Ухвала суду № 27996577, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6830/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укравтозапчастина» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю Укравтозапчастина» (надалі -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ( надалі -відповідач або апелянт) про скасування рішення №0000822200/0/835 від 20.12.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2012 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, обґрунтував своє рішення на недоведених обставинах, що призвело неправильного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у ДПІ Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Укравтозапчастина»по контрактам №2006/1 від 05.09.2006, №01/02 від 01.02.2007 та №FTZGD-20070420 від 20.04.2007за період з 02.07.2007 по 18.12.2007р., про що складено акт від 18.12.2007р. №. 4849/2200/30722204, яким було встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне надходження товару по імпорту в сумі 30000 дол. США по контракту від 05.09.2006 №2006/01; несвоєчасне надходження товару по імпорту в сумі 14502,30 дол. США та надходження товару в сумі 130336,99 дол.США по контракту №01/02 від 01.02.2007. За порушення термінів розрахунків за імпортними операціями нарахування пеня у сфері ЗЕД.

На підставі акту від 18.12.2007р. №. 4849/2200/30722204 відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.12.2007 №0000822200/0/835 на суму 114325,71 грн. відповідно до п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України», та згідно ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та «Shandong Foton Lovol Heavy Industry International Trade Co. Ltd» (Китай) укладено контракт № FTZGD-20070420 від 20.04.2007 року; між позивачем ТА «Kokom Co» (Корея) укладено контракт №2006/1 від 05.09.2006 р.; між позивачем та «Shawoom! and Co.Ltd»(Китай) укладено контракт №01/02 від 02.07.2007 р. по 18.12.2007 р.

На виконання вищезазначених імпортних контрактів позивачем було здійснено попередню оплату, а саме: - по контракту від 05.09.2006р.№2006/01 було здійснено попередню оплату: 31.07.2007р. -10000 дол. США (граничний термін надходження товару по імпорту -29.10.2007р.); 17.09.2007р. -9464,82 дол.США (граничний термін надходження товару по імпорту -16.12.2007р.).Товар по імпорту надійшов згідно: ВМД №248696 від 01.11.2007р. на суму 25 314,07 дол.США; ВМД №249518 від 12.11.2007р. на суму 14 150,75 дол.США;- по контракту від 01.02.2007 №01/02 було здійснено попередню оплату: 12.07.2007р. - 37 450,59 дол. США (граничний термін надходження товару по імпорту -10.10.2007р.); 24.07.2007р. -300 798,96 дол.США (граничний термін надходження товару по імпорту - 22.10.2007р.); 02.08.2007р. -76 936,29 дол.США (граничний термін надходження товару по імпорту -31.10.2007р.). Товар по імпорту надійшов згідно ВМД №245436 від 03.10.2007р. на суму 188 270 дол.США; ВМД №245880 від 09.10.2007р. на суму 137 791,31дол.США; ВМД №247015 від 18.10.2007р. на суму 19 009,68 дол.США; ВМД №247750 від 25.10.2007р. на суму 3 958,48 грн.; ВМД №250684 від 22.11.2007р. на суму 8 705,65 дол.США; ВМД №251196 від 27.11.2007р. на суму 1838.17 дол.США.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. за №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження товару по імпорту: в сумі 3 958,48 дол. США (з дати здійснення попередньої оплати термін прострочення складає 3 дня), в сумі 8 705,65 дол. США (з дати здійснення попередньої оплати термін прострочення складає 31 день), в сумі 1 838,17 дол. США (з дати здійснення попередньої оплати термін прострочення складає 36 днів) та ненадходження товару в сумі: 53 400,70 дол. США (з дати здійснення попередньої оплати термін прострочення складає 57 днів) та в сумі 76 936,29 дол. США (з дати здійснення попередньої оплати термін прострочення складає 48 днів).

Колегія судів дослідила докази, які містяться у матеріалах справи і дійшла до висновку, що суд першої інстанції ретельно дослідив обставини справи і зробив висновок, який відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 2 цього Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі -Інструкції), «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 959-ХІІ) позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно із статтею 4 Закону № 959-ХІІ є імпорт.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону № 959-ХІІ та абзацу 2 пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136. імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

З матеріалів справи вбачається, що за контрактами № 2006/1 від 05 вересня 2006р. та № 01/02 від 01 лютого 2007р., на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці „Під митним контролем" на наявних у позивача CMR та не заперечується відповідачем.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 11.06.2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.