Постанова № 28003357, 11.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13816/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суду складі судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач на виконання своїх владних повноважень звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 8 425, 23 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за період з 17.02.2012 року по 16.05.2012 року зайво отримано державне матеріальне забезпечення по безробіттю в сумі 8 425, 23 грн., у зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та просив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В своїй заяві відповідач просив суд відкласти розгляд справу, в зв'язку з його відрядженням, але суд визнав його неявку в судове засідання неповажною, оскільки доказів до заяви відповідач не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 травня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі його письмової заяви надано статус безробітного.

11.08.2011 року та 29.08.2011 року відповідно до п.7 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» відповідачу виплачено одноразову допомогу по безробіттю в сумі 28 926, 61 грн. Відповідача ознайомлено з умовами отримання та порядком використання допомоги по безробіттю, що виплачується одноразово для організації підприємницької діяльності, про що свідчить заява відповідача від 16.05.2012 року.

В подальшому, наказом від 13.07.2011 року на підставі пп.1 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.1 п.5.3. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності» виплата допомоги по безробіттю відповідачу скорочена. Також, п.3 наказу від 12.07.2011 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю.

Проте, відповідачу фактично виплачено грошову допомогу по 16.05.2012 року.

Актом обґрунтованості виплат, матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №01-12/77 від 07.09.2012 р., який складено на підставі бухгалтерської перевірки, встановлено, що відповідач зайво отримав державне матеріальне забезпечення по безробіттю для організації підприємницької діяльності на суму 8 425, 23грн.

Наказом Центру № 446 від 12.09.2012 року прийнято рішення про вжиття заходів по стягненню коштів в сумі 8 425, 23 грн., зайво нарахованого матеріального забезпечення по безробіттю для організації підприємницької діяльності ОСОБА_1, яке нараховане період з 17.02.2012 року по 16.05.2012 року.

Позивачем направлено претензію №321 від 18.09.2012 року на суму 8 425, 23 грн., що підтверджується квитанцією № 1700 від 19.09.2012 року відповідачу. Повідомлення про отримання Претензії № 3217 від 18.09.2012 позивачу не надходило, на момент розгляду справи кошти добровільно не повернено.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На підставі пункту б частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п.1 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначається, що тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

Пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 встановлено, що допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

В силу п. 5.3 вищевказаного порядку передбачено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк 90 календарних днів але не більше періоду виплати допомоги по безробіттю, що залишилась у разі звільнення з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін.

За умовами п.5.5 Порядку, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, відповідачем зайво отримано державне матеріальне забезпечення по безробіттю у період з 17.02.2012 року по 16.05.2012 в сумі 8 425, 23 грн., оскільки сума такої виплати була правомірно скорочена позивачем.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Судом також встановлено, що заборгованість в сумі 8 425, 23 грн. добровільно не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти, виплачені як матеріальна допомога по безробіттю в сумі 8 425, 23 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) на користь Лівобережного центру зайнятості м.Дніпропетровська (р\р 37173001012050 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37274485) кошти в сумі 8 425, 23 грн. /вісім тисяч чотириста двадцять п'ять гривень двадцять три копійки/.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя К.С. Кучма