Постанова № 28003782, 07.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9344/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Прудник С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача Осьмак Я.В.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 05.11.2012 №№35165918, 35165325 , -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 05.11.2012 №№35165918, 35165325.

28 листопада 2012 року по справі було відкрито провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 по справі №2а/1270/5251/2012 було визнано протиправними та скасовано накази №2363 від 28.12.2011, №2 о/с від 06.01.2012р. про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ, та поновлено його на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВСУ в Луганської області з 06.01.2012.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2012 від 01.08.2012 зазначена постанова була залишена без змін.

Луганським окружним адміністративним судом 30.10.2012 на виконання постанови від 01.08.2012 було видано 2 виконавчі листи

15.11.2012 позивач отримав постанови відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №35165325 від 05.11.2012, та ВП №35165918 від 05.11.2012р. Підставою відмови у відкритті виконавчого провадження у обох постановах зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутній ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника.

Позивач не згодний із прийнятими постанови, у зв'язку із чим просив визнати протиправними та скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 05.11.2012 №№35165918, 35165325.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що дії державного виконавця при прийнятті постанов є правомірними, у зв'язку із чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.10.2012 Луганським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи по справі №2а/1270/5251/2012 про поновлення позивача на посаді та скасування наказів про звільнення (а.с.6,7).

05.11.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області прийнято постанови ВП №35165325 та ВП №35165918 про відмову у відкритті виконавчих проваджень (а.с.9,11).

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності ст. 3, 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Вимоги до виконавчого документу встановлені ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження». У виконавчому документі зазначаються:

1)назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали

посадової особи, що його видали;

дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по

батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних

осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код

суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб),

індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб -

платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб -

громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від

прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи

державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані,

якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які

ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню,

зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб),

місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

резолютивна частина рішення;

дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відповідно до ст..26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та

неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим

Законом;

якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало

законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку

допущено до негайного виконання;

пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не

за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким

постановлено рішення;

невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18

цього Закону;

якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім

виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення

виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Так, із аналізу ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження» суд доходить висновку, що п. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює необхідність зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню. Таким чином, державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження за вказаними виконавчими листами повинен був впевнитися, чи було суду при винесенні рішення та видачі виконавчих листів відомо ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника, оскільки наявність цих відомостей не є обов'язковими при виконанні рішення в примусовому порядку. Суд вважає, що видані виконавчі листи відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 05.11.2012 №№35165918, 35165325.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 05.11.2012 №№35165918, 35165325 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 05.11.2012 №№35165918, 35165325.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 32,19 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник