Постанова № 27992319, 13.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2012 року 14:55 № 2а-14184/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Центр обробки даних Надра" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002222220 від 16.07.2012 та № 0002222250 від 21.08.2012 Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 16.07.2012 p. № 0002222220 та від 21.08.2012 р. №0002822250.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання вимог податкового законодавства України за результатами перевірок позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України на підставі постанови про порушення кримінальної справи старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України радника юстиції Ю.Павлюка від 18.04.2012, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТДК "Трейд" за період з 01.03.11 по 31.03.11.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "ТДК "Трейд" ґрунтувалися на наступних договорах:

№ 170111 від 17.01.11, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи зі збору, аналізу та систематизації наявної геолого-геофізичної інформації по Старявській площі, Старосамбірському, Скороходівському, Волошківському, Глинсько-Розбишевському родовищах, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 180111 від 18.01.11, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи із застосування комплексу прямих методів прогнозування прямих покладів нафти і газу в геологічних умовах Дніпрово-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ "ТДК "Трейд" були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В той же час, відповідачем, використовуючи під час перевірки дані постанови про порушення кримінальної справи від 18.04.2012, було встановлено, що 18.04.2012 Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "ТДК "Трейд" за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Згідно слідчої версії, невстановлені слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності па території м. Києва та Київської області у 2010 році зареєстрували повторно на громадян Російської Федерації суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ "ТДК "Трейд". Згідно реєстраційних та статутних документів засновником та директором ТОВ "ТДК "Трейд" є ОСОБА_3, який у ході допиту повідомив, що ніколи не реєстрував зазначене підприємство та не був його керівником, доручення на представництво інтересів не давав; ніяких звітних документів та документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства не складав та не підписував. Згідно вилучених у справі реєстраційних та звітних документів підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, не має основних засобів та ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Виходячи з викладеної інформації, на думку відповідача, ТОВ "ТДК "Трейд" є суб'єктом господарювання, що має ознаки "фіктивності", отже операції позивача з зазначеним контрагентом мають безтоварний та фіктивний характер, а укладені між ними правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а видані контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги, як документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій і використовуватися позивачем у податковому обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.06.2012 №194/22-20/14288967, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6., п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 941 344 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 1 941 344 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 14.06.2012 №194/22-20/14288967, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення -без задоволення.

Доказів про те, що акт був спрямований до матеріалів кримінальної справи, в рамках якої призначалась перевірка позивача, або використаний з метою за для якої він складався, відповідач суду не надав.

Крім того, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Еталон-Бродакс" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., по взаємовідносинах з ТОВ "Ельвєріс" за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011р., по взаємовідносинах з ТОВ "Майвін" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.

Перевіркою встановлено, що позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ "Еталон-Бродакс", ТОВ "Ельвєріс", ТОВ "Майвін", а саме:

з ТОВ "Еталон-Бродакс" були укладені наступні договори:

№ 60/08-10 від 19.08.10, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «уточнення геологічної будови та геологічної моделі резервуарів вуглеводнів в межах Батрацької площі Полтавської області за рахунок комплексної інтерпретації даних сейсморозвідки 3-Д, потенційних полів та іншої геолого-фізичної інформації», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 66/09-10 від 20.09.10, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Детальне картування відбиваючих горизонтів в товщах кам'яновугільних відкладів в межах Слобідської площі Чернігівської області з метою прогнозування зон поширення порід-колекторів», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 67/09-10 від 20.09.10, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Практичні аспекти побудови об'ємних сейсмічних зображень в умовах Дніпровсько-Донецької западини», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 71/11-10 від 08.10.10, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент к виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Особливості проведення сейсмічних зйомок 3-Д в умовах складчастого Донбасу», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ "Еталон-Бродакс" були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт б/н від 23.12.2010, від 21.12.2010, від 27.12.2010, від 17.12.2010 та податкові накладні № 97 від 23.12.2010 на суму 510395,00 грн., крім того ПДВ 102079,00 грн.; № 93 від 21.12.2010 p. на суму 498870,00 грн., крім того ПДВ 99774,00 грн.; № 104 від 27.12.2010 p. на суму 489985,00грн., крім того ПДВ 97997,00 грн.; № 89 від 17.12.2010 p. на суму 494655,00 грн., крім того ПДВ 98931,00 грн., які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

з ТОВ "Ельвєріс" був укладений договір № 010611 від 01.06.11, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи з обробки та інтерпретації сейсморозвідувальних даних Слов'яносербської площі Дніпровсько-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ "Ельвєріс" були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт виконаних робіт №1 від 30.06.2011 та податкова накладна № 63022 від 30.06.2011 p. на суму 850000,00 грн. (ПДВ - 170000,00грн.) , які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

з ТОВ "Майвін" був укладений договір № 010711 від 01.07.2011, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи з побудови геолого-геофізичної моделі резервуару вуглеводів з використанням даних сейсморозвідки 3-Д та іншої геолого-фізичної інформації на Бакейській площі центральної частини Дніпровсько-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ "Майвін" були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт №1 від 04.07.2011, № 2 від 18.07.2011 p., № 3 від 20.07.2011 p.; податкові накладні № 70401 від 04.07.2011 p. на суму 400000,00 грн., крім того ПДВ 80000,00 грн.; № 71801 від 18.07.2011 p. на суму 400000,00 грн., крім того ПДВ 80000,00 грн.; № 72002 від 20.07.2011 р. на суму 327500,00 грн., крім того ПДВ 65500,00 грн.

В той же час, відповідач під час перевірки, використав інформацію, викладену в акті про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Еталон-Бродакс" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року від 14.04.2011 p. № 548/23-1/37126361, складеному Переяслав-Хмельницькою ОДПІ в Київській області; акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ельвєріс" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.11 по 30.06.11 від 26.01.2012 №253/23-4/37100652, складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва; акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ "Майвін" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Акура-Груп" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та ТОВ "ЗАХІД-УА" за період з 01.10.2011 року по 31.11.2011 року від 27.02.2012 №1024/23-6/36423962, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно акту про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Еталон-Бродакс" від 14.04.2011 p. № 548/23-1/37126361, за результатами перевірки задекларовані підприємством податкові зобов'язання зменшені до 0 грн. та податковий кредит зменшено до 0 грн. Відповідно до частини 1,5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України правочини здійснені від імені ТОВ "Еталон-Бродакс" мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Підприємство відсутнє за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ від 12.08.2010 № 100297437 анульовано 01.03.2011; укладені за його участю правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, листом ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС відповідача повідомлено, що співробітниками ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС отримано пояснення засновника та директора ТОВ "Еталон-Бродакс", який зазначив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності товариства.

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ельвєріс" від 26.01.2012 №253/23-4/37100652 встановлено, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням; за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих 1 чол.), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ "Майвін" від 27.02.2012 №1024/23-6/36423962 встановлено, підприємство відсутнє за місцезнаходженням; основним постачальником ТОВ "Майвін" є ТОВ "Акура-Груп", яке в свою чергу, за результатами перевірки, не має виробничих, трудових та інших можливостей на провадження господарської діяльності.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що постачальники робіт для позивача - ТОВ "Еталон-Бродакс", ТОВ "Ельвєріс", ТОВ "Майвін", не могли надати роботи, визначені укладеними між ним договорами. Отже, угоди укладені між позивачем та зазначеними контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.07.2012р. № 241/22-50/14288967, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.2.1, пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.4., пп.7.4.5. п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ "Еталон-Бродакс", ТОВ "Ельвєріс", ТОВ "Майвін" всього у сумі 794 281,0 грн., в тому числі: за грудень 2010 року на суму 398 781,00 грн., за червень 2011 року на суму 170 000,00 грн., за липень 2011 року на суму 225 500,0 грн., що в подальшому призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 794 281,00 грн., в тому числі: за грудень 2010 року на суму 398 781,00 грн., за червень 2011 року на суму 170 000,0 грн., за липень 2011 року на суму 225 500,0 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 31.07.2012р. № 241/22-50/14288967, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення -без задоволення.

У порушення п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 14.06.2012 №194/22-20/14288967, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0002222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1941344,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 25.09.2012 р. № 6078/10/12-114 податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.07.2012 № 0002222220 було залишене без змін.

На підставі акта перевірки від 31.07.2012р. № 241/22-50/14288967, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 р. № 0002822250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 794 281,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1212 446,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві від 19.09.2012 р. № 5845/10/12-114 продовжено розгляд первинної скарги по 04.11.12 (включно).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону).

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з актів перевірок позивача, ним надавались відповідачу належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагентів, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договорами з контрагентами. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів -ТОВ "Ельвєріс", ТОВ "Майвін", використаних під час перевірки позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами було складено акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

В актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів - ТОВ "Ельвєріс", ТОВ "Майвін", викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог п.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагенті, є безпідставними.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Більше того, відповідно до п.86.9. ст.86 Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Перевірка позивача по взаємовідносинах з ТОВ "ТДК "Трейд", за результатами якої було складено акт від 14.06.2012 №194/22-20/14288967, призначалась для використання у якості доказу відповідно до кримінально-процесуального закону. На момент прийняття судового рішення у даній справі відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо вирішення кримінальної справи, в рамках якої призначалась зазначена перевірка позивача. В той же час, у порушення п.86.9. ст.86 Кодексу, було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0002222220.

Суд також звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2012 року у справі № 2a-12370/12/2670 за позовом ПрАТ "Центр обробки даних Надра" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними рішення та дій відповідача, скасування рішення відповідача позов задоволено повністю. Визнаний протиправним та скасований наказ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС № 920 від 16.07.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Центр обробки даних Надра". Визнані протиправними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, що пов'язані з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Центр обробки даних Надра" на підставі наказу № 920 від 16.07.2012 р.

Зазнане ставить під сумнів законність акту перевірки позивача від 31.07.2012р. №241/22-50/14288967, складеного за результатами перевірки, призначеної скасованим у судовому порядку наказом № 920 від 16.07.2012 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Центр обробки даних Надра" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 16.07.2012 p. №0002222220 та від 21.08.2012 p. № 0002822250.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Центр обробки даних Надра" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій