Ухвала суду № 28005023, 11.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 року м. Київ К-58920/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р.

у справі № 2-а-37647/09/2070

за позовом Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Куп'янське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі -позивач, Куп'янське ВУ ВКГ) звернулось до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі -відповідач, Куп'янська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ № 0003211500/0 від 04.12.2008 р., № 0003211500/1 від 08.01.2009 року, № 0003211500/2 від 11.03.2009 року, № 0003211500/3 від 31.03.2009 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Куп'янська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Куп'янське ВУ ВКГ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Куп'янська ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку Куп'янського ВУ ВКГ з питань дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 02.12.2008 р. № 1620/15-03361773.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме порушено граничний строк спати узгоджених податкових зобов'язань, передбачених п.п. 4.1.4 п. 4.1, п.п. 4.2.1 п.4.2 цього Закону по податку на додану вартість.

04.12.2008 р. Куп'янська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення, яким застосувала до позивача штрафні санкції у розмірі 56 575,50 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами було залишено без змін, а скарги позивача -без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу.

Отже, право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тому суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган примусово стягнув всю суму, яку позивач сплатив по зобов'язанням з податку на додану вартість, на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов