Постанова № 27991393, 04.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/12941/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -Пустової О.А., Шевцової Н.І.,

представника відповідача -Семенової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.12 №0000382305, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.12 №0000382305, яким позивачу визначена суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - в розмірі 59 009,67 грн., за штрафними санкціями - 14 752,42 грн. На обґрунтування позову товариством зазначено, що сума податкового кредиту, яка не визнається податковим органом, сформована позивачем за взаємовідносинами з ПП «Мідуей» за договором про надання послуг №0312/У від 03.01.12 на підставі податкових накладних, виписаних означеним контрагентом. На думку позивача, податкові накладні, які повністю відповідають вимогам п.201.1. ст.201 ПК України, акти виконаних робіт, Калькуляція на 1 кв.м., рахунки фактури та платіжні доручення підтверджують реальність взаємовідносин та обґрунтованість розміру визначеного позивачем податкового кредиту. Також позивачем зазначено, що будь-який стан ПП «Мідуєй» не спричиняє позбавлення сумлінного платника податку - позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування ПДВ по фактично отриманим, сплаченим послугам. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди відповідача з позовними вимогами зводяться до того, що спірна сума податкового кредиту сформована позивачем на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог ПК України, надані позивачем первинні документи, як-то рахунок фактура та акти виконаних робіт, не містять розшифровки та тлумачення клінінгових послуг, що унеможливлює встановлення їх вартісного характеру та цінової визначеності. Платіжних доручень на підтвердження перерахування коштів та оплати отриманих від ПП «Мідуей» послуг на підставі договору від 03.01.12 №0312/У позивачем не надано. В судовому засіданні представник позивача просив відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою ДПІ на підставі Наказу №509 від 05.09.12 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків ПП «Котедж» та ПП «Мідуей» за січень 2012р. За результатами перевірки складений Акт №1366/224/32176120 від 20.09.12р. (далі - Акт перевірки), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВКП «Техпроменерго» при придбанні на суму ПДВ з розмірі 59 009,67 грн., «нереальність» проведення господарських операцій між позивачем та ПП «Мідуей», а також п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, наслідком чого є заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2012р. на суму 59 009,67 грн.

З посиланням на згаданий Акт перевірки, враховуючи наведені порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.12 №0000382305, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - в розмірі 59 009,67 грн., за штрафними санкціями - 14 752,42 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесеного суб'єктом владних повноважень на їх підставі спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зауважує на наступному.

Судовим розглядом справи встановлено, що сума податку на додану вартість в розмірі 59 009,67 грн., яка визначається податковим органом як безпідставна віднесена позивачем до складу податкового кредиту, сформована останнім за взаємовідносинами з ПП «Мідуей», що виникли на підставі Договору про надання послуг від 03.01.12 №0312. Позивачем зазначено, що надання ПП «Мідуей» позивачу за вказаним договором послуг підтверджується Актами виконаних робіт б\н від 16.01.12 на суму 51 650 грн., б\н від 16.01.12 на суму 44 200 грн., б/н від 17.01.12 на суму 56 800 грн., б/н від 19.01.12 на суму 52 700 грн., б/н від 30.01.12 на суму 59 220, б/н від 31.01.12 на суму 42 148 грн., б/н 31.01.12 на суму 47 340 грн., Звітом про виконану роботу станом на 31.01.12 та Калькуляцією на 1 кв.м., а також податковими накладними, виписаними ПП «Мідуєй» позивачу, як-то: №43 від 16.01.12 на суму 51 650 грн., в т.ч. ПДВ 8 608,33 грн., №44 від 16.01.12 на суму 44 200 грн., в т.ч. ПДВ 7 366,67 грн.; №45 від 17.01.12 на суму 56 800 грн. в т.ч. ПДВ 9 466,67грн.; № 49 від 19.01.12 на суму 52 700 грн., в т.ч. ПДВ 8 783,33 грн.; №77 від 30.01.12 на суму 59 220 грн., в т.ч. ПДВ 9 870 грн.; №78 від 31.01.12 на суму 47 340 грн., в т.ч. ПДВ 7 890 грн.; №79 від 31.01.12 на суму 42 148 грн. в т.ч. ПДВ 7 024, 67 грн. На підтвердження факт оплати отриманих від ПП «Мідуей» на підставі вказаного договору послуг, позивачем надані Рахунки фактури та платіжні доручення від 23.03.12 №1123, від 26.03.12 №1125, від 29.03.12 №1140, від 05.04.12 №1143, від 06.04.12 №1145, №1144, від 10 04.12 №1152, №1151 та №1150, від 11.04.12 №1155, від 12.04.12 №1160 та №1161, від 17.04.12 №1172, від 19.04.12 №1174, від 20.04.12 №1178 та №1179 та №1177 та №1176, від 16.05.12 №1237, від 17.05.12 №1245, від 05.06.12 №1292, від 08.06.12 №1295 (а.с.160-180).

Розв'язуючи спір, суд відзначає, що правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовані розділом 5 ПК України. Так, положеннями п.185.1 ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Положеннями ст.201 ПК України визначені вимоги до податкової накладної, як податкового документу. Так, в податковій накладній мають бути зазначені в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД. Крім того, положеннями п.201.2 ст.201 ПК України ( в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. На реалізацію вказаної норми Наказом Міністерства фінансів України 01.11.11 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.11 за №1333/20071, затверджені форма та порядок заповнення податкової накладної. За змістом затвердженого Порядку податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х"). Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х"). Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (пп.6.1, 6.2, 6.3 п.6). Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16).

Положеннями п.11 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема з 01.01.12 - понад 10 тисяч гривень. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Судовим оглядом податкових накладних №43 від 16.01.12 на суму 51 650 грн., в т.ч. ПДВ 8 608,33 грн., №44 від 16.01.12 на суму 44 200 грн., в т.ч. ПДВ 7 366,67 грн.; №45 від 17.01.12 на суму 56 800 грн. в т.ч. ПДВ 9 466,67грн.; № 49 від 19.01.12 на суму 52 700 грн., в т.ч. ПДВ 8 783,33 грн.; №77 від 30.01.12 на суму 59 220 грн., в т.ч. ПДВ 9 870 грн.; №78 від 31.01.12 на суму 47 340 грн., в т.ч. ПДВ 7 890 грн.; №79 від 31.01.12 на суму 42 148 грн. в т.ч. ПДВ 7 024, 67 грн., наданих позивачем в підтвердження правомірності формування податкового кредиту в розмір 59 009,67 грн. встановлено, що сума ПДВ в кожній податковій накладній не перевищує 10 тис.грн., отже такі накладні не підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Разом з тим, судом встановлено, що означені податкові накладні виписані з порушенням порядку їх заповнення. Так, всі надані накладні не містять такого обов'язкового реквізиту як вид цивільно-правового договору, а вказана дата та номер договору не відповідають даті та номеру Договору про надання послуг від 03.01.12 №0312/У, на який посилається позивач, як на підставу виникнення взаємовідносин між ним та ПП «Мідуей». Також у верхній лівій частині наданих накладних відсутні відповідні відмітки - потрібне не виділено поміткою "Х", а в податковій накладній №43 від 16.01.12 відсутній підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання послуг.

Наведені недоліки наданих позивачем податкових накладних вказують на те, що податковий кредит в розмірі 59 009,67 грн. підтверджений податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України: відсутні реквізити, визначені законодавцем як обов'язкові, порядок їх заповнення не відповідає порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Означене, з огляду на положення ст.198.6 ст.98 ПК України , однозначно вказує на відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість в розмірі 59 009,67 грн. за такими накладними до податкового кредиту.

Окрім того суд зауважує, що аналіз положень ПК України, зокрема ст.185, дає підстави для висновку, що податкова накладна має юридичну силу документу, що підтверджує дані податкового обліку та дає право на формування податкового кредиту, якщо вона складена в разі фактичного здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг. Якщо ж фактичного їх постачання не відбулось, складені документи, в тому числі і належним чином оформлена податкова накладна, не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки відсутній об'єкт оподаткування.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарської операції позивача з ПП «Мідуей», на підставі якої ним були сформовані дані податкового обліку, а саме податковий кредит в розмірі 59 009 67 грн., суд приймає на підтвердження таких даних лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оглянувши долучені до справи копії документів, наданих позивачем в підтвердження означеної операції в якості первинних, як-то акти виконаних робіт, звіт про виконану роботу (а.с.40) та калькуляцію (а.с.39), судом встановлено, що вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», підставою для бухгалтерського обліку, дані якого є основою податкового обліку, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалах справи, в актах виконаних робіт не вказано чітко, які саме клінінгові послуг були надані ПП «Мідуей» позивачу (миття вікон, видалення плям з поверхні стін фасаду будівель чи інші послуги, що пов'язані з експлуатацією нежитлових приміщень), не зазначена площа вікон та приміщень, щодо яких вчинені клінінгові роботи. Отже згадані акти не містять такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», як зміст та обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції. Зміст наданого до суду Звіту про виконану роботу дає підстави для висновку, що він містить загальний характер, не просліджується конкретного персонального підходу до завдання договору: яка площа вікон та в яких саме приміщеннях була вимита, яка площа поверхневих стін фасадів була опрацьована, зазначена загальна площа бульвару (3 755,23 щодо ) без визначення конкретної площі бульвару за кожною адресою нежитлового приміщення. Надана калькуляція, з огляду на дані щодо площі, зазначені в ній - 3 755,23 м2, стосується розрахунку вартості робіт лише з прибирання бульвару, даних щодо розрахунку вартості інших послуг, як-то миття вікон, поверхонь фасадів, прочистки люків, прибирання снігу, вказана калькуляція не містить.

За викладених обставин суд доходить до висновку про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Мідуей» на підставі договору від 03.01.12 №0312/У, оскільки відповідних первинних документів, які б підтверджували її реальне здійснення, позивачем до суду не надано. Долучені позивачем до матеріалів справи платіжні доручення також не враховуються судом як первинний документ в підтвердження здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Мідуей» на підставі договору від 03.01.12 №0312/У. Як вбачається з їх змісту, платіж за ними відбувається за послуги, надані з договором від 05.03.12 №М-5312, а не договору від 03.01.12 №0312/У (а.с.160-180).

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність будь-яких юридичний наслідків за договором позивача та ПП «Мідуей» від 03.01.12 №0312/У, в тому числі і в сфері оподаткування. Таким чином, наявність у позивача виписаних ПП «Мідуей» з порушенням порядку заповнення податкових накладних у спірних правовідносинах, а також формально складених актів виконаних робіт та звіту не створюють права для формування податкового кредиту. Як вбачається з добутих по справі доказів, об'єкт оподаткування ПДВ за переліченим вище правочином (яким, з огляду на положення ст.185 ПК України, є реально здійснена господарська операція з поставки товару) відсутній. Наведене виключає правомірність віднесення Позивачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту, а отже обґрунтовує законність висновків податкового органу щодо порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України.

Доводи позивача з приводу відсутності у податкового органу повноважень на власний розсуд визнавати правочин нікчемним, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно зі ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства врегульований відповідним Порядком, розробленим відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.10 №984. За змістом п.6.1 Порядку опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів зазначається у висновку акту перевірки. Як вбачається з описової частини акту Позивача, податковим органом досліджено питання реальності проведеної господарської операції з метою встановлення факту відповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам, що відповідає повноваженням та компетенції органів державної податкової служби.

Враховуючи викладене, оскільки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України при формуванні податкового кредиту за взаємовідносинами з ПП «Мідуей» визнається судом юридично та фактично обґрунтованим, визначення ДПІ позивачу сум податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 59 009,67 грн. є правомірним. Наслідком самостійного визначення податковим орган платнику податків суми податкового зобов'язання є накладення на такого платника штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання (п.123.1 ст.123 ПКУ).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.12 №0000382305, яким позивачу визначена суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - в розмірі 59 009,67 грн., за штрафними санкціями - 14 752,42 грн., належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 07.12.12.

Суддя А.О. Коренев