Постанова № 27992174, 26.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2012 року 10:16 № 2а-12841/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №00006741510 від 17.04.2012за участю представників сторін:

від позивача: Романюк Г.В.

від відповідача: Колодяжна Л.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 17.04.2012 р. №00006741510.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі сторони Позивача відсутні порушення норм Податкового кодексу України та вважає дії відповідача протиправними.

В судовому засіданні Позивач наполягає на задоволення позовних вимог.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що наявність податкового боргу зобов'язує податкову службу вчинювати дії спрямовані на його погашення, одним з яких є обов'язок надіслання податкового повідомлення-рішення.

Представник Відповідача наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що до 31.01.2010 року ТОВ «Прайм»перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

В 2007 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку податкового та валютного законодавства Позивача, за результатом перевірки було винесено Акт перевірки від 17.09.2007 р. №2970/1/23-12/32385604 (надалі по тексту Акт перевірки №2970/1/23-12/32385604).

На підставі Акту перевірки №2970/1/23-12/32385604 податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення.

У зв'язку з зміною адреси Позивачем 31.01.2010 р. було зареєстровано в Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за період І кв. 2010 року - 9 міс. 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2012 №581 (надалі по тексту Акт перевірки №581).

Перевіркою встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Актів перевірки №581 Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 17.04.2012 року №00006741510.

ДПС у м. Києві рішенням від 19.07.12 р. №4361/10/12-414 було частково задоволено скаргу Позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №00006741510 в частині 15,00 грн. застосовано штрафу з податку на прибуток.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України, за результатом розгляду скарги було прийнято рішення від 21.08.2012 р. №639/0/61-12/10-2215, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з облікової картки Позивача 29.03.2010 р. було збільшено суму боргу на 56455,00 грн. по штрафним санкціям нарахованим за антом перевірки минулих років на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009 р. по справі №22-а-33683.

Позивачем було подано до Відповідача податкові декларації по податку на прибуток та сплачував самостійно визначені грошові зобов'язання, про те сплачувані суми зараховувалися на погашення існуючого боргу, що виник після нарахування в КОР платника податків сум податку та штрафних санкцій за актом перевірки минулих років та відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009 р. по справі №22-а-33683.

Отже, узгоджена сума податкових зобов'язань у розмірі 50651,02 грн. за період з 17.08.2010р. по 12.03.2012 р. фактично було сплачено платником податків із затримкою від 104 до 677 календарних днів.

Згідно п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, (який набрав чинності 01.01.2011р.) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Пунктом 3 зазначеної статті визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, у разі наявності податкового боргу у платника податків, п.87.9 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з п. 11 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи вище викладе суд приходить до висновку, що Податковим органом було правомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 р. №00006741510.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук