Ухвала суду № 27993077, 15.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2012 р. м. Київ К-23908/10

К-23908/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Волноваська»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010

у справі № 2-а-1313/08/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика «Волноваська»

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Птахофабрика «Волноваська»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з мотивів неправильного застосування матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення в податковому обліку позивача з податку на додану вартість за січень 2007 року, суми бюджетного відшкодування на 736463,00 грн., стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.10.2007 № 1159/23-20/30942418, про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2006 року, а саме: позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 736463,00 грн. за операцією з поставки ТОВ «Укрзахідбуд»будівельних робіт, які не підтверджені первинними документами.

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007 № 0000012600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за січень 2007 року на 736463,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що 25.12.2006 між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрзахідбуд»(виконавець) укладено договір на реконструкцію об`єктів нерухомості № 65 (далі -договір № 65), за умовами якого виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції об`єктів нерухомості (пташників) відповідно до переліку, затвердженого додатком до вказаного договору від 26.12.2006 № 1, у терміни, визначені додатком до вказаного договору від 29.12.2006 № 2; вартість робіт визначена як 16500000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2750000,00 грн.). У подальшому додатками до договору № 65 від 25.12.2006 б/н, від 10.01.2007 № 3 та додатковою угодою до договору № 65 від 11.01.2007 № 1 змінювались порядок оплати за договором (оплата за фактом виконання робіт була змінена на попередню оплату у повному обсязі запланованих робіт), дати виконання робіт та загальні площі об`єктів, що підлягають реконструкції. Сторонами договору № 65 підписані акти приймання виконаних підрядних робіт; ТОВ «Укрзахідбуд»виписав за фактом оплати позивачем авансового платежу податкову накладну від 25.12.2006 № 365 (а.с.8-9, 34-88 т.1).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку..

Нормою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку на додану вартість. сплачену у вартості товарів (послуг) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанції відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування виходили з того, що акти виконаних робіт, податкова накладна та перерахування грошових коштів не є безумовним свідченням реальності таких операцій за умови встановлення факту відсутності поставки товарів (послуг).

На основі дослідження актів приймання підрядних робіт, в яких відсутні дані щодо осіб, які їх склали та підписали, суди зробили правильний висновок, що такі акти складені всупереч нормам частини 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не є достовірними доказами факту поставки послуг.

Враховуючи встановлені у судовому процесі обставини щодо відсутності у ТОВ «Укрзахідбуд»виробничих та трудових ресурсів (чисельність працюючих -1 чоловік), необхідних для виконання підрядних робіт, відсутності доказів залучення цією юридичною особою субпідрядних організацій для їх виконання, які б об'єктивно свідчили про реальність намірів зазначених суб'єктів підприємницької діяльності на здійснення операцій з виконання підрядних робіт, суди попередніх інстанції зробили правильний висновок, що дії з перерахування позивачем коштів без фактичного отримання підрядних послуг та відсутності об'єктивних умов для їх виконання виключають встановлені законом підстави на податковий кредит, не дивлячись на пред'явлену позивачем податкову накладну. Висновок суду про безтоварність господарських операцій з надання підрядних робіт за такою податковою накладною зроблений на підставі досліджених у судовому процесі доказів, оцінка яких відповідає правилам статті 86 КАС України

Відповідно до статті 224 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика «Волноваська»залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак