Ухвала суду № 27993227, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К-47005/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року

у справі № 2а-36256/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпос»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпос»звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0002032302/0, № 0002042302/0 від 18.12.2008р.; № 0002032302/1, № 0002042302/1 від 22.01.2009р.; № 0002032302/2, № 0002042302/2 від 23.02.2009р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 року, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Карпос»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.12.2006р. по 30.06.2008р., складено акт № 6830/23/34629821 від 04.12.2008р., в якому зафіксовано порушення: п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 94 792 грн., у т.ч.: І квартал 2008 року -94 792 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 833 грн., у т.ч.: у березні 2008 року -5 833 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002032302/0 від 18.12.2008р., № 0002032302/1 від 22.01.2009р., № 0002032302/2 від 23.02.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 123 230 грн., в т.ч.: 94 792 грн. основного платежу та 28 438 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002042302/0 від 18.12.2008р., № 0002042302/1 від 22.01.2009р., № 0002042302/2 від 23.02.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 750 грн., в т.ч.: 5 833 грн. основного платежу та 2 917 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач виходив з того, що ТОВ «Карпос» в І кварталі 2008 року занижено податок на прибуток у розмірі 94 792 грн. за рахунок завищення валових витрат по отриманим мерчендайзинговим послугам згідно договору від 01.01.2008р. № 01-01/08-к, укладеному ТОВ «Карпос»(замовник) з ТОВ фірма «Пранк» (виконавець), відповідно до якого, виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги по стимулюванню попиту на товари (мерчендайзинг), які постачались замовником виконавцю по договору поставки від 01.01.2008р. № 01/01/08-7; позивачем завищено валові витрати підприємства на суму 379 167 грн. та податковий кредит на суму 75 833 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг по стимулюванню попиту на товари, послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах, переважно в торгівельних залах торгівельної мережі з метою збільшення об'ємів продажу (послуг мерчандайзингу), які не використовуються у господарській діяльності підприємства.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до предмету договору № 01-01/08-6 від 01.01.2008р. ТОВ фірма «Пранк»зобов'язується надати послуги щодо стимулювання споживчого попиту на товари (мерчандайзингу) замовника, а ТОВ «Карпос»зобов'язується ці послуги оплатити.

З метою продажу цих товарів у роздріб, оптове торгове підприємство ТОВ «Карпос»уклало з підприємством, яке займається продажем товарів у роздріб - ТОВ фірма «Пранк»договір поставки № 01/01/08-7 від 01.01.2008р.

Після здійснення всіх необхідних заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів, оптове торгове підприємство ТОВ «Карпос»по договору поставки передало товари суб'єкту роздрібної торгівлі -ТОВ фірмі «Пранк».

Повний цикл надання послуг мерчандайзингу завершився, як зазначено судами попередніх інстанцій, з підписанням 31.03.2008 року акта виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки послуги, які надає ТОВ фірма «Пранк»стосовно стимулювання споживчого попиту на товари, прямо впливають на продаж товару позивача по договору поставки, то договір про надання послуг № 01-01/08-6 від 01.01.2008р. та договір поставки № 01/01/08-7 від 01.01.2008р. є пов'язаними між собою взаємними зобов'язаннями суб'єктів господарювання; Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає необхідності доведення платником податків безпосереднього зв'язку здійснених їм витрат саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак, судами обох інстанцій вказаних норм права враховано не було, та не було досліджено питання щодо зв'язку між здійсненими витратами позивача на оплату послуг мерчандайзингу та його безпосередньою господарською діяльністю, з підтвердженням відповідними доказами, а також не встановлено самого факту оплати послуг, враховуючи податок на додану вартість, з підтвердженням відповідними розрахунковими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний