Рішення № 279958, 15.11.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2006 р.

Справа № 4/316

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув справу №4/316

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж м.Кіровоград

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод -фірма “Ось” м.Кіровоград

про стягнення 22125 грн. 74 коп.

Представники сторін:

від позивача - Лисенко С.В. , довіреність № 6437/07 від 28.12.05;

від відповідача - Гультяєв А.Г. , довіреність № б/н від 10.05.06;

від відповідача - Іваник А.Т. , довіреність № б/н від 10.05.06;

від відповідача - Козакова Л.Б. , довіреність № б/н від 10.05.06;

СУТЬ СПОРУ:

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод -фірма “Ось” м.Кіровоград на користь відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини в сумі 22125 грн. 74 коп.

Відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що при нараховані розміри перевищення спожитої електроенергії не відповідають визначеним позивачем. При проведенні оплати за використану електричну енергію станом на 01.10.2006 року проведено попередню оплату за використану електричну енергію на суму 9640 грн. Позивачем залишено без реагування звернення відповідача про встановлення ліміту для двох виробничих площадок. Факт допущеного перевищення ліміту споживання електричної енергії в грудні 2005 та січні 2006 року відповідач визнає, однак на загальну суму 6498 грн. 51 коп., а не 22125 грн. 74 коп. як заявлено в позові.

В судовому засіданні 25.10.2006 року оголошувалась перерва до 14 год. 15.11.2006 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд , -

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги обґрунтовано відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж слідуючим чином.

05 квітня 2004 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на користування електричною енергією № 112К (надалі за текстом - Договір).

З боку позивача умови Договору виконуються належним чином, але відповідач зобов'язань по оплаті спожитої електроенергії в установлені Договором строки та у повному обсязі не виконує, чим порушує умови укладеного договору та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з укладеним Договором на користування електричною енергією відповідачу відпускалась електрична енергія, за яку він повинен, відповідно до п. 2.2 Договору та Додатку №1 п.2 „Порядок розрахунків", до 01 числа здійснити платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, та відповідно п. 5 здійснити остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин самостійно на протязі 5-ти днів після дати виписки рахунку.

Відповідно до п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.99 р. № 441 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі", зі змінами станом на 28 жовтня 2004 року, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. У разі коригування для споживачів граничної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

Відповідно до п. 4.2.2 договору №112К від 05.04.2004 р. відповідач у випадку перевищення договірних величин споживання електроенергії сплачує п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

У відповідності до п.2.1.2 укладеного Договору, постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, Відповідачу на грудень 2005 р. було доведено договірну величину споживання електричної енергії в наступному обсязі:

встановлено споживання електроенергії - 47 000 кВт/год., згідно додатку до договору №1.1.

Фактично в грудні Відповідачем, згідно його звіту, було спожито електроенергії в обсязі 60 000 кВт/год.

Отже, перевищення договірної величини споживання електроенергії в грудні 2005 р. складає (60 095 - 47 000) = 13 095 кВт/год.

Таким чином, протягом грудня 2005 р. Відповідачем було спожито електроенергії понад договірну величину споживання 13 095 кВт/год * 0,3291 (тариф) = 4 309,56 грн.13 095 кВт/год. на загальну суму 4 309,56 грн., оскільки:

Для сплати вищезазначеної суми Позивач видав Відповідачу рахунок № 112К/1 від 01.02.2006 р., який повинен бути оплачений Відповідачем до 08.02.2006 р.

На січень 2006 р. було доведено договірну величину споживання електричної енергії в наступному обсязі:

встановлено споживання електроенергії — 17 000 кВт/год., згідно додатку до договору №1.1.

Фактично в січні відповідачем, згідно його звіту, було спожито електроенергії в обсязі 70 294 кВт/год.

Отже, перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні 2006 р. складає - (70 294 -17 000) = 53 294кВт/год.

Таким чином, протягом січня 2006 р. відповідачем було спожито електроенергії понад договірну величину споживання 53 294 кВт/год. на загальну суму 17 816 грн., оскільки: 53 294 кВт/год * 0,3343 (тариф) = 17 816,18 грн.

Для сплати вищезазначеної суми позивач видав відповідачу рахунок № 112К/1 від 01.03.2006 р., який повинен бути оплачений відповідачем до 09.03.2006 р.

Однак, до цього часу відповідач рахунок повністю так і не оплатив.

Проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Постачання електричної енергії відповідачу здійснюється позивачем на підставі укладеного договору № 112 К від 05.04.2004 року, при виконанні умов якого між сторонами виникли відповідні права та обов'язки.

У відповідності до п. 2.1.1. та 2.1.2. Договору Позивач зобов’язався поставляти Відповідачу електричну енергію, як різновид товарної продукції, за умовами цього договору, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 7 до цього договору (додаток “Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”).

Відповідно до п.п.2.2, 4.2 Договору Відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати спожиту електроенергію, нарахування за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності, пені за прострочку платежів, а також інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в розрахунковому періоді тарифами в строки та в обсягах, обумовлених умовами цього Договору.

Згідно п.1.2. “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002 р. № 928 (в подальшому – ПКЕЕ) розрахунковий період – це період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений сторонами розрахунковий період вказується в договорі.

Згідно п.1. Додатку №1 до Договору “Порядок розрахунків” розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважати прирівняними.

У відповідності до п. п. 2, 5 вказаного Додатку до Договору споживач до початку розрахункового періоду здійснює платежі за електричну енергію перед наступним розрахунковим періодом в обсязі 100% договірних величин електроспоживання наступного розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період, а також розрахунки за перевитрату договірних величин електричної енергії та потужності, нарахування по протоколам порушень при користуванні електроенергією, надбавка за компенсацію реактивної енергії, пеня та інші платежі, оформлені рахунками Позивача, здійснюються Відповідачем самостійно в 5-денний строк після дати виписки рахунків.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору, зміст якого визначено сторонами на підставі ч.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, у випадку споживання електроенергії понад договірні величини, обумовленої цим Договором за відповідний розрахунковий період Відповідач сплачує Позивачу п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроспоживання.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

В силу ч.7 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” санкції, передбачені ч.5 ст. 26 цього Закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 п. 11 “Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475, ( в подальшому Порядок) граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Порядку та п.5.3. Правил за підсумками місяця договірна (гранична) величина споживання електричної енергії для споживачів коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її споживання.

Згідно п.13 Порядку споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з ч. 5 і 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до п. 4.2.2 договору відповідач у випадку перевищення договірних величин споживання електроенергії сплачує п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

У відповідності до п.2.1.2 укладеного Договору, постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, відповідачу на грудень 2005 р. було доведено договірну величину споживання електричної енергії в обсязі 57000 кВт/год., згідно додатку до договору №2 (а.с.12 та 29).

Фактично в грудні 2005 року відповідачем, згідно його звіту, було спожито електроенергії в обсязі 60126 квт/год , що на 3126 квт/год перевищує розмір договірного споживання.

30.12.2005 року відповідачу було виставлено рахунок №112 К/2 на оплату спожитої електроенергії. Строк оплати по даному рахунку до 10.01.2006 р. Але відповідач даний рахунок не оплатив.

Таким чином, протягом грудня 2005 р. відповідачем було спожито електроенергії понад договірну величину споживання 3126 кВт/год. на суму 1028 грн. 76 коп., та виходячи з умов договору з відповідача підлягає до стягнення подвійний розмір на суму 2057 грн. 52 коп., яку позивачем було включено в рахунок -фактуру №112К/2 від 30.12.2005 р.

Проаналізувавши позовні вимоги щодо нарахування позивачем до стягнення з відповідача 17816 грн.18 коп. за перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні 2006 року на 53294 квт/год, господарський суд вважає, що вказані вимоги можуть бути задоволені лише частково, оскільки матеріалами справи не доведено факту своєчасного доведення відповідачу обсягів постачання електричної енергії на січень 2006 року. Натомість відповідач надав до суду підтвердження того, що обсяги постачання електричної енергій були узгоджені лише 02.03.2006 року та починаючи з лютого 2006 року прийняті сторонами до керівництва (а.с.30). Господарський суд вважає, що до виниклої ситуації слід застосувати ч.3 пункту 5.1 Договору за приписом якого у разі ненадання споживачем відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року. Крім того, господарським судом приймається до уваги, що сторонами згідно до Додатку №2 до Договору 22.09.2005 року погодили обсяг постачання електричної енергії на один з об'єктів відповідача ТП-630 по вул. Мурманській в м.Кіровограді (а.с.13). Судом також враховується, що розбіжності в заявленому до стягнення позивачем розмірі перевищення договірних величин споживання електричної енергії виникли через те, що позивачем залишено без належного реагування звернення відповідача щодо наявності узгоджених лімітів по двох виробничих майданчиках, а саме по пр-ту Інженерів 4/8 та вул. Мурманській 31.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що фактично погоджений розмір величини споживання електричної енергії на січень 2006 року склав 57000 квт/час (40000 +17000). Згідно до наданого відповідачем звіту за цей період фактичне споживання електричної енергії склало 70294 квт/час (а.с.17), чим допущено перевищення встановленого ліміту в розмірі 13294 квт/год та виходячи з тарифу в розмірі 0,3343 відповідачем в січні 2006 року спожито електричної енергії понад договірну величину споживання на загальну суму 444 грн.18 коп., а враховуючи її двократний розмір до стягнення підлягає 8888 грн. 36 коп.

Вручена відповідачу рахунок-фактура №112 к/2 від 01.02.2006 року залишена відповідачем без оплати до цього часу (а.с.15 та а.с.18).

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 10945 грн. 88 коп. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в грудні 2005 року та в січні 2006 року.

Матеріалами справи доведено порушення відповідачем строку оплати спожитої електроенергії, підвищені розміри оплати за порушення умов договору передбачено умовами договору та частинами 5,6 Закону України “Про електроенергетику”. Із матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав договірні зобов’язання по постачанню електроенергії відповідачу. Поставка електроенергії, її споживання і відсутність претензій з боку відповідача підтверджується звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії і пред’явленими до оплати рахунками позивача. Спору в частині кількості спожитої електричної енергії немає.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору № 112 К від 05.04.2004 року, однак судом приймається до уваги, що сторонами при його укладенні обумовлено, що крім цього договору , їх відносини регулюються і чинним законодавством України.

Таким законодавством, що регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику”, Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р., Правила користування електричною енергією затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р.

Вищевказаними підзаконними актами запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором; повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності, споживачі несуть відповідальність, що визначена згідно з частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”.

Пунктом 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Статтею 27 Закону України ”Про електроенергетику” передбачено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику (в тому числі за порушення правил користування електричною енергією), що може мати цивільний, адміністративний та кримінальний характер; згідно частини 7 статті 27, відповідальність, передбачену частиною 5 статті 26 вказаного Закону визначено як санкцію.

За змістом статей 275 –277 Господарського кодексу України правовідносини у сфері енергопостачання та зобов’язання, що виникають з них, є господарсько-правовими.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у статті 217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума за своєю правовою природою є видом відповідальності за допущене порушення відповідно до вище вказаних норм чинного законодавства.

Крім того, господарським судом приймається до уваги, що у зв’язку з набранням 23.07.2005р. чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”, яким передбачено стягнення з споживачів у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період двократної ( а не п'ятикратної) вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії. При цьому суд враховує положення статті 58 Конституції України, частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України, що передбачають зворотну дію у часі акту цивільного законодавства у разі пом’якшення ним відповідальності, тому суд вважає за необхідне при застосуванні ст. п.4.2.2. Договору визначати двократну, а не п'ятикратну вартість фактично спожитої та договірної величин.

Доказом того, що відповідач споживав електроенергію в грудні 2005 року та січні 2006 року з перевищенням встановленого обсягу та не оплатив її в повному розмірі і своєчасно / на протязі розрахункового періоду/ є надана до матеріалів справи копія звіту відповідача про спожиту електроенергію (а.с.16-17) та реєстр платежів відповідача (а.с.18).

Посилання відповідача у запереченні на позовну заяву на те, що станом на 01.10.2006 року мала місце попередня оплата в розмірі 9640 грн. судом не приймається до уваги, оскільки згідно до реєстру платежів абонента-відповідача проводились поточні платежі, втому числі і передбачена умовами договору попередня оплата 100% обсягу очікуваного споживання електричної енергії (п.2 Порядку розрахунків як Додатку до договору №112 від 05.04.2004 р. (а.с. 10).

Наявність попередньої оплати не звільняє відповідача від сплати двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величин.

В преамбулі укладеного Договору сторонами погоджено, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобов’язуються керуватися Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), Правилами техніки безпеки (ПТБ), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕУ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) та чинним законодавством України.

До зазначеного законодавства, зокрема, відноситься, Закон України “Про електроенергетику”, “Порядок постачання електричної енергії споживачам” та “Правила користування електричною енергією”.

Вказані акти цивільного законодавства носять загальний характер, опубліковані в офіційних друкованих виданнях і у відповідності до п. 3 Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Таким чином, застосування норм Порядку та ПКЕЕ під час виконання зобов’язань є обов’язковим для обох сторін за Договором і не потребує додаткового узгодження в Договорі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, з відповідача підлягає до стягнення двократна вартість спожитої понаддоговірної величини електроенергії, що становить: 10945 грн.88 коп.

Доказів оплати позивачеві 10945 грн. 88 коп. боргу відповідачем суду не подано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покласти на відповідача в повному розмірі.

При цьому господарський суд вважає за необхідне використати своє право та покласти на відповідача державне мито та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду ґрунтується на п.7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів” та п.1 Роз'яснення від 04.03.1998 року №02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу V1 Арбітражного процесуального кодексу України”.

На підставі викладеного, керуючись ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, 85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод -фірма “Ось” м.Кіровоград, проспект Інженерів 4/8 р/р 260001370 в ВППБ Аваль, МФО 323538, код 13749538 двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 10945 грн.88 коп. на користь ВАТ Кіровоградобленерго” м. Кіровоград пр. Комуністичний,15, від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж м.Кіровоград вул. Севастопольська 9а зарахувавши кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання 26034310331850 в Кіровоградському центральному відділенні Промінвестбанку України МФО 323301 код 23226362 та суму сплаченого державного мита в розмірі 221 грн. 25 коп. та 118 грн. витрат по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу на користь ВАТ Кіровоградобленерго” м. Кіровоград пр. Комуністичний,15, від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж м.Кіровоград вул. Севастопольська 9а р/р 26001310331850 код 23226362 в ПІБ м.Кіровограда МФО 323301.

Накази видати.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя

Ю. І. Хилько