Постанова № 27992485, 22.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 листопада 2012 року 10 год. 12 хв. № 2а-14688/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Ковальчук А.О., Негоди О.Г., представника відповідача Чабан О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 22 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 жовтня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" (також далі за текстом - позивач) до Київської регіональної митниці (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення відповідача від 11 жовтня 2012 року № 221 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання майже через півтора року після проведення митного оформлення, яким відповідач, на думку позивача, визнав правильним застосування коду 3004901900 УКТЗЕД зі ставкою ввізного мита "0". Крім того, повноваження щодо віднесення певного препарату до лікарського засобу належать до виключної компетенції Міністерства охорони здоров'я України (також далі за текстом - МОЗ України). Чинне законодавство не надає органам Державної митної служби України (також далі за текстом - ДМС України) повноважень визначати належність певних препаратів до лікарських засобів, у тому числі й права аналізувати фармакологічну дію препаратів та відповідність їх призначення, підтвердженим компетентними органами. Органи ДМС України у даному випадку зобов'язані керуватись відомостями Міжвідомчої бази даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів та Державного реєстру лікарських засобів України.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 листопада 2012 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні препарату "Ехінацея - Ратіофарм" за кодом 3004 90 19 00 згідно із УКТЗЕД за період із 28 січня по 06 грудня 2011 року.

За результатами перевірки, 18 вересня 2012 року відповідачем складено відповідний акт № н/55/12/100000000/34770471 (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, при проведенні митного оформлення "Ехінацея-Ратіофарм" позивачем невірно визначено код УКТЗЕД препарату та невірно визначено їх у графах 33 вантажних митних декларацій (також далі за текстом - ВМД) наведених у додатку 1, що призвело до порушення позивачем Закону України "Про Митний тариф України" від 05 квітня 2001 року № 2371-ІІІ та до заниження податкового зобов'язання позивача по сплаті ввізного мита на суму 150249,44 грн., оскільки під час митного оформлення лікарських засобів "Ехінацея-Ратіофарм" надано звільнення від сплати податку на додану вартість на підставі наявності лікарського засобу у Міжвідомчій базі даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів відповідно до реєстраційного посвідчення № UА/3712/01/01 від 18 листопада 2009 року.

На підставі акту перевірки, 11 жовтня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання" у розмірі 150249,44 грн. за основним платежем та у розмірі 3,00 грн. за штрафними санкціями.

Суд не погоджується з доводами позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з преамбулою Митного кодексу України (у редакції, чинній момент виникнення спірних правовідносин) (також далі за текстом - МК України), цей Кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів - підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до п. 6 ст. 11, п.п. 19, 35 ст. 1 МК України, митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому, виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі положень МК України відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно зі ст. 69 МК України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Аналіз викладених положень свідчить про можливість органів ДМС України щодо завершення митного оформлення після виконання митних процедур та за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Відповідно до абзацу 2 ст. 25 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 4, 544, 546, главах 39, 47 Митного кодексу України у новій редакції від 13 березня 2012 року № 4495-VI.

Викладені положення дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть донараховуватись обов'язкові платежі, у зв'язку з чим твердження позивача про відсутність повноважень в органів ДМС України на донарахування податкових зобов'язань після митного оформлення товару, що ввезений в Україну, за переконанням суду, є необґрунтованими та такими, що невірно тлумачать норми права.

До викладеного також слід додати, що митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, у більшості випадків, зокрема як і у даній справі, визначає декларант, а не контролюючий орган. Якщо ж органи ДМС України, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначають митну вартість товару та пропускають товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи виявлено змову між декларантом та органами ДМС України, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Тому в інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України, органи ДМС України мають право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо дії декларанта спричинили їх недобір.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Викладені положення, за переконанням суду, безпосередньо стосуються такого акту міжнародного права, як Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року, яка для України набрала чинності 15 вересня 2011 року та згідно з п. 6.1 ст. 6 якої, для розгляду питань про забезпечення виконання Конвенції, прийняття заходів щодо її однакового тлумачення і застосування, а також підготовки пропозицій про внесення змін до неї створюється Керівний комітет.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, перевіркою виявлено та не заперечується позивачем, останнім за період із 28 січня по 06 грудня 2011 року задекларовано препарат "Ехінацея - Ратіофарм. Виробник МЕРКЛЕ ГмбХ, Німеччина. Країна виробництва ОЕ. Торговельна марка: ratiopharm" (також далі за текстом - препарат) за кодом УКТЗЕД 3004 90 19 00 за ВМД № 100130001/2011/379052 від 02 лютого 2011 року, № 100130001/2011/379191 від 28 березня 2011 року та № 100130001/2011/379212 від 29 березня 2011 року.

Відповідно до перелічених ВМД, препарат оформлено за кодом 3004 90 19 00 (ставка ввізного мита - 0 %). Препарат "Ехінацея-Ратіофарм" (1 таблетка) містить: 100 мг висушеного соку, вичавленого із свіжої трави ехінацеї пурпурної у період цвітіння, допоміжні речовини - кремнію диоксид колоїдний безводний, сорбіт Е420, натрію цикламат, магнію стеарат. Показання для застосування препарату: як підтримуюча терапія при частих рецидивах інфекційних захворювань дихальних і сечовивідних шляхів. Код АТС препарату L03A X14 - імуностимулятори.

Згідно з реєстраційним посвідченням на лікарський засіб № UА/3712/01/01 від 18 листопада 2009 року та інструкцією з медичного застосування препарату, препарат: має імуномоделюючу, протизапальну та гемостатичну дію, містить комплекс біологічно-активних речовин, таких як полісахариди, ехінакозиди, ефіри коричної кислоти, ефірні олії і мікроелементи; попереджає надмірну активацію вільно радикального окиснення і відновлює функціональну активність природної антиоксидантної системи організму; при регулярному прийомі підвищує стійкість організму до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, стимулює процеси регенерації.

Відповідно до УКТЗЕД, лікарські засоби, що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних систем) або розфасовані для роздрібної торгівлі класифікуються у товарній позиції 3004.

За Додатковою приміткою 1 до товарної групи 30 товарна позиція 3004 включає лікарські засоби, виготовлені на основі рослинної сировини, та препарати, виготовлені на основі таких активних речовин, як вітаміни, мінеральні речовини, компоненти амінокислот або жирних кислот, в упаковках для роздрібної торгівлі. Ці препарати класифікують у товарній позиції 3004, якщо вони мають на етикетці, упаковці або в інструкції для користувачів відповідні вказівки: (а) специфічні недуги, хвороби або їх ознаки, для лікування яких цей продукт повинен використовуватися; (Ь) концентрація активної речовини або речовин; (с) дозування; та (сі) спосіб застосування.

За Приміткою 1(а) до товарної групи 30 до неї не включаються харчові продукти або напої (такі як дієтичні, діабетичні або збагачені поживними добавками харчові продукти, харчові добавки, тонізуючі напої та мінеральні води), крім поживних препаратів для внутрішньовенного введення (розділ IV).

Згідно з Додатковими загальними положеннями до товарної групи 30, опис продукту як лікарського засобу у національному законодавстві не є вирішальним чинником, якщо йдеться про його класифікацію в цій групі.

Виходячи з фармакологічної дії препарату, він не призначений для лікування конкретних специфічних недугів, хвороб або їх ознак, у зв'язку з чим не виконуються умови Додаткової примітки 1(а) до товарної групи 30.

Відповідно до Класифікаційних рішень митних адміністрацій країн ЄС, що представлені у базі даних обов'язкової тарифної інформації на офіційному веб-сайті комісії ЄС, препарати на основі екстракту ехінацеї у вигляді таблеток, капсул або пастилок, що застосовуються з метою підвищення опірності організму проти простудних захворювань та підвищення імунітету, класифікуються у товарній позиції 2106.

Враховуючи викладену інформацію, доведену Держмитслужбою щодо підходів по класифікації згідно із УКТЗЕД подібних товарів, його розглядають за кодом УКТЗЕД 2106 90 92 00 (ставка ввізного мита - 8 %)

Відповідно до ст. 313 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Отже, питання класифікації товарів для цілей митного оформлення належить виключно до компетенції органів ДМС України.

Згідно з п. 4 розділу І Порядку роботи відділу контролю митної вартості товарів та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що перемішуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 07 серпня 2007 року № 667 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до компетенції ВКМВК, згідно з напрямом діяльності та цим Порядком, належить виконання таких завдань: прийняття рішень про визначення коду товару, тобто закріплення результатів класифікації товарів.

Отже, органи ДМС України підтверджують заявлений декларантом код товару або змінюють його лише при прийнятті рішення по визначення митної вартості товарів.

Відділом митних платежів Київської регіональної митниці 23 січня 2012 року прийнято рішення КТ-100-6573-2011, відповідно до якого, на підставі УКТЗЕД (затверджено Законом України "Про митний тариф України" від 05. квітня 2001 року № 2371-ІІІ), Правил 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, Додаткової примітки 1(а) до товарної групи 30, пояснень до УКТЗЕД, наданих документів - інструкції для медичного застосування препарату, листа ДМСУ від 20 січня 2012 року № 16/2-16.2/180-ЕП, препарат "Ехінацея-Ратіофарм" класифікується у товарній позиції 2106 (код згідно із УКТЗЕД - 2106 90 92 00 (ставка ввізного мита - 8 %).

Крім того, відповідно до рішення Комітету з ГС Всесвітньої митної організації, прийнятого на 21 сесії у березні 1998 року, реєстрація лікарських засобів національними органами охорони здоров'я не може слугувати критерієм для класифікації товару в товарній групі 30. Класифікація лікарських засобів у групі 30 здійснюється виключно згідно з Примітками до групи 30 та з урахуванням Пояснень до товарних позицій 3003 та 3004.

Згідно з Додатковими загальними положеннями до групи 30 УКТЗЕД Пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом Держмитслужби від 01 грудня 2012 року № 1561, опис продукту як лікарського засобу (крім такого, що конкретно стосується класифікації в УКТЗЕД), не є вирішальним чинником, якщо йдеться про його класифікацію в 30 групі.

Таким чином, реєстрація препарату МОЗ України як лікарського засобу не є підставою для однозначної класифікації такого препарату у товарній групі 30 згідно із УКТЗЕД, як на тому наполягає позивач.

При цьому, препарати, зареєстровані МОЗ України як лікарські засоби, але такі, що не відповідають умовам Додаткової примітки 1 (а) до товарної групи 30 УКТЗЕД, для цілей митною оформлення класифікуються в інших товарних групах та позиціях в залежності від їх складу.

З огляду на викладені положення та обставини, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд прийшов до висновку про безпідставність застосування позивачем пільги по сплаті податку на додану вартість та визначення бази оподаткування, що є порушенням ст. 190, підпункту 197.1.27 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4 ст. 69 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 жовтня 2012 року № 221, яким позивачу (ідентифікаційний код 34770471) визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" у загальному розмірі 150252,44 грн. (Сто п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят дві гривні сорок чотири копійки).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 27 листопада 2012 року