Ухвала суду № 28004291, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/39994/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрік Енжін»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2011р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011р.

у справі №2а-11678/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрік Енжін»(надалі -ТОВ «Електрік Енжін»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Печерському районі м. Києва)

про визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги №2/7456 від 12.08.2009р., -

встановив:

У серпні 2010р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги ДПІ у Печерському районі м.Києва №2/7456 від 12.08.2009р. а також про визнання протиправними дії податкового органу по проведенню документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011р., у задоволенні позову ТОВ «Електрік Енжін»відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій ТОВ «Електрік Енжін»(ЄДРПОУ 36425760) за періоди: червень 2009р. (Акт перевірки від 30.04.2010р. №0022/15-06); січень-лютий (Акт перевірки від 09.04.2010р. №0019/15-06); березень 2010р. (Акт перевірки від 04.06.2010р. №0030/1506).

При перевірці податкових декларацій позивача за червень 2009р., січень-березень 2010р. податковим органом встановлено заниження та несплату ПДВ, оскільки заявлений позивачем задекларований розмір операцій з придбання разом з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту є безпідставним, оскільки вказаний у додатках до декларацій контрагент з індивідуальним податковим номером 356176050161 не існує, так як не зареєстрований як платник податку у органах державної податкової служби.

За наслідками проведених перевірок контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві визначено зобов'язання з ПДВ та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Порядок нарахування, обчислення та сплати податкових зобов'язань на час здійснення господарської діяльності, що зумовила виникнення податкового кредиту з ПДВ, визначався Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок, умови та строки реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації визначаються Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р.

Так, відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з пунктами 2 і 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 (в редакції чинній на час правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник ПДВ та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, і вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином, оскільки право позивача на податковий кредит з ПДВ не підтверджується належним чином складеними податковими накладними, податковим органом обгрунтовано вказано на неправомірність формування податкового кредиту в цій частині.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, який був чинним на час правовідносин, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Отже, доводи позивача щодо протиправності дій податкового органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки є необґрунтованими.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрік Енжін»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов