Постанова № 27992166, 16.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2012 року 10:16 № 2а-4947/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Освіта України»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 №0000152340, №0000142340 за участі представників:

від позивача: Бабич Я.Л.;

від відповідача: Коваленко А.О

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.11.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Освіта України»(надалі -позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі -відповідач) про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 №0000152340, №0000142340.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 22.05.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та, в свою чергу зазначив, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України»№637 від 15.12.2004; п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», як наслідок, податковий орган вважає спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 №0000152340, №0000142340 правомірними та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.07.2012 суд, за власною ініціативою, протокольно ухвалив замінити неналежного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували.

В судовому засіданні 16.11.2012 Окружний адміністративний суд м. Києва протокольно відмовив представнику позивача у задоволенні клопотання про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки проведення почеркознавчої експертизи можливе виключно на підставі оригіналу спірного касового ордеру №35 від 18.02.2011, а суд під час розгляду даної справи суд як неодноразово витребував вказаний касовий ордер як у гр. ОСОБА_3, який викликався до участі у справі в якості свідка, так і зобов'язував представника відповідача вчинити всі можливі дії з метою надання оригіналу прибуткового касового ордеру №35 від 18.02.2011, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак оригіналу зазначеного первинного документу до матеріалів справ надано не було. Крім того, відмовляючи в задоволенні заявленого клопотання, суд приймає до уваги пояснення представника позивача, за якими аналогічне клопотання про призначення судової експертизи вже заявлено в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Видавництва "Освіта України" про розірвання договору та відшкодування моральної шкоди, що розглядається Дніпровському районним судом м. Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою адміністрацією у м. Києві ДПС, на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 01.03.2012 №69 та направлень на проведення фактичної перевірки від 02.03.2012 №19, №20 проведено фактичну перевірку ТОВ «Освіта України».

За наслідками проведеного контрольного заходу, відповідачем складено акт перевірки №1/26/00/22/33107649 від 03.03.2012 (дата реєстрації акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання), згідно висновків якого позивачем порушено вимоги пп. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України»№637 від 15.12.2004.

20 березня 2012 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення -рішення, а саме:

- №0000152340, яким за порушення п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно п. 1 ст. 17 вказаного Закону до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1грн.

- №0000142340, яким за порушення п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України»№637 від 15.12.2004, на підставі абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 250000грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000152340 від 20.03.2012, суд звертає увагу на таке.

Ані під час досудового врегулювання спору шляхом надання заперечень (від 06.03.2012 №176 а.с.32-34) на акт фактичної перевірки, ані під час розгляду даної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва, позивачем не спростовується факт реалізації друкованої продукції не власного виробництва за готівкові кошти без застосування РРО, КОРО, РК та без видачі відповідного розрахункового документу.

В той же час, як вбачається з акту перевірки (зареєстрованого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за №21/26/53/23-33107649 від 05.03.2012), письмових пояснень відповідача, під час проведеного контрольного заходу посадовими особами податкового органу встановлено факт реалізації друкованої продукції ФОП ОСОБА_4 за готівкові кошти на загальну суму 12958,90грн. без використання РРО, КОРО, РК та без видачі відповідного розрахункового документу -чек РРО не роздруковувався та не видавався.

Відповідно до п. 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті, то до такого суб'єкта господарювання застосовується штрафна фінансова санкція у розмірі:

- якщо вчинене вперше - 1 гривня;

- якщо вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

- якщо за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152340 яким визначено суму грошового зобов'язання у вигляді застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 1,00 грн., у зв'язку з чим, вказане податкове повідомлення -рішення скасуванню не підлягає.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000142340 від 20.03.2012, суд звертає увагу на наступне.

Вважаючи протиправним вказане ППР, позивач виходить із того, що кошти у сумі 50000,00 грн. Товариством від ОСОБА_3, згідно Прибуткового касового ордеру № 35 від 18.02.2011 -не отримувались. Крім того, позивач звертає увагу суту на те, що в ході проведеного ТОВ «Освіта України»внутрішнього розслідування було виявлено, що прибутковий касовий ордер за №35 від 18.02.2011 працівниками позивача не виписувався, підпис на квитанції до прибуткового касового ордеру за №35 від 18.02.2011 не ідентифіковано та він не належить головному бухгалтеру ОСОБА_6, а доступ до печатки Товариства вільний за відсутності сейфу на підприємстві.

На думку позивача, належним та достатнім доказом того, що прибутковий касовий ордер за №35 від 18.02.2011 Товариством не виписувався та корінець квитанції до нього нікому не видавався є те, що даний номер ордеру не співпадає з тими номерами прибуткових касових ордерів, які видавалися Товариством у цей період, а саме № 13 від 11.02.2011 та № 14 від 16.03.2011, а спірний ордер позивач вважає сфальсифікованим.

В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, на думку суду, доводи позивача з приводу не співпадіння прибуткового касового ордеру №35 від 18.02.2011 з номерами прибуткових касових ордерів, які видавалися Товариством у цей період, а саме № 13 від 11.02.2011 та № 14 від 16.03.2011, не може бути єдиним та безумовним доказом невидачі спірного ордеру, а доводи позивача з приводу фальсифікації (підробки) первинного бухгалтерського документи є умисною дією певної особи, що має бути встановлена та доведена компетентним органом, оскільки підроблення документів є кримінально караним діянням.

За таких обставин, ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, під час розгляду справи позивачем не надано, а судом не встановлено наявності вироку суду, що набрав законної сили, яким би особу було визнано винною у вчиненні злочину щодо підробки, в даному випадку, фальсифікації прибуткового касового ордеру №35 від 18.02.2011.

Суд не вбачає за можливе надавати правову оцінку твердженням позивача з приводу того, що зазначення в листі ДПІ № 381/10/22-411 від 15.03.2012 квитанція до прибуткового касового ордеру за №35 від 18.02.2011 фактично видана не директором ТОВ «Освіта України»ОСОБА_7, а не встановленою особою, оскільки, як вже зазначалось, даний предмет доказування не належить до компетенції адміністративного суду та має встановлюватись в рамках іншого судочинства. Натомість, згідно п. 2.2.14 акту перевірки, перевіркою встановлено факт не оприбуткування саме ТОВ «Освіта України»готівкових коштів в сумі 50 000грн, отриманих підприємством 18.02.2012, що жодним чином не спростовується сукупністю доказів, що наявні в матеріалах справи.

З приводу посилань позивача на те, що 19.02.2011 року на квартирі у ОСОБА_3 останнім було передано кошти, зібрані спонсорами для друку книги «АVE UKRAINA!»ОСОБА_7 в сумі 50000,00 грн., а в подальшому, 21.02.2011 дані кошти ОСОБА_7 передав ОСОБА_4, про що свідчить розписка надана ОСОБА_4 ОСОБА_7, копія якої наявна в матеріалах справи, на думку суду, вказані цивільні приватно - правові відносини жодним чином не спростовують факт не оприбуткування позивачем коштів в сумі 50000грн., а вказана позивачем розписка від 21.02.2012 не сприймається судом як належний доказ по справі, з урахуванням відсутності в ній персоналізації коштів що були отримані ОСОБА_7 та коштів, не оприбуткування яких встановлено в ході проведення контрольного заходу.

Судом також не приймається до уваги посилання ТОВ «Освіта України», як належний доказ неотримання позивачем суми в розмірі 50000грн., те, що під час укладання Договору на видання книги з гр. ОСОБА_3 не було дотримано істотних умов, як то передача твору, авторство, фінансування та отримання доходу, адже під час розгляду даної справи суд неодноразово пропонував позивачу звернутися до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі №2а-4947/12/2670 до набрання законної сили судом рішенням по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Видавництва «Освіта України»про розірвання договору, відшкодування моральної шкоди, що перебуває на розгляді в Дніпровському районному суді м. Києва, однак таких клопотань ТОВ «Освіта України»заявлено не було, а позивач просив суд розглядати справу за наявними у справі доказами, заперечуючи можливість зупинення провадження в адміністративній справі.

Відповідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

В реалізацію принципу офіційного з'ясування всіх обставин по справі, Окружний адміністративний суд м. Києва неодноразово викликав громадянку України ОСОБА_6 для участі в судовому засіданні в процесуальному статусі - свідок.

ОСОБА_6 до суду не з'явилась, пояснень не надала, в якості свідка допитана не була.

Згідно п.2.6. Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки згідно Положення це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Так, згідно Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/95 від 12.06.1995 року з наступними змінами та доповненнями, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, в порушення вимог вищевказаних Положення та Указу Президента України, не оприбуткував отримані ним готівкові кошти в сумі 50000 грн.

Суд також не погоджується з доводами позивача з приводу необхідності застосування до даних правовідносин наслідків, що передбачені ст. 250 ГК України, враховуючи те, що з 01.01.2011 вказана стаття доповнена частиною другою, за якою дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що підпунктом 20.1.29 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків) та порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону.

Як вбачається з п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 7.3 глави 7 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 із змінами та доповненнями, відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Вищенаведеними нормами чинного законодавства визначено, що на органи державної податкової служби покладено контроль за додержанням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків) та у разі виявлення порушень у цій сфері, контролюючим органом можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до чинного законодавства.

Окрім зазначеного, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу позивача на положення Глави 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами (ч.1).

Згідно ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, в порушення положень ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів обґрунтованості заявленого адміністративного позову, не спростував висновків, проведеної суб'єктом владних повноважень, фактичної перевірки.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Освіта України», в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.