Рішення № 28003247, 11.12.2012, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 2310/1813/2012

Номер провадження 2/2310/494/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2012 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кіхтенко Н.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Сміян А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача та його представника-адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан -Транс -Груп»до ОСОБА_3 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2012 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь збитки в розмірі 11531,94 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що з 14.07.2010 р. по 20.06.2012 р. відповідач працював на посаді водія у Львівській філії ТОВ «Орлан -Транс - Груп». Перебуваючи в трудових відносинах з позивачем відповідач отримав пластикову картку ТзОВ «Континент Нафто Трейд»для заправки дизельним паливом транспортних засобів для виконання транспортних завдань.

Під час виконання перевезення на автопоїздах:

1. НОМЕР_3, згідно подорожнього листа № 173145 від 22.01.2011 р.;

2. НОМЕР_4, згідно подорожнього листа № 875754 від 17.12.2011 р.;

3. НОМЕР_4 , згідно подорожнього листа № 875776 від 04.01.2012 р.;

4. НОМЕР_5, згідно подорожнього листа № 892204 від 05.03.2012 р.та

5. НОМЕР_6, згідно подорожнього листа № 892235 від 21.03.2012р. відповідач допустив перевищення встановленого ліміту використання палива, а також ним було порушено вимоги наказу по підприємтсву № 88 від 03.09.2007 р. «Про порядок заправки автомобілів »щодо допустимої максимальної норми палива при виїзді з тієї чи іншої держави,де ціна була вища ніж в Україні, крім того, заправка по документах неодноразово перевищувала реальний вміст паливних баків автомобілів, згідно наданих розшифровок до вказаних подорожніх листів, на яких виконував перевезення відповідач, і після всіх можливих списань відповідачем можливих перевищень витрат пального,відповідачем заподіяно збитки на загальну суму 11531,94 грн. І оскільки жодних документів, які б обґрунтовували такі збитки відповідачем не надано, у добровільному порядку збитки відповідачем не відшкодовані, то позивачем до суду і пред»явлено даний позов.

Представник позивача, згідно наданої суду довіреності ,- ОСОБА_1 в судове засідання з»явилася,позовні вимоги підтримала повністю та надала пояснення, аналогічні тим,що були викладені у позовній заяві та двох додаткових поясненнях,які відповідачу також вручені.

Відповідач в судове засідання з»явився, позов визнав частково, та дав суду наступні показання.

Що дійсно з 14.07.2010 р. по 20.06.2012 р. він працював у позивача водієм, у Львівській філії.

Надані суду копії подорожніх листів в кількості 5 штук з рошифровками щодо кількості придбаного,витраченого пального та місць його придбання, дійсно це ті, що стосувалися його поїздок по Україні та за її межами. Дійсно з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Про норми витрат пального та норми заправки автомобілів поза межами України знав, але письмово про це ні в якому документі не розписувався.

А тому визнає заподіяні збитки лише по подорожньому листу вказаному у позові під №2, від 17.12.2011р. в сумі 1329 грн.79 коп., в т.ч. 342 грн.38 коп. за заправку автомобіля більше 50 літрів у Польщі, та у розмірі ? частини по подорожньому листу від 21.03.2012 р.у сумі 930 грн.94 коп. (1861.88 : 2 = 930 грн. 94 коп.).

А всього позов визнає на суму 2260 грн. 73 коп.

У стягненні 1894грн.48 коп. по подорожньому листу від 17.12.2011 р. просить відмовити у зв»язку з пропуском позивачем річного строку позовної давності.

В іншій частині позов не визнає,не конкретизувавши часткове визнання.

Відповідач підтвердив суду свої підписи у наданих бухгалтерських документах, де було проведено розрахунок перевитрат пального,заправку пальним у більшій кількості, ніж встановлювалося наказом.

Представник відповідача-адвокат ОСОБА_2 висловив таку ж позицію, що і відповідач і пояснив,що у даному випадку суд повинен застосувати норми ст.57 Конституції України на тій підставі, що позивач повинен був надати документи, які передбачають вказані норми витрат пального та норми заправки автомобілів при виїзді із Європи лише за підписом відповідача, а якщо такі ним не підписувалися, то позов підлягає до задоволення лише у визнаному відповідачем розмірі.

Суд,заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника,вивчивши письмові докази,з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до стст. 10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, і оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті і приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено,що 14.07.2010р. відповідач був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів в автомобільну колону №2 для перевезення вантажів у міжміському, міжобласному та міжнародному сполученні на вантажних автомобілях всіх марок, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, в Львівську філію ТОВ «Орлан-Транс-Груп» по переведенню з ТОВ «Орлан -Транс- Груп» згідно наказу № 77-кф від 14.07.2010р. і в цей же день між позивачем і відповідачем було укладено та підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ( а.с. 9-10,45,49 ),який підтверджений відповідачем.

Відповідно до наказу Львівської філії ТОВ «Орлан -Транс -Груп»№ 55-кф від 20.06.2012 р. відповідача було звільнено з займаної посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП.

Перебуваючи в трудових відносинах з позивачем, відповідач отримав пластикову картку ТзОВ «Континент Нафто Трейд»для заправки дизельним паливом транспортних засобів при виконанні перевезень по Україні та за її межами.

Наказом №88 від 03.09.2007 р.по підприємству було затверджено Інструкцію про Порядок заправки автомобілів дизельним паливом та правила користування паливною карткою, тобто яка максимальна кількість палива повинна бути при виїзді з тієї чи іншої країни ( а.с. 27),якуа була обов»язковою для всіх водіїв.

Наказом №45 від 11.08.2010р. по підприємству було затверджено з 12.08.2010 р. базову лінійну норму витрат палива та коефіцієнт на виконання транспортної роботи для вантажних автомобілів (наявний додаток № 1 до даного наказу (а.с. 23-26 ), зокрема, для автомобілів марок SCANIA R94DB 6х2, SCANIA R94DB 4х2,якими керував відповідач,та встановлено надбавку витрат пального на роботу автомобілів в умовах міста(10%)-1,9 л/100 км; затверджено норму витрати палива незалежними обігрівачами на вантажних автомобілях окремим розпорядженням в залежності від умов погоди: обігрівач Webasto DV80,Thermo-90 (мокрі)-8 л/добу; обігрівач Eberspegcher D1LC, АТ -2000 (сухі) -5 л/добу.

Відповідач спочатку у суді пояснив, що з вказаною Інструкцією та наказом № 45 був ознайомлений в усній формі,знав про дані норми і вимоги щодо кількості заправки пальним за межами України, а потім почав стверджувати, що не ознайомлювався і такі не підписував про ознайомлення.

Згідно п. 1.4. Інструкції про Порядок заправки дизельним паливом та правил користування паливною картою заправка на АЗС,затвердженої 03.09.2007р. як додаток №1 до наказу №88, заправка автомобіля здійснюється тільки при пред»явленні водієм пластикової карти. Конкретний вид пального і кількість визначається водієм. Водій повинен контролювати правильність видачі оператором АЗС пального за кількістю на підставі чека торгового терміналу і показника інформаційного вікна.

Відповідно до розділу ІІ вказаної Інструкції водій несе повну відповідальність за паливну карту з моменту її отримання і до передачі по акту приймання-передачі; в разі зловживання паливною картою водій несе повну відповідальність за всі операції з картою; в разі невиконання вимог даної інструкції водій відповідає за збитки, які понесло підприємство, внаслідок його дій.

Згідно пунктів 3.3.-3.7.вказаної Інструкції водії зобов»язані контролювати кількість та якість заправленого пального на АЗС, своєчасно сповіщати керівництво про неякісне пальне та про факт недоливу палива. В інакшому випадку за наслідки вищевказаного відповідає водій. Водії зобов»язані проводити заправку по економічно вигідним для підприємства цінам та на відповідних АЗС(а.с. 28-32).

Так при виїзді із країн Східної та Західної Європи в Україну, Білорусію, Росію, залишок палива в баках, технологічно пов»язаний із двигуном, не повинен перевищувати 50 л,а для транспортних засобів з напівпричіпами, працюючими в температурному режимі -100 л.;

-із України в Білорусію, Росію -бак повинен бути максимально заправлений;

-при виїзді з України в країни Західної Європи з рефрижератором із працюючою холодильною установкою у температурному режимі, додатково повинен бути залишок палива в баку рефрижератора в кількості 150 л, тобто всього 350 літрів ;

-при виході із Білорусії, Росії в Україну -залишок пального в баку не повинен перевищувати 70 л.;

-при виході з країн Західної Європи , Чехія та Словакія включно,в Польщу, Словенію - залишок пального в баках не повинен перевищувати 70 л.;

-при виїзді у Польщу заправка паливом в стандартні паливні баки обов»язково проводиться в Україні, в кількості необхідній для проїзду по території України та входу в Польщу із залишком 200 л. А для автомобілів з рефрижератором із працюючою холодильною установкою у температурному режимі додатково повинен бути заправлений паливний бак рефрижератора в кількості 150 л, тобто всього 350 л. Наступна заправка на території Польщі проводиться заправочною картою ».

Стандартними паливними баками вважаються технологічно пов»язані із двигуном одного автомобіля та сумарним об»ємом 975 л..

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4. та 4.5.вказаної Інструкції заправка паливом в Україні здійснюється заправочною картою », виключно на АЗС » максимальною кількістю палива.

З наданих суду документів позивачем, встановлено,що відповідач не повністю дотримувався вказаних вимог Інструкції та наказу.

1.Так під час виконання відповідачем перевезення на автопоїзді 22054КА/14372КА за маршрутом що був по Україні, згідно подорожнього листа № 173145 від 22.01.2011 р., при виїзді автомобіля в рейс в паливних баках залишалось 432 л палива. Відповідачем було придбано 880 л. дизельного палива. При поверненні автомобіля у гараж позивача залишок палива в паливних баках склав 93 л. Згідно норми витрат палива для даного автомобіля, автомобіль при виконанні даного перевезення повинен був використати 991 л. палива. Згідно ж даних подорожнього листа та розшифровки до нього, поданих відповідачем у бухгалтерію підприємства, витрата палива склала 1219 л. Отже, перевитрата палива по даному перевезенню склала 228 л. на загальну суму 1894,48 грн. (432+880-991-93=228).

2.Під час виконання перевезення на автопоїзді НОМЕР_5 за маршрутом Україна -Польща - Україна, згідно подорожнього листа № 875754 від 17.12.2011 р., при виїзді автомобіля в рейс в паливних баках залишалось 100 л. палива. Відповідачем було придбано 1260 л. дизельного палива та 60 л. палива було передано по акту прийому -передачі від 29.12.2011 р. з автомобіля НОМЕР_1. При поверненні автомобіля залишок палива в паливних баках склав 150 л. Згідно норми витрат палива даного автомобіля, автомобіль при виконанні даного перевезення повинен був використати 1011л палива. Згідно даних подорожнього листа та розшифровки до нього,поданих відповідачем у бухгалтерію підприємства, витрата палива склала 1210л.

Отже, по даному перевезенню перевитрата склала 259 л. дизельного палива на загальну суму 2549,48 грн. (100+1260+60-1011-150).

Крім того, відповідачем при виконанні даного перевезення порушено вимоги наказу № 88 від 03.09.2007 р. «Про порядок заправки автомобілів»і п.3.5 р. ІІІ Інструкції, де вказано, що при вході на територію України з території Польщі кількість палива в паливних баках автомобіля не повинна перевищувати 50л. А у відповідача при заїзді автомобіля на територію України в паливних баках, згідно подорожнього листа, знаходилося 150 л. дизельного палива, що завдало підприємству збитків у вигляді різниці вартості палива на території України та Польщі на загальну суму 342,38 грн.,бо згідно наданих суду подорожніх листів та належно оформлених бухгалтерських документів середня вартість 1л. бензину на території Польщі становила 13.27 Є, а на території України 9.85 Є.

Зважаючи на складні погодні умови при виконанні вказаного транспортного завдання за рахунок підприємства було додатково списано 135 л. палива на загальну суму 1563,79 грн. (1221,41+342,38). А тому збитки, завдані відповідачем при виконанні даного перевезення склали 1329,74 грн. (843,12+521,17-694,80).

3. Під час виконання перевезення на автопоїзді НОМЕР_5 за маршрутом Україна -Нідерланди - Україна, згідно подорожнього листа № 875776 від 04.01.2012 р., при виїзді автомобіля в рейс в паливних баках залишалось 139 л. палива. Відповідачем було придбано 3812 л. дизельного палива. При поверненні автомобіля залишок палива в паливних баках склав 100 л. Згідно норми витрат палива даного автомобіля, автомобіль при виконанні даного перевезення повинен використати 3362 л. палива. Згідно ж даних подорожнього листа та розшифровки до нього, поданих відповідачем у бухгалтерію підприємства, витрата палива склала 3851 л. Отже, перевитрата палива по даному перевезенню склала 489 л. дизельного палива на загальну суму 4849,52 грн. (139+3812-3362-100).

Крім того, відповідачем при виконанні даного перевезення порушено норми наказу № 88 від 03.09.2007 р. «Про порядок заправки автомобілів»і п.3.5 р. ІІІ Інструкції, де вказано, що при вході на територію України з території Польщі кількість палива в паливних баках автомобіля не повинна перевищувати 50 л, а при в»їзді автомобіля з території Німеччини на територію Польщі кількість палива в паливних баках автомобіля не повинна перевищувати 50 л. При заїзді на територію України в паливних баках, згідно подорожнього листа знаходилося 147 л дизельного палива, що завдало підприємству збитків у вигляді різниці вартості палива на території України та Польщі на загальну суму 359,15 грн., бо згідно наданих суду подорожніх листів та належно оформлених бухгалтерських документів середня вартість 1 л. бензину на території Польщі становила 13.71 Є, а на території України 9.85 Є.При заїзді з території Німеччини на територію Польщі залишок палива в паливних баках, згідно подорожнього листа та розшифровки, поданих відповідачем у бухгалтерію підприємства склав 121 л. палива, що завдало підприємству збитки у вигляді різниці вартості палива на території Німеччини та Польщі на загальну суму 114,37 грн., бо згідно наданих суду подорожніх листів та належно оформлених бухгалтерських документів вартість 1 л. бензину на території Німеччини становила 15.13-13.52 -середня вартість заправки на території Польщі помножена на середній курс Євро=114.37.Загалом збитки, завдані відповідачем при виконанні даного перевезення склали 5323,04 грн. (4849,52 + 359,15 + 114,37).

4. Під час виконання перевезення на автопоїзді НОМЕР_5 за маршрутом Україна -Нідерланди - Україна, згідно подорожнього листа № 892204 від 05.03.2012 р., при виїзді автомобіля в рейс в паливних баках було 100 л палива. Відповідачем було придбано 1287 л. палива. При поверненні автомобіля залишок палива в паливних баках склав 140 л. Згідно норми витрати палива для даного автомобіля, автомобіль при виконанні даного перевезення повинен використати не більше 1138 л. палива. Згідно ж даних подорожнього листа та розшифровки до нього, поданих відповідачем у бухгалтерію підприємства, витрата палива склала 1247 л. Отже, перевитрата палива по даному перевезенню склала 110 л. на загальну суму 1095,50 грн. (100+1287-1138-140).

Крім того, відповідачем при виконанні даного перевезення порушено норми наказу № 88 від 03.09.2007 р. «Про порядок заправки автомобілів»і п.3.5 р. ІІІ Інструкції, де вказано, що при вході на територію України з території Польщі кількість палива в паливних баках автомобіля не повинна перевищувати 50 л, а при в»їзді автомобіля з території Німеччини на територію Польщі кількість палива в паливних баках автомобіля також не повинна перевищувати 50 л. і така ж кількість при заїзді на територію України.

Але при заїзді на територію України в паливних баках, згідно даних подорожнього листа, поданого відповідачем у бухгалтерію підприємства, знаходилося 277 л. палива,що завдало підприємству збитки у різниці між вартістю палива на території України та Польщі на загальну суму 1179,14 грн.

При заїзді з території Німеччини на територію Польщі залишок палива в паливних баках, згідно подорожнього листа склав 179 л., що завдало підприємству збитки між різницею вартості палива на території Німеччини та Польщі на загальну суму 66,92 грн.

Зважаючи на складні погодні умови при виконанні транспортного завдання за рахунок підприємства було списано 90 л. палива на загальну суму 1218,76 грн. (895,7+323,06). Загалом збитки, завдані відповідачем при виконанні даного перевезення склали 1122,80 грн. (1095,50+1179,14+66,92-1218,76).

5. Під час виконання перевезення на автопоїзді НОМЕР_6 за маршрутом Україна -Німеччина - Україна, згідно подорожнього листа № 892235 від 21.03.2012 р., при виїзді автомобіля в рейс в паливних баках було 130 л. палива. Відповідачем було придбано 1441 л. палива. При поверненні автомобіля залишок палива в паливних баках склав 100 л. Згідно норми витрат палива даного автомобіля, автомобіль при виконанні даного перевезення повинен використати 1304 л. палива. Згідно ж даних подорожнього листа та розшифровки до нього, поданих відповідачем у бухгалтерію підприємства витрата палива склала 1662,60 л. (130+1441-1304-166).

Крім того, відповідачем при виконанні даного перевезення порушено норми наказу № 88 від 03.09.2007 р. «Про порядок заправки автомобілів»і п.3.5 р. ІІІ Інструкції, де вказано, що при вході на територію України з території Польщі кількість палива в паливних баках автомобіля не повинна перевищувати 50 л. При заїзді на територію України в паливних баках, згідно подорожнього листа знаходилося 98 л. дизельного палива, що завдало підприємству збитки у вигляді різниці вартості палива на території України і Польщі - на загальну суму 199,28 грн. Загалом збитки, завдані відповідачем при виконанні даного перевезення склали 1861,88 грн. (1662,60+199,28).

Згідно аналізу розшифровок до вказаних подорожніх листів максимальна заправка неодноразово перевищувала реальний вміст паливних баків автомобілів (450, 600 літрів), на яких виконував перевезення відповідач.

Загальна сума збитків,вказаних у позові, становить 11 531,94 грн.

В добровільному порядку збитки відповідачем не відшкодовані, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин 1,2,5ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, в т.ч. у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності ;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками які, в т.ч. виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до роз»яснень, даних у постанові ПВС України від 29 грудня 1992 року N 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»судам при розгляді даної категорії справ необхідно враховувати випадки,передбачені ст. 134 КЗпП про повну матеріальну відповідальність,яка покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.

За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну в т.ч. перевитратою пального на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 8 зазначеної постанови розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Порядок укладення таких договорів регламентується ст. 135-1 КЗпП, а також нормативним актом - Постановою Ради Міністрів СРСР № 889 від 03.10.1977 р.

Ці нормативи були прийняті і введені в дію спільною Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Профспілок № 447/24 від 28.12.1977 р., яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", на що вказує і лист Міністерства праці і соцполітики України №186-88 від 27.05.2008 р. що посада, яку займає працівник, або робота, що він виконує, повинна бути зазначена в Переліку N 447/24.

У даних нормативних актах вказано,що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов:

1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, що він виконує, у загальному Переліку N 447/24;

2) виконання обов'язків згідно з посадою, виконання роботи за фахом має бути безпосередньо пов'язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Згідно наданих суду документів робота відповідача підпадає під вказаний перелік.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 10.02.1998 р. №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства транспорту України від 17 грудня 2002 р. № 893, від 16 лютого 2004 р.№99,- на автомобілі, в т.ч. вказаних у позові марок, якими керував відповідач, затверджена норма витрат пального,яка підвищується або знижується за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, з урахуванням дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів, в т.ч. і терміну експлуатації автомобіля, перевезення вантажу в т.ч. і на причіпах.

На підставі вказаного наказу позивачем 11.08.2010р.за №45 був виданий аналогічний наказ(а.с. 22), з переліком витрат пального на кожен автомобіль, що маються у позивача, в т.ч. і на ті, якими керував відповідач, з урахуванням коефіцієнтів ( а.с.22, 23-27).

На підставі вказаних документів відповідач зобов»язаний був використовувати одержане пальне, контролювати його кількість, дотримуватися вимог щодо місця заправки автомобіля, залежно від того, на території якої держави знаходився автомобіль, але відповідач не виконував даних вимог.

Після кожного повернення відповідач з рейсу відповідальними працівниками позивача перевірялась правильність використання даного палива і до кожного шляхового листа проводилася розшифровка використаного пального, де відмічені вказані у позові суми його перевитрати.

Всі вказані і надані суду документи були погоджені з відповідачем без будь - яких зауважень та заперечень та ним підписані( а.с. 11-21), про що він підтвердив у суді.

Доказами, що відповідач заподіяв позивачу збитки при виконанні своїх посадових обов»язків є:

подорожні листи, де виведена кількість перевитрати палива та вартість,яка нараховується за рахунок водія, і такі документи підписані відповідачем,та підтверджені ним у суді, а значить погоджені з відповідачем; наказ про необхідну кількість заправки автомобіля при виїзді з тієї чи іншої іноземної держави,про який відповідач знав,про що підтвердив у суді; відомості про залишок палива при виїзді-заїзді з розшифровкою по кожному пункту, де маються дані про перевитрати пального ніж норма, що була встановлена Інструкцією про порядок заправки автомобілів на території конкретної держави, затвердженої наказам по підприємству № 88 від 03.09.2007р. «Про порядок заправки автомобілів», який був прийнятий на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 10.02.1998 р. №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства транспорту України від 17 грудня 2002 р. № 893, від 16 лютого 2004 р.№99; договором між позивачем і відповідачем про повну індивідуальну матеріальну відповідальність; поясненням відповідача, що вказані норми були доведені йому в усній формі, який при вказаних обставинах був підзвітною особою і був відповідальним матеріально з часу отримання паливної картки, та його підписами по всіх документах щодо кількості палива у баках, його перевитратах.

Тобто між діями відповідача і заподіянням позивачу шкоди мається прямий причинний зв»язок.

Відповідно до стст. 10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається, а тому на запитання суду пор надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, сторони пояснили,що всі докази надані.

При ухваленні вказаного рішення, суд керується вимогами ст. 233 КЗпП України, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди становить 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно наданих позивачем документів вбачається,що позивач у січні 2011 р. вже знав що по шляховому листу,який підписаний представником позивача та відповідачем, №1173145 від 23.01.2011 р. відповідач перевитратив 228 л. пального, але про стягнення вартості даного пального звернувся до суду лише у вересні 2012 р,тобто поза межами встановленого законом строку, не ставлячи питання про його поновлення,на що звернув увагу відповідач і його адвокат,а тому у стягненні вартості перевитраченого пального у сумі 1894 грн.48 коп. суд відмовляє у зв»язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду по даному епізоду.

Що стосується інших вимог, то суд приходить до висновку, що надані позивачем бухгалтерські розрахунки проведені на підставі подорожніх листів,поданих відповідачем у бухгалтерію підприємства, які ним підписані і дані підписи відповідач підтвердив у суді, вказані розрахунки судом перевірені і відповідають дійсності та підтверджують вину відповідача у заподіянні підприємству шкоди на загальну суму 9637 грн.46 коп., згідно вказаних вище розрахунків,тобто згідно подорожніх листів: № 875754 від 17.12.2011 р., № 875776 від 04.01.2012 р.; № 892204 від 05.03.2012 р.та № 892235 від 21.03.2012р.

Підстав для застосування вимог ст.137 КЗпП України,тобто обставин, що підлягають врахуванню при визначенні розміру шкоди, немає,оскільки суду про це не надано жодного документа.

Таким чином,суд частково задовольняє позов позиваа та стягує з відповідача 9637 грн. 46 коп. заподіяних з збитків, тобто за вказані у позові 2-5 рейси ( 1329.74 + 5323.04+1122.80 + 1861.88=9637 грн.46 коп.).

Оскільки позов задовольняється, то суд стягує з відповідача в користь позивача понесені по справі судові витрати в сумі 214.60 грн.

Керуючись стст. 10, 11, 57-60, 88, 158, 212 -215, ч.3 ст. 209,ч.1 ст.218 ЦПК України; ч.1 ст.130, ч.1 ст.134,135-1, ч.2 ст. 233 КЗпП України; спільною Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Профспілок № 447/24 від 28.12.1977 р., яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР",-

суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан -Транс -Груп»до ОСОБА_3 про стягнення збитків, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, уродженця зареєстрованого та проживаючого у с. Переможенці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2, непрацюючого, паспорт НОМЕР_7,виданий 16 лютого 2001 р. Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України у Черкаській області, інші дані про особу суду невідомі? в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп», юридична адреса : 03148, м. Київ, вул. Жмеринська,30, код ЄДРПОУ 30221264, поштова адреса: 79056, м. Львів, вул. Пластова ,4, інші дані позивач суду не надав,- 9637 грн.46 коп. матеріальної шкоди.

У стягненні 1894 грн.48 коп. відмовити у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3, уродженця зареєстрованого та проживаючого у с. Переможенці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, реєстрацій номер картки платника податків НОМЕР_2, непрацюючого, паспорт НОМЕР_8,виданий 16 лютого 2001 р. Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України у Черкаській області, інші дані про особу суду невідомі? в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп», юридична адреса : 03148, м. Київ, вул. Жмеринська,30, код ЄДРПОУ 30221264, поштова адреса: 79056, м. Львів, вул. Пластова ,4, інші дані позивач суду не надав,- 214 грн.60 коп. судових витрат по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь -Шевченківський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 грудня 2012 р.

Суддя Кіхтенко Н. І.