Ухвала суду № 28004320, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/36701/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2011 року

у справі №2а-653/08/1370

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Жидачівський хлібзавод»(надалі -ТОВ «Жидачівський хлібзавод»)

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (надалі -ДПІ у Жидачівському районі Львівської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2008р. позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 06.05.2008р. №0000232320/2/5556, від 09.07.2008р. №0000232320/3/8737 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4395,00грн. та фінансових санкцій в сумі 1566,00грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2011р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена планова документальна перевірка ТОВ «Жидачівський хлібзавод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2007р., по податку на додану вартість з 01.03.2005р. по 30.06.2007р., про що складено акт від 05.12.2007р. НОМЕР_1.

Висновками зазначеного акта вказано на заниження позивачем у перевірений період об'єкту оподаткування податком на прибуток, з посиланням на те, що директор ТОВ «Жидачівський хлібзавод»ОСОБА_1 від імені позивача надавав в оренду приміщення собі - приватному підприємцю ОСОБА_1, тобто пов'язаній особі. При цьому, податковий орган дійшов висновку, що орендна плата була нижчою за звичайні ціни при порівнянні з ідентичними послугами у співставних умовах.

За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642320/0/17898 від 19.12.2007р., яким визначено зобов'язання з полатку на прибуток приватних підприємств у сумі 32194,00грн., у т.ч за основним платежем - 23255,00грн., за штрафними фінансовими санкціями - 8939,00грн.

В подальшому, за результатами апеляційного узгодження вказаного зобов'язання, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким суму зобов'язання зменшено, а саме: №0000232320/2/5556 від 06.05.2008р. на загальну суму - 8881,00грн., у т.ч. за основним платежем - 6350,00грн., за штрафними фінансовими санкціями - 2531,00грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Жидачівський хлібзавод»в особі директора ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_1 було укладеного договір оренди (будівля та устаткування для випікання хлібобулочних виробів) №3 від -1.03.2007р. Умовами договору передбачено розмір орендної плати в такому розмірі: березень 2007р. - 4800,00грн.; квітень 2007р. -3800,00грн.; травень 2007р. -3800,00грн.; червень 2007р. -3300,00грн.

В обґрунтування висновків перевірки податковий орган посилається на те, що позивачем у січні та лютому 2007р. ці самі основні засоби було надано в оренду іншому приватному підприємцю -ОСОБА_2, а розмір орендної плати був більшим за розмір такої плати у березні-червні 2007р., а саме, вказує, що орендна плата у січні становила 9980,00грн., а в лютому -8320,00грн.

Суди визнали такі твердження відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

В силу п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємництво», чинного у перевіряємий період, підприємництво -це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому, відповідно до п.п. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону обумовлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Крім того, обов'язок із доведення того, що рівень цін за оподатковуваними операціями не відповідає звичайним цінам покладено на податкові органи, які повинні для доведення зазначеного вжити передбачених п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону заходів.

Відповідно до підпункту 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається саме на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Разом з тим, відповідач вказаних заходів у повній мірі не вжив, а посилання виключно на договір укладений із ПП ОСОБА_2, що свідчить про однобічний та поверхневий підхід до виконання обов'язків передбачених п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не дає підстави для висновку про необґрунтованість установленої в договорі №3 від 01.03.2007р. ціни оренди.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області -залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов