Постанова № 27991953, 31.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2012 року № 2а-10580/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «АРМА»

до

Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної

податкової служби

про

скасування частково податкового повідомлення-рішення № 0000134320/3 від

17.08.2009 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «АРМА» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення – рішення від 17.08.2009 №0000134320/3 в частині донарахованого податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 2 596 033,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2 342 620,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2009 відкрито провадження та призначено справу №2а-10580/09/2670 до судового розгляду в попередньому судовому засіданні на 27.10.2009, яке в подальшому неодноразово відкрадалось для отримання додаткових доказів по справі з метою правильного вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 25.02.2010 року зупинено провадження в адміністративній справі №2а-10580/09/2670 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-8882/09/2670. Ухвалою суду від 03.08.2012 поновлено провадження у справі № 2а-10580/09/2670 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на належного - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС, у зв’язку з перетворенням останнього. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували.

Справа розглянута в письмовому провадженні, з огляду на положення ч.6 ст.128 КАС України, за відсутності представників сторін, наявності клопотання позивача про розгляд справи без участі його представників та відсутності потреби заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2008.

За результатами проведеного контрольного заходу суб’єктом владних повноважень складено Акт №563/1-22-01-26379729 від 12.12.2008 виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 (надалі –Акт первірки), яким встановлено порушення ТОВ Комерційний банк «Арма»вимог п. 1.32, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.4 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п.п. 7.6.3, п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР).

На підставі вказаного Акту перевірки №563/1-22-01-26379729 від 12.12.2008 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення від 19.12.2008 №0000472201/0, яким донараховано податок на прибуток банківських організацій у сумі 5 302 806,00 грн., в тому числі за основним платежем 2 651 403,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 651 403,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками зазначеного Акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням–рішенням, в порядку, передбаченому п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, подав скаргу до ДПІ у Голосіївському районі м. Києві від 26.12.2008 № 2189 на податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 №0000472201/0.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києві рішенням від 23.02.2009 №3363/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги задовольнила частково скаргу ТОВ КБ “Арма” від 26.12.2008 №2189, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 №0000472201/0 в частині застосованої штрафної санкції у сумі 281 098,00 грн., в іншій частині –залишила без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та Акту від 12.12.2008 №563/1-22-01-26379729, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2009 № 0000134320/1.

ТОВ КБ “Арма” було подано повторну скаргу до ДПА у м. Києві від 04.03.2009 за №444 про перегляд податкового повідомлення - рішення від 19.12.2008 №0000472201/0, прийнятого на підставі Акту перевірки, з урахуванням рішення ДПІ у Голосіївському районі від 23.02.2009 №3363/10/25-011.

За результатами розгляду скарги від 04.03.2009 за №444, ДПА у м. Києві прийнято рішення від 28.04.2009 №1546/10/25-114 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 05.03.2009 №0000134320/1 залишено без змін, а скаргу заявника –без задоволення.

Також, позивачем було подано скаргу від 08.05.2009 №1026 на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА України. Рішенням ДПА України від 02.07.2009 №6262/6/25-0115 про результати розгляду скарги, скарга ТОВ КБ «Арма»- залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВІІП–без змін.

На підставі Акту перевірки та вищевказаного рішення ДПА України від 02.07.2009 №6262/6/25-0115, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняла та надіслала позивачу спірне податкове повідомлення-рішення №0000134320/3, яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 5021708,00 грн, в тому числі 2651403,00 грн.- за основним платежем та 2370305,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Під час розгляду справи встановлено, що в липні 2009 ТОВ КБ «Арма»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про скасування податкового повідомлення –рішення від 19.12.2008 р. № 0000472201/0 та від 05.03.2009 р. № 0000134320/1 в частині донарахованого податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 2 596 033,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2 342 620,00 грн. та рішень ДПА у м. Києві від 28.04.2009 р. № 1546/10/25-114 та ДПА України від 02.07.2009 р. № 6262/6/25-0115 про результати розгляду первинної та повторної скарг.

Постановою Окружного адміністративного суду м .Києва від 22.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010, по справі №2а-8882/09/2670 в адміністративному позові відмовлено.

Так, ТОВ КБ «Арма»здійснені операцій з продажу векселів, емітенти яких в судовому порядку були визнані банкротами. В 4 кварталі 2006 року в податковому обліку до складу доходів по операціях з векселями позивачем віднесено операцію з продажу векселів згідно договорів: від 17.11.2006 року № Т1 01-02/06 з ТОВ «Арма Факторинг», емітент ПП «Валмід», ціна продажу 5 007 800,00 гри.; від 28.11.2006 року № ТІ05-03/06 з ТОВ «Регіон-Вест», емітент ПП «Валмід», ціна продажу 1 733 780,00 грн.

Згідно рішення суду ПП «Валмід»визнано банкрутом.

В І кварталі 2007 року в податковому обліку до складу доходів від операцій з векселями віднесено операцію з продажу векселю згідно договору від 23.02.2007 року з ТОВ «Арма-Лізинг», емітент ТОВ «Агроінтеграція», ціна продажу 803 400,00 грн.

Згідно рішення суду ТОВ «Агроінтеграція»визнано банкрутом.

В І кварталі 2008 року в податковому обліку до складу доходів від операцій з векселями віднесено операцію з продажу векселю згідно договору від 13.02.2008 року з ТОВ «Арма–Лізинг», емітент ТОВ «Діалог Інвест», ціна 510 293,00 грн.

Згідно рішення суду «Діалог-Інвест»визнано банкрутом.

Відповідно до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. В силу пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 вказаного закону під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель –цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Отже, основним призначенням і основною ознакою векселя є право і фактична можливість векселедержателя отримати визначену векселем суму коштів.

Операції з продажу векселів відбулися після визнання векселедавців банкротами, що унеможливлює векселедержателя отримати кошти за ними, отже, в такому випадку вексель не виконує своєї функції, не засвідчує відносини щодо безумовного грошового зобов’язання векселедавця, а тому не може вважатися цінним папером.

Таким чином, суми коштів по вказаних вище договорах не можуть бути включені до складу доходу від операцій з векселями у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами ТОВ КБ «Арма»у звітному податковому періоді за 4 кв. 2006 року, 1 кв. 2007 року та І кв. 2008 року та повинні оподатковуватися на загальних підставах. ТОВ КБ «Арма»були укладені договори факторингу б/н від 26.05.2006 року та від 27.06.2006 року з ТОВ «Інтернос». До складу валових витрат була віднесена комісійна винагорода по зазначеним договорам факторингу в розмірі 2 326 281,00 грн. За вказаними договорами ТОВ «Інтернос»було фактором, а ТОВ «КБ «АРМА»- клієнтом, право грошової вимоги по кредиту №14/01/980-к/133 від 05/12/05 ПП «Памир»ВОІ «Союз організацій інвалідів України».

Відповідно до пп. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.6 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). Для банківських установ господарською операцією є здійснення факторингових операцій, де банківська установа виступає фактором, а не клієнтом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк –це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

Операції по зазначених договорах факторингу не були в межах господарської діяльності банку, оскільки не передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність», а тому не можуть відноситися до валових витрат.

Враховуючи наведене, Окружний адміністративний суд м. Києва, в даному випадку, вважає за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 72 КАС України, за якими обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000134320/3 від 05.03.2009р. є таким що підлягає виконанню, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «АРМА», в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69, 71, 72, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.