Ухвала суду № 28004348, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/64339/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Комунального виробничого підприємства «Комсомольськтеплоенерго»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011р.

у справі №2а-1670/3224/11

за позовом Комунального виробничого підприємства «Комсомольськтеплоенерго» (надалі -КВП «Комсомольськтеплоенерго»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2011р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 01.04.2011р. №0000112301/1100.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011р., позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 01.04.2011р. №0000112301/1100 в частині визначення КВП «Комсомольськтеплоенерго»зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 147554,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36889,00грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 1,70грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Позивач також звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ставив питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційних скаргах сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., про що складено акт від 21.03.2011р. №1427/23-209/13940851.

Висновками зазначеного акта вказано на заниження позивачем у перевірений період об'єкту оподаткування податком на прибуток, з посиланням на те, що безоплатне отримання позивачем основних фондів не надає права на нарахування амортизації. Також, податковий орган вказав, що органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг зі сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності.

За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011р. №0000112301/1100, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств місцевого підпорядкування»та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що основні фонди передані позивачеві Комсомольською міською радою як внесок до статутного фонду для забезпечення статутної діяльності підприємства. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обумовлено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакціях Закону, що діяли впродовж 2009-2010р.р., під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (п.п. 8.1.1); амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі (п.п. 8.1.2).

Витрати платника податку, що не підлягають амортизації, перелічені в п.п. 8.1.3 та п.п.8.1.4 вказаного пункту. Так, не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на

- придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

- утримання основних фондів, що знаходяться на консервації (п.п. 8.1.3).

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування згідно п.п.8.1.4 вказаного Закону: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

При цьому, в ході судового розгляду справи встановлено, що доказів того, що позивач проводив амортизацію витрат, вказаних у п.п. 8.1.3 та п.п.8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не надано.

Таким чином, з аналізу положень п. 8.3 та п.8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що базою визначення амортизаційних відрахувань є балансова вартість груп основних фондів, а остання в свою чергу збільшується (зменшується) на суму вартості придбання (продажу) основних фондів. При цьому, п.п. 8.4.11 п. 8.4 зазначеної норми Закону визначає, що до продажу основних фондів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів прирівнюються операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп. Отже, в цілях визначення балансової вартості груп основних фондів включення основних фондів до статутного фонду є господарською операцією платника податку з придбання основних фондів. Тобто балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на вартість основних фондів, отриманих до статутного фонду.

У відповідності до п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. За таких обставин, амортизація позивачем основних фондів, отриманих до статутного фонду підприємства, є правомірною.

Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.03.2010р. (К-19775/07).

Стосовно застосування позивачем пільги з податку на прибуток слід зазначити наступне.

Так, ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено право Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Відповідно ч.3 ст.1 Закону цього ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України крім законів про оподаткування.

Статтею 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 №5-рп/2010 у справі №1-5/2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що передбачене ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»право Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рад встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів, може бути реалізоване за умови, що загальнодержавний податок на прибуток, платником якого є підприємства комунальної власності, відповідно до законів України справляється до бюджетів Автономної Республіки Крим та рад і не враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів. При цьому пільга може бути встановлена тільки щодо тієї суми податку, яка підлягає зарахуванню до зазначених бюджетів.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.05.2010р. КВП «Комсомольськтеплоенерго»надано пільгу по сплаті податку на прибуток з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., звільнивши останнього від сплати податку в розмірі 100%.

Проте, надаючи додаткову пільгу, шляхом звільнення від сплати податку на прибуток за результатами роботи підприємства комунальної власності за відповідний період, в згаданому рішенні Комсомольської міської ради Полтавської області не зазначена конкретна сума на яку звільнено позивача від сплати податку на прибуток.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій суб'єкта владних повноважень в прийнятті податкового повідомлення -рішення в цій частині позовних вимог.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Комунального виробничого підприємства «Комсомольськтеплоенерго»-залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов