суд стягнути з підприємця ОСОБА_1 суму збільшеної пені 94,11 грн. (за період прострочки платежів з 11.09.2012р. по 13.12.2012р.), а всього 3294,76 грн.

Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 3294,762 грн.

Задовольняючи відповідне клопотання сторони суд виходив також і з того, що збільшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, -з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали від 04.12.2012р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направила, особисто в засідання суду не з'явилась, хоча про день та час судового розгляду справи повідомлялась належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.11.2012р. №15225927 (а.с. 18-19) адресу відповідача: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією).

Разом з цим ухвала суду від 04.12.2012р. була повернута до суду без вручення адресату з тих підстав, що останній "за зазначеною адресою не проживає" (відмітка поштового відділення зв'язку на конверті рекомендованої кореспонденції - а.с. 21). При цьому судом враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку", а саме пунктом 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності -повнолітньому члену сім'ї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Таким чином, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою не проживає", з урахуванням конкретних обставин справи, може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обов'язку щодо належного повідомлення сторони у справі (в даному випадку відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 13.12.2012р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2009 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 згідно з умовами якого Орендодавець зобов'язувався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) окреме індивідуально визначене майно: частину тротуару площею 55 кв.м. та нежитлові приміщення будівлі вокзалу площею 122,6 кв.м. станції "Ківерці" ДТГО "Львівська залізниця", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та обліковується на балансі ДТГО "Львівська залізниця" відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 11-14).

Факт передачі майна в оренду засвідчується підписаним між Балансоутримувачем та Орендарем, а також погодженим Орендодавцем актом приймання-передавання орендованого майна від 01.11.2009р., котрий, в свою чергу, виступає додатком до договору оренди державного нерухомого майна від 30.10.2009р. №501 (а.с. 15).

Пунктом 3.1 договору оренди сторонами було передбачено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 1800,00 грн. за базовий місяць оренди (серпень 2009 року) без врахування ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди (листопад 2009 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди (серпень 2009 року) на індекси інфляції за вересень, жовтень, листопад 2009 року.

Згідно з п. 3.3. договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Як визначено п. 3.6. договору від 30.10.2009р. №501, орендна плата перераховується Орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа, наступного за звітним і спрямовується: 70% від суми орендної плати -до Державного бюджету, 30% від суми орендної плати -на рахунок балансоутримувача.

Згідно приписів ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

В даному випадку на виконання умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009р. позивачем було надано відповідачу, а останнім прийнято у строкове платне користування приміщення, визначене останнім, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна (а.с. 15).

Проте, підприємцем ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору оренди від 30.10.2009р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) виконано не було, у зв'язку з чим остання заборгувала позивачу 3200,65 грн. за період оренди приміщень з 01.08.2012р. по 30.10.2012р. (розрахунки суми заборгованості -ар. 3 позовної заяви від 30.11.2012р. -а.с. 5).

При цьому судом встановлено, що загальна вартість оренди нерухомого майна за період серпня-жовтня місяців 2012 року склала 4410,65 грн. В рахунок зменшення суми заборгованості регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області було зараховано здійснені підприємцем ОСОБА_1 авансові платежі в розмірі 1210 грн. (платіжне доручення №@2PL527555 від 26.02.2010р. -а.с. 16).

Судом взято до уваги те, що при вчиненні зазначеної дії позивач керувався положеннями договору оренди державного нерухомого майна від 30.10.2009р. №501 пунктом 3.10 котрого визначено, що зобов'язання Орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3. ст. 18, ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009р. з додатком (акт приймання-передавання) предметом судових розглядів не виступав, недійсним (неукладеним) судом не визнавався.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №501 від 30.10.2009р., передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду об'єктів нерухомого майна, прийняття та використання їх підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 3200,65 грн. за період з оренди з 01.08.2012р. по 30.10.2012р.

Сума заборгованості 3200,65 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку пунктом 3.7 договору оренди державного нерухомого майна сторонами було передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Держбюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що таким чином сторонами була визначена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання Орендарем умов договору щодо строків внесення орендних платежів. Договір оренди від 30.10.2009р. №501 недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 3.7 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 3200,65 грн. було включено до ціни позову, а згодом уточнено в порядку збільшення, вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 пені в розмірі 94,11 грн., нарахованої з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 3.7 договору №501 від 30.10.2009р. за період прострочки платежів з 11.09.2012р. по 13.12.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 94,11 грн., перевіривши методику та періоди її нарахування, судом встановлена підставність цих вимог, її відповідність фактичним обставинам справи, умовам укладеного між сторонами договору оренди, положенням чинного законодавства України.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок підприємця ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 230-233, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525-527, 530, 546-550, 599, 610-612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13347870, на розрахунковий рахунок 31117094700128 в Головному управлінні Державного казначейства України у Волинській області, одержувач коштів Ківерцівський район, ідентифікаційний код 21740362, МФО 803014, код платежу 22080300) 3200,65 грн. заборгованості та 94,11 грн. пені, а всього 3294,76 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13347870, на розрахунковий рахунок 35219002007999 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Волинській області, МФО 803014) 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

13.12.2012р.