Постанова № 27992041, 13.12.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3381/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Соломко І.І.,

за участю секретаря - Романенко Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

В С Т А Н О В И В :

01.11.2012 року Прилуцький міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 11805,23 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» не повідомив Прилуцький міськрайонний центр зайнятості, що він на момент надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю надавав послуги за договорами, укладеними із ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» та ТОВ «Технології гідроочищення», отже відносився до зайнятого населення. В зв'язку з цим відповідач незаконно отримав матеріальне забезпечення в розмірі 11805,23 грн. Відповідно до статті 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. ОСОБА_1 відмовився добровільно повернути кошти в розмірі 11805,23 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що при наданні йому статусу безробітного, він не відносився до зайнятого населення, оскільки у трудових відносинах із ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» та ТОВ «Технології гідроочищення» не перебував, а лише надавав послуги за договорами, за які оплату не отримав, тому вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Також просив врахувати сімейний стан та знаходження на утриманні малолітньої дитини.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, (далі-Порядок № 307) Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.

Судом встановлено, що на підставі поданої заяви від 09.09.2011 року ОСОБА_1 був зареєстрований в Прилуцькому міськрайонному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу(а.с.8).

Наказом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості від 09.09.2011 року відповідачу було надано статус безробітного як такому, що шукає роботу, та призначено допомогу по безробіттю відповідно до 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та Порядку №307(а.с.12).

За період з 09.09.2011 року по 21.08.2012 року відповідачу надана допомога по безробіттю відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується відомостями виплат за видами забезпечення за вересень 2011 року - лютий 2012 року, квітень 2012 року - серпень 2012 року та платіжними дорученнями (а.с.54-88) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до підпункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533, застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Аналізуючи вищевказані норми, суд вважає, що до занятого населення відносяться громадяни, які забезпечують себе роботою (надають послуги), в тому числі за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 6.14 Порядку №307 передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що сума виплаченого матеріального забезпечення за період з 09.09.2011 року по 21.08.2012 року становить 11805,23 грн., що підтверджується довідкою від 29.10.2012 року (а.с.7) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, ДПА України № 60/62 від 13.02.2009 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» було проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 815 від 19.07.2012 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (а.с.22-23) та акт № 816 від 19.07.2012 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (а.с.24-25).

Під час перевірки встановлено, що на момент надання статусу безробітного, а саме: 09.09.2011 року відповідачем надавались послуги ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» згідно договору № ПДЕ-01/12/10 та ТОВ «Технології гідроочищення» згідно договору №ПДТ-01/12/10.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копії договорів про надання послуг від 01.12.2009 року та листом ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» від 03.12.2012 року № 704 та листом ТОВ «Технології гідроочищення» від 04.12.2012 року №597(а.с. 89-98).

Отже, аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач в розумінні статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» на момент надання йому статусу безробітного відносився до категорії зайнятого населення.

Що стосується посилання відповідача на те, що оплата за надані послуги за вищезазначеними договорами фактично не відбулась, а зобов'язання за даними договорами між сторонами припинені, тому вимоги позивача є безпідставними, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно частини 3 статті 214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Статтею 654 Цивільного кодексу зазначено, що розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 8 договору про надання послуг визначено, що якщо жодна зі сторін не попередила іншу про намір припинити дію даного договору не пізніше ніж за місяць до його закінчення, договір вважається продовженим на строк 12 місяців.(а.с. 91,96).

Доказів, що на момент надання статусу безробітного відносини між сторонами вищевказаних договорів були припинені, відповідач суду не надав.

Вищенаведене свідчить про дійсність договору, що покладало на відповідача обов'язок повідомити державну службу зайнятості про зміну обставин, які стали підставою для призначення допомоги.

Таким чином, з моменту укладення договору про надання послуг між ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010», ТОВ «Технології гідроочищення» та відповідачем, останній вважався особою, який належав до категорії зайнятого населення.

02.10.2012 року позивачем був виданий наказ «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1» № 366 (а.с.26) та направлено лист від 02.10.2012 року № 01/2358 з вимогою повернути кошти на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення, але кошти в розмірі 11805,23 грн. до Прилуцького міськрайонного центру зайнятості не надходили.

Вимога про повернення коштів відповідачем отримана, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28).

Наказ від 02.10.2012 року № 366 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1» відповідачем також отримано та не оскаржено.

Згідно із частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, обов'язок щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг покладено на осіб, які зареєстровані як безробітні.

Відповідачем сума виплаченого матеріального забезпечення в розмірі 11 805грн. 23 коп. в добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростували позицію позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що несплата відповідачем суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Прилуцькому міськрайонного центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Таким чином позовні вимоги Прилуцького міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 11805,23 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Прилуцького міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (17500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (представницький орган Прилуцький міськрайонний центр зайнятості) р/р 37177300901006 в ГУ ДКСУ в Чернігівський області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 14241641 витрати на матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 11 805 (одинадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис І.І. Соломко

Згідно з оригіналом

Постанова суду від 11.12.2012 року не набрала законної сили.

Суддя І.І. Соломко