Постанова № 28003778, 05.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/5187/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства "Антрацит" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 21.06.2012,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2012 Луганським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за позовом Державного підприємства "Свердловський ремонтно-механічний завод" (Свердловський РМЗ) до ДПІ в м. Свердловську про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000422000 від 21.06.2012.

Провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 26 липня 2012 року в зв'язку з витребуванням з Свердловського міського суду Луганської області матеріалів кримінальної справи, порушеної стосовно колишнього директора ДП Свердловський РМЗ ОСОБА_1, оскільки всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам за перевіряємий період, вилучені органами слідства у позивача та знаходяться в матеріалах даної кримінальної справи.

За час поки провадження у справі було зупинено відбулася реорганізацію позивача.

Державне підприємство "Свердловський РМЗ" 28 серпня 2012 року припинило свою діяльність у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до Державного підприємства "Антрацит" (код ЄДРПОУ 32226065, юридична адреса: 94613,Луганська область, м.Антрацит, вул..Ростовська,38) до якого перешли всі його права та обов'язки.

Ухвалою суду від 14.11.2012 було здійснено заміну відповідача його правонаступником ДП "Антрацит".

Дослідивши матеріали адміністративної справи, дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі постанови слідчого від 07.07.2011 про призначення по кримінальній справі 41/11/8016, порушеній у відношенні директора ДП "Свердловський РМЗ" ОСОБА_1, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП "Свердловський РМЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лугапорт", ПП "Леком-Рудмет", ПП "Міромаркет-07", ПП "Союз-Трейд-В" за період з 01.06.2008 по 31.03.2010, результати якої оформлені актом перевірки від 02.08.2011 №9/35-35562599.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п 7.2.1 п.7.2 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.2 п.5 п.18 Порядку заповнення податкової накладної № 165 від 30.05.97р.

в результаті чого ДП "Свердловський РМЗ" занижено податок на додану вартість на суму 2371799 грн., у т.ч.:

- червень 2008р. у сумі 126 611 грн.;

- липень 2008р. у сумі 159 303 грн.;

- вересень 2008р. у сумі 52 000 грн.;

- жовтень 2008р. у сумі 270 905 грн.;

- лютий 2009р. у сумі 191 831 грн.;

- березень 2009р. у сумі 119 994 грн.;

- квітень 2009р. у сумі 148 297 грн.;

- травень 2009р. у сумі 33 252 грн.;

- червень 2009р. у сумі 498 580 грн.;

- липень 2009р. у сумі 476 324 грн.;

- листопад 2009р. у сумі 69 353 грн.;

- грудень 2009р. у сумі 86 679 грн.;

- січень 2010р. у сумі 138 670 грн..

Щодо кримінальної справи слід зазначити наступне.

Постановою від 17.03.2011 було порушено кримінальну справу №41/11/8016 у відношенні ОСОБА_1 по факту ухилення від сплати податку на додану вартість ДП "Свердловський РМЗ" за період з червня 2008 по січень 2010 року в сумі 2371799 грн. за ч. 3 ст. 212 КК України.

07.07.2011 в межах порушеної кримінальної справи прийнято постанову про призначення позапланової виїзної перевірки позивача у справі, яка і стала підставою для проведення перевірки та складання акту №9/35-35562599 від 02.08.2011.

Постановою Ленінського районного суду від 14.07.2011, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області постанову про порушення кримінальної справи №41/11/8016 було скасовано.

08.08.2011 у відношенні громадянина ОСОБА_1 було також порушено кримінальну справу №41/11/8051 за ч. 5 ст. 191 КК України по факту розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах.

Матеріали обох кримінальних справ були спрямовані начальнику СВ ПМ ДПІ в м. Свердловську для закінчення досудового слідства.

14.09.2011 постановою слідчого було змінено підстави порушення кримінальної справи №41/11/8051, враховуючи яку справу слід вважати порушеною по факту, а не у відношенні особи.

03.10.2011 за результатами проведення дослідчої перевірки, в тому числі і матеріалів про скасування постанови про порушення кримінальної справи №41/11/8016 було прийнято нову постанову про порушення кримінальної справи, справі присвоєно номер №41/11/8051-2 у відношенні громадянина ОСОБА_1 по факту ухилення ДП "Свердловський РМЗ" від сплати податку на додану вартість в сумі 2371799 грн. з червня 2008 по березень 2010 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Постановою від 06.10.2011 справи №41/11/8051 та №41/11/8051-2 були об'єднані в одне провадження і їм було присвоєно №41/11/8051.

Далі провадження у цій кримінальній справі було спочатку припинено в частині звинувачень за ч. 5 ст. 191 КК України, потім в частині звинувачень за ч. 3 ст. 212, перекваліфіковано на звинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України, та 03.02.2012 постановою Свердловського районного суду припинено кримінальну справу з нереабілітуючих обставин за амністією.

Після прийняття остаточного рішення по кримінальній справі відповідачем 21.06.2012 на підставі акту перевірки №9/35-35562599 від 02.08.2011 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2964747 грн. 75 коп., з них 2371799 грн. - основний платіж, 592949,75 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає, що податковим органом було порушено порядок прийняття податкового повідомлення-рішення.

Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом аби законом про оперативно-розшукову діяльність. За результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Позивач вважає, що оскільки вирок суду у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 не винесено, відповідач не мав підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення.

З даного приводу суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у письмових запереченнях на позов щодо правомірності прийняття повідомлення-рішення.

Як вбачається з наведеної вище послідовності проведення процесуальних дій у кримінальній справі відносно громадянина ОСОБА_1, остаточне рішення було прийняте 03.02.2012, всі матеріали слідства, в т.ч. і акт перевірки №9/35-35562599 від 02.08.2011, на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, весь час до закінчення розгляду кримінальної справи переходили з матеріалів справи №41/11/8016 до справи №41/11/8051-2, а потім до об'єднаної справи №41/11/8051. Тому податкове повідомлення-рішення і було прийняте відповідачем лише після закінчення розгляду справи №41/11/8051.

Таким чином суд вважає, що податковим органом не було допущено порушень процедури прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, що ж до суті прийнятого рішення слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки підставою для здійснення податковим органом висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства були обставин формування позивачем протягом перевіряємого періоду податкового кредиту по взаємовідносинам з 4-ма підприємствами-постачальниками: ТОВ "Лугапорт", ПП "Леком-Рудмет", ПП "Міромаркет-07", ПП "Союз-Трейд-В".

Отже, і предметом даного судового розгляду є встановлення правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум по операціях з зазначеними контрагентами та відповідність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, і відповідність прийнятого повідомлення-рішення фактичним обставинам.

З даного приводу слід зазначити наступне.

На час здійснення спірних правовідносин питання формування податкового кредиту та валових витрат визначалися Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідно.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом було досліджено матеріали кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_1 колишнього керівника Свердловський РМЗ у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки всі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам між позивачем та вказаними вище контрагентами були вилучені в ході розслідування зазначеної кримінальної справи, а сама перевірка, за наслідками якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, призначена постановою слідчого у зв'язку з розслідуванням саме цієї кримінальної справи.

В судовому засіданні кілька разів оголошувалася перерва та пропонувалося сторонам ознайомитися з матеріалами як адміністративної, так і кримінальної справи, сторони скористалися даної пропозицією суду та в повній мірі були ознайомлені з матеріалами справи, що надало їм можливість надати змістовні пояснення по справі з посиланням на конкретні документи, які містяться в матеріалах кримінальної справи. До адміністративної справи судом було залучено копії тих матеріалів кримінальної справи, які досліджувалися у судовому засіданні, та безпосередньо стосуються предмету розгляду.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами були укладені договори, контрагентами виписані в адресу позивача податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, рахунки. Також сторонами складені акти звірення розрахунків.

Крім того, судом досліджені товарно-транспортні накладні, відповідно до змісту яких, всі перевезення товарів від всіх 4-х контрагентів здійснювалися підприємством ТОВ "Ровеньківська нафтобаза 2004".

Відповідно до пояснень керівництва ТОВ "Ровеньківська нафтобаза 2004" підтвердити господарські відносини в підприємствами ТОВ "Лугапорт", ПП "Леком-Рудмет", ПП "Міромаркет-07", ПП "Союз-Трейд-В" вони не можуть у зв'язку зі знищенням документації за цей період внаслідок пожежі.

Діючи та колишні працівники цього підприємства - водії, чиї прізвища зазначені в ТТН, всі-як-один, зазначили, що назви підприємств постачальників їм не відомі, транспортування ТМЦ від цих підприємств в адресу ДП "Свердловський РМЗ" ними не здійснювалася, підписи в ТТН їм не належать.

Зведена таблиця із зазначенням відомостей вказаних у товарно-транспортних накладних наведена в акті перевірки №9/35-35562599.

Дослідивши ці документи суд встановив, що у жодній ТТН не вказано посади, П.І.Б. особи, яка здала вантаж, П.І.Б. водія який прийняв та здав вантаж.

Крім того, відповідно до письмової відповіді ТОВ "Ровеньківська нафтобаза 2004" від 24.03.2011 №161 на запит податкового органу, не всі транспортні засоби, які зазначені в ТТН зареєстровані за підприємством, тобто в ТТН наведено і автомобілі, які не належать підприємству, зазначеному як перевізник.

Також судом досліджені регістри податкової звітності позивача, відповідно до яких суми податку на додану вартість по операціях з контрагентами, зазначені в податкових накладних, включені до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Повний перелік всієї переліченої первинної документації наведений в опису матеріалів тома №7 кримінальної справи №41/11/8051-2. Копії зазначених документів, завірені судом залучені до матеріалів адміністративної справи.

Обставини здійснення оплати позивачем в адресу контрагентів визнаються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах кримінальної справи банківськими документами. Ці обставини також викладені і в акті перевірки, а тому на думку суд не потребують доказування в межах даної адміністративної справи і відповідно не потребують залучення до матеріалів адміністративної справи відповідних документальних підтверджень.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що у відношенні всіх підприємств-контрагентів порушені кримінальні справи по звинуваченню у фіктивному підприємництві.

Директор ТОВ "Лугапорт" - ОСОБА_2

Директор ТОВ "Лугапорт" - ОСОБА_3,

Директор ПП "Леком-Рудмет" - ОСОБА_4,

Директор ПП "Союз-Трейд-В" - ОСОБА_5,

Директор ПП "Міромаркет-07" - ОСОБА_6

Згідно протоколів допитів зазначених осіб, підприємства були зареєстровані ними за винагороду на пропозицію малознайомих осіб, без мети фактичного здійснення підприємницької діяльності, до роботи підприємств ці особи відношення не мали, підписували документи, які їм привозили на підпис, зміст документів не усвідомлювали.

Щодо двох фігурантів на час розгляду даної справи вже винесено вироки у кримінальних справах, якими цих осіб визнано винними, а саме: вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 12.12.2011 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_3, вироком цього ж суду від 23.12.2011 у скоєнні аналогічного злочину визнано винним ОСОБА_5

В межах кримінальної справи було проведено 3 експертизи, почеркознавча та 2 судово-економічні експертизи.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи вбачається, що лише частина первинних документів та договорів містить справжні підписи осіб, на яких були зареєстровані підприємства-контрагенти, та які відповідно до їх пояснень наданих в межах кримінальної справи не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність і приймати участі у діяльності підприємств.

Щодо висновків судово-бухгалтерських експертиз слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Так, перша експертиза (висновок №1207/24 від 16.06.2011) повністю підтвердила правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем податкового кредиту на суму 2371797 грн. Натомість, наступна експертиза (висновок №329у від 22.12.2011), що передувала перекваліфікації обвинувачення у кримінальній справі з ухилення від сплати податків на службову недбалість, підтвердила правомірність висновків податкового органу в частині взаємовідносин з ТОВ "Лугапорт" на суму 126610 грн. 50 коп.

Зазначений висновок експерта ставиться позивачем як головне свідоцтво наявності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому при проведенні другої експертизи досліджувалися ті самі докази, ті самі первинні документи, втім, експерт в цьому випадку дійшов майже протилежного висновку ніж попередній.

Вирішуючи даний спір суд виходить не лише з формальної наявності первинних документів, а і з фактичної можливості продавців здійснювати будь-яку діяльність з огляду на інші встановлені під час розгляду справи обставини (судові рішення та протоколи допитів, якими встановлено фіктивність їх створення, недоведеність факту транспортування ТМЦ, висновки експертиз).

Суд оцінює докази в їх сукупності не надаючи переваги один доказам поряд з іншими, і здійснивши комплексну оцінку доказів в їх сукупності, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову, а висновки податкового органу та прийняте податкове повідомлення-рішення правомірними з огляду на наступне.

Сукупність обставин свідчить про неможливість фактичного виконання підприємствами-контрагентами господарських операції з поставки позивачу ТМЦ, з огляду на фіктивний характер самим цих підприємств (що підтверджується наявними вироками суду та протоколами допитів "засновників/директорів"), суттєві розбіжності щодо відомостей про транспортування товарів, оскільки ТТН наявні лише у позивача, водії чиї прізвища зазначені в цих документах всі як один пояснюють, що їм невідомі такі підприємства, відповідних перевезень вони не здійснювали, підписи в ТТН ним не належать, лише частина транспортних засобів, зазначених у ТТН належить підприємству ТОВ "Ровеньківська нафтобаза 2004", а також через те, що лише частина первинних документів підписана директорами підприємств контрагентів, і ті згідно їх власних пояснень без мети реального настання, обумовлених угодами наслідків, без усвідомлення дійсного характеру операцій та змісту цих документів.

З огляду на все викладене суд вважає, що операції по придбанню товарів ДП "Свердловський РМЗ" у підприємств-продавців не підтверджуються документально з урахуванням реального часу, можливостей постачальників, тобто, не мали реального характеру, а відтак, і віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по таким операціям здійснено позивачем без достатніх на те підстав.

Щодо посилань позивача як на підставу для задоволення позову на факт скасування в межах кримінальної справи постанов про порушення провадження та закриття провадження у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, суд погоджується з доводами відповідача, що постанова, будучи процесуальним документом у кримінальному судочинстві, не є належним та допустимим доказом реальності операцій в рамках господарських правовідносин між позивачем та наведеними контрагентами, що склалися на підставі укладених між ними угод. Адже як адміністративне, так і кримінальне є окремими видами судочинства. Не всі діяння, які можуть бути визнані адміністративним судом за наслідками розгляду адміністративного позову як такі, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, є кримінально-караними.

До того ж, підстави для порушення провадження у адміністративній справі та кримінально-процесуального провадження, а також підстави припинення (закриття) цих проваджень є різними, врегульовані відповідними процесуальними кодексами. А відтак закриття провадження у кримінальній справі відносно посадової особи платника не є беззаперечним свідченням відсутності складу податкового правопорушення у діях такого платника.

Вказану позицію податкового органу підтримано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.10. 12 по справі № К-24445/10 за позовом ДПІ у Артемівському районі м. Луганська до ТОВ «Енергозберігаючі технології», ПП «Торгсервіс-ПСМ» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задовленні позовних вимог.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства "Антрацит" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 21.06.2012 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 10.12.2012.

Суддя А.М. Каюда