Постанова № 27992182, 08.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року № 2а-9305/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» доКиївської регіональної митниці Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №100190000/2/00082 від 16.01.2012 та рішення про визнання митної вартості товару №100000006/2012/310074/2 від 16.01.2012, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, з урахуванням заяви про зміні предмету позову, про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №100190000/2/00082 від 16.01.2012 та рішення про визнання митної вартості товару №100000006/2012/310074/2 від 16.01.2012, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 109 689,84 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-9305/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 06.08.2012 яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем було протиправно визначено митну вартість ввезених позивачем товарів, оскільки позивачем було надано всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.

З урахуванням доводів, викладених в адміністративному позові, позивач звертає увагу суду на те, що визначена митним органом ціна не відповідала рівню цін, який існував на ринку, митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни з застосуванням методів 2-5, оскільки протягом періоду на територію України було ввезено достатню кількість партій ідентичного товару від того ж самого виробника.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що позивачем не було надано на вимогу митного органу додаткових документів, у зв'язку з чим митним органом було визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за альтернативним методом. При цьому, відповідач посилається на наявність в ціновій базі даних Державної митної служби України інформації про те, що аналогічний ввезеному позивачем товару було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю.

Головним управлінням Державної казначейської служби в місті Києві позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що від Київської регіональної митниці висновків про повернення надміру стягнутих коштів не надходило. В той же час, заперечуючи проти позову, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві просить суд зобов'язати Київську регіональну митницю надати підтвердження зарахування спірних коштів до відповідного бюджету.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Справа розглянута в письмовому провадження з огляду на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності представників сторін та відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2012 року ТОВ «Аскоп-Україна»(далі -позивач) згідно з вантажною митною декларацією №100190000/2012/307370 від 16.01.2012 пред'явлено до Київської регіональної митниці для митного оформлення товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана, з головою»виробництва Норвегії в кількості 16759,00 кг. за кодом УКТЗЕД 0302120000.

Шляхом подачі Декларації митної вартості (ДМВ-1) №100190000/2012/307370 від 16.01.2012 митна вартість даного товару була задекларована позивачем відповідно до ст.ст. 259, 260, 262, 266, 267 Митного кодексу України за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 73 305,06 доларів США або 585 692,75 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленим станом на 16.01.2012 в розмірі 7,9898 грн. за 1,00 долар США), що складається з вартості товару в розмірі 69 550,27 доларів США або 555 692,75 грн. та 30 000,00 грн. вартості перевезення товару.

На підтвердження митної вартості, декларантом надано до митного органу наступні документи, а саме:

- зовнішньоекономічний контракт № 02/11-2010 NOR від 02 листопада 2010, укладений з компанією Ice Seafood AS (Норвегія) та доповнення №1 до нього;

- Інвойс №10420 від 12.01.2012;

- прайс-лист на товар;

- вантажну митну декларацію країни відправлення (Норвегія);

- договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю, транспортну довідку перевізника про вартість перевезення;

- ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в нього після проведення митного оформлення товару.

Як вбачається з відміток на декларації митної вартості, наданої відповідачем, митним органом було запропоновано, в рамках виконання пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, надати позивачу висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з законодавством.

Декларант був ознайомлений із даним записом та зазначив про неможливість надання висновку експертної організації, що представниками сторін не заперечується.

Відповідно до п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Таким чином, на думку контролюючого органу, оскільки позивачем не надано додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товарів, 16 січня 2012 року митний орган відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну картку відмови №100190000/2/00082.

В той же час, як зазначає представник Київської регіональної митниці, підставою для відмови в митному оформленні задекларованого товару було рішення №100000006/2012/310074/2 від 16.01.2012 року про визначення митної вартості товару в розмірі 141 948,73 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за один кг.) із застосуванням положень ст. 273 МКУ, за методом 6 (резервний метод).

Не погоджуючись з задекларованою позивачем митною вартістю товару за ціною договору в розмірі 73 305,06 доларів США та визначивши самостійно її за резервним методом в розмірі 141 948,73 доларів США, митний орган виходив з того, що митна вартість товару не може бути визначена за першим методом у зв'язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, та неподання декларантом додаткових документів.

Як вбачається з матеріалі справи, позивачем було подано до Київської регіональної митниці нову вантажну митну декларацію №100190000/2012/307375 від 16.01.2012р., заповнену з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 141 948,73 доларів США або 1 134 141,96 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 16.01.2012р. в розмірі 7,9898 грн. за 1,00 долар США), та сплачено суму ПДВ в розмірі 226 828,39 грн. (20% від 1 134 141,96 грн. - митної вартості товару).

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (далі -Митний кодекс, МК), який був чинним на момент винесення оскаржуваних рішень та митного оформлення, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

В разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Частиною першою статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Приймаючи до увагу правову позицію позивача, суд відзначає, що нормами Митного кодексу України не визначено виключно-вичерпних підстав для витребування додаткових документів, натомість, норми статті 267 МК України передбачають перелік витрат, які додаються до митної вартості, та відомостей, які впливають на її визначення.

Так, згідно Рішення про визначення митної вартості товару №100000006/2012/310074/2 від 16.01.2012, митну вартість товару в розмірі 8,47 доларів США за один кг. контролюючим органом визначено із застосуванням положень ст. 273 МКУ, за методом 6 (резервний метод).

Зазначене рішення містить посилання на те, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною угоди у зв'язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості та неподання декларантом додаткових документів для підтвердження заявлених відомостей.

Враховуючи приписи Порядку декларування митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, суд погоджується з обставиною неподання позивачем відповідачу всього переліку витребуваних документів.

Не погоджуючись із прийнятим митним органом рішенням, позивач не скористався правом, наданим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України»та не провів митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання.

Згідно з п.13 Наказу Держмитслужби України від 17.03.2008р. №230, декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість перевірки.

Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Натомість, декларант позивача документально не підтвердив заявлену митну вартість, не виконав умови, передбачені п.2 ч.4 ст.267 МКУ.

Таким чином, митним органом було правомірно відмовлено у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів -за ціною угоди.

Проте, відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливості застосування інших методів визначення митної вартості.

Спірне Рішення про визначення митної вартості товару №100000006/2012/310074/2 від 16.01.2012 року містить посилання на те, що митна вартість не може бути визначена за ціною угоди щодо ідентичних товарів у зв'язку з відсутністю інформації у декларанта та митного органу щодо вартості ідентичних товарів (метод2); митна вартість не може бути визначена за ціною угоди щодо подібних товарів у зв'язку з відсутністю інформації у декларанта та у митного органу щодо вартості подібних товарів (метод 3); метод 4-5 через відсутність основи для віднімання/додавання вартості.

З правомірністю зазначених висновків суд не погоджується, з огляду на наступне.

Судом витребувано у Державної митної служби України витяг з бази даних цінової інформації ЄАІС Держмитслужби України стосовно митної вартості кожної з партій атлантичного лосося (код за УКТЗЕД 0302120000), поставлених на територію України з Норвегії, у листопаді-грудні 2011 року та в січні 2012 року.

Проте, оскільки наданий Державною митною службою України витяг не містить опису жодної партії товару, інформації про кількість кожної партії товару, виробників товару, номерів ВМД, за якими здійснювалось митне оформлення кожної партії товару, що не дає змогу індивідуалізувати такі партії товару та встановити їх ідентичність чи подібність, суд приймає до уваги положення ч. 1ст. 69 КАС України, згідно якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на те, що представником відповідача наступні обставини не заперечуються, при вирішенні спору по суті суд приймає до уваги те, що як зазначає представник позивача, під час розгляду в Окружному адміністративному суді міста Києва іншої справи за №2а-8056/12/2670 суд отримав від Державної митної служби України витяг з ЄАІС Держмитслужби щодо митного оформлення ввезення на митну територію України лосося за кодом УКТЗЕД 0302120000, походженням з Норвегії, здійсненого в період листопад-грудень 2011 року. Відповідно до даного витягу, в останні 90 днів, що передували митному оформленню спірної партії товару, митницею було здійснено митне оформлення ідентичних (подібних) товарів іншим імпортерам. Такий витяг, зокрема, містить опис кожної партії товару, а також інформацію про кількість кожної партії товару, виробників товару, дату здійснення митного оформлення товару, номерів ВМД, за якими здійснювалось митне оформлення кожної партії товару, що дає змогу індивідуалізувати такі партії товару та встановити їх ідентичність чи подібність.

Також, як зазначає представник позивача, згідно даного витягу в листопаді-грудні 2011 року Київська регіональна митниця здійснювала митне оформлення атлантичного охолодженого лосося, поставленого на територію України від одного і того ж виробника, що і спірна партія товару - норвезької компанії Ice Seafood AS) іншим підприємствам за митною вартістю 4,11-5,60 доларів США за 1 кг. (стор. 12, 15, 19, 25, 27, 29, 39, 41, 45, 47, 49, 59, 63, 64, 67 такого витягу).

Про те, що митне оформлення таких партій товару було здійснено саме Київською регіональною митницею свідчать перші дев'ять цифр номеру ВМД 100190000 та 100210000 (зазначені в третій колонці витягу), які відповідно до Класифікатора митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій, затвердженого Наказом Державної митної служби від 26.04.2006 № 335, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, присвоєні Київській регіональній митниці (100190000 - митний пост «Київ-Центральний» та 100210000 - митний пост «Київ-Східний»).

Відповідно до статті 268 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

З огляду на викладене вище, Окружний адміністративний суд м. Києва вбачає за можливе прийти до висновку, що у відповідача була наявна інформація про ідентичні товари, ввезені протягом місяця до дня подання позивачем декларації митної вартості.

За таких підстав, відповідач повинен був визначити ціну товару за другим методом, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 268 МК України, у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Суд також не погоджується з посиланнями відповідача, викладеними у рішенні про визначення митної вартості товару №100000006/2012/310074/2 від 16.01.2012 року про неможливість визначення митної вартості за третім методом, з застосуванням ціни аналогічних товарів.

Згідно з частинами 1-3 статті 269 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (метод № 3).

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.

Оскільки контролюючий орган, як встановлено в ході розгляду справи, мав доступ до інформації щодо митної вартості подібних товарів (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або максимально наближеним до нього, то використання даного методу згідно зі статтею 269 Митного кодексу України Київською регіональною митницею було можливим.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає помилковим незастосування митним органом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів передбачений ст. 269 Митного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про помилковість доводів митного органу щодо правомірності спірного рішення про визначення митної вартості товару що резервним методом, тим самим вбачаючи наявність підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації як такої, що винесена у зв'язку з прийняттям неправомірного рішення про визначення митної вартості товарів.

В той же час, вирішуючи питання про стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 109 689,84 грн., суд зазначає, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів: 1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 8 Розділу 21 Митного кодексу України від 13.03.2012 повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Статтею 27 Митного кодексу України від 13.03.2012 встановлено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

За таких обставин, зважаючи на протиправність рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, доводи позивача про наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених платежів у розмірі 109 689,84 грн. є обґрунтованими.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №100190000/2/00082 від 16.01.2012 та рішення про визнання митної вартості товару №100000006/2012/310074/2 від 16.01.2012 Київської регіональної митниці.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна»(код ЄДРПОУ 30579869) надмірно сплачену суму у розмірі 109 689 (сто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 84 коп., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом перерахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна»(код ЄДРПОУ 30579869, адреса: 02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової, будинок 11, офіс 600).

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»(код ЄДРПОУ 30579869, адреса: 02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової, будинок 11, офіс 600) судові витрати в сумі 1129,09 (одну тисячу сто двадцять дев'ять) грн. 09 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Київської регіональної митниці (адреса: 03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8-а).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.