Постанова № 27993241, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К-37288/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року

у справі № 2а-4625/09 (2а-4625/09/0570)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «фірма Антарес»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «фірма Антарес»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 від 12.03.2009 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 року, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.02.2009 позивач подав до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період - 2008 рік. У рядку 05.3 позивач вказав валові витрати у вигляді врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 32 307 грн. Також, до декларації позивач додав додаток К4, у якому вказав, що сума збільшення валових витрат на 32 307 грн. зроблена у зв'язку з невиконанням умов договору з ПП «Мирор», у зв'язку з його ліквідацією.

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «фірма Антарес»на підставі даних, зазначених у декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2008 року з додатками, складено акт № 668/15-011/20381470 від 26.02.2009 року, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. пп. 12.1.1, 12.1.2, 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 1.6 п. 1 та п. 3 Порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592, занижено податок на прибуток за 2008 рік на 8 077 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.03.2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 885 грн., в т.ч.: 8 077 грн. основного платежу та 808 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення камеральної перевірки 26.02.2009 року відповідач не міг встановлювати порушення вимог податкового законодавства, зокрема, завищення валових витрат позивача, оскільки це виходить за межі фактичної перевірки даних декларації; допущені позивачем порушення зафіксовані в акті перевірки не можуть бути розцінені як арифметичні чи методологічні помилки.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 абз. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (абз. 2 пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону).

Однак, як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, в даному випадку відповідачем проведено саме невиїзну документальну перевірку, яка не є тотожною поняттю камеральної перевірки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав у податкового органу на донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням, за встановлених порушень податкового законодавства.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис) В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний