Постанова № 27991134, 10.12.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3729/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Грушецькому П.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Мельника С.І., Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 04 травня 2012 року №0001421701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 74137,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 49425,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24712,50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог підприємець посилається на хибність висновків, викладених у акті позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_4 з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" в листопаді 2010 року, вважає, що нею правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів у ТзОВ "Медео-Захід", оскільки факт придбання товарно-матеріальних цінностей та подальше їх використання у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, наведені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, враховуючи наступне.

За результатами виїзної позапланової документальної перевірки СПД ОСОБА_4 з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" в листопаді 2010 року Луцькою ОДПІ складено акт №827/17-2/3211707081 від 23.04.2012 року.

Вищевказаним актом встановлено порушення позивачем вимог вимог ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємцем ОСОБА_4 при придбанні товарів, відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону, п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року на 49425,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року №0001421701, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 74137,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 49425,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24712,50 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, висновок Луцької ОДПІ про неправомірне включення до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операціях з придбання товарів у постачальника ТзОВ "Медео-Захід", базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та вказаним контрагентом, податковим органом визнані нікчемними внаслідок того, що у ТзОВ "Медео-Захід" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, ТзОВ "Медео-Захід" фінансово-господарською діяльністю не займалось, а займалось діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди, що підтверджується актами перевірок даного контрагента позивача. Крім того, як зазначає Луцька ОДПІ, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських відносин підприємця ОСОБА_4 з контрагентом ТзОВ "Медео-Захід", відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів в листопаді 2010 року.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі договору поставки товару №20/10 від 20.10.2010 року, укладеного між СПД ОСОБА_4 та ТзОВ "Медео-Захід", останнє у листопаді 2010 року здійснило три поставки товарно-матеріальних цінностей (цукру-піску) в адресу позивача, про що свідчать податкові накладні від 05.11.2010 року №51105, від 15.11.2010 року №151104, від 17.11.2010 року №171106, а також видаткові накладні за вказані дати (а.с.18-19, 21-22, 24-25).

Розрахунок за поставлений товар позивач здійснив у безготівковій формі, шляхом банківського переказу грошових коштів, що підтверджується банківською випискою №66 за 16.12.2010 року (а.с.76).

Загальна сума поставки становила 296550,00 грн., в тому числі ПДВ - 49425,00 грн.

Суми ПДВ, сплачені позивачем в ціні придбаного у ТзОВ "Медео-Захід" товару, були ним включені до складу податкового кредиту листопада 2010 року, що в свою чергу підтверджується додатком №5 до Декларації та даними Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року (а.с.27-31).

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому в п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Проте доказів того, що конрагент позивача не мав статусу платника податку на додану вартість, відтак не мав права виписувати податкові накладні, Луцькою ОДПІ суду не надано.

Таким чином, сума податку на додану вартість у загальному розмірі 49425,00 грн. правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту, що підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТзОВ "Медео-Захід" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд не бере до уваги твердження Луцької ОДПІ про укладення між позивачем та його контрагентом ТзОВ "Медео-Захід" нікчемних правочинів, що не спричиняють реального настання наслідків, у зв'язку з чим неправомірним є віднесення підприємцем до податкового кредиту сум ПДВ по таким господарським операціям.

Як вбачається з акту позапланової перевірки ТзОВ "Медео-Захід" у зв'язку з неподанням у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за серпень, листопад, грудень 2010 року, березень, липень 2011 року (акт №339/23-3/35594018 від 20.01.2012 року), податковим органом зроблено висновок про непідтвердження товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період, охоплений перевіркою, вчинення нікчемних правочинів у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності (а.с.96-113).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, невиконання ТзОВ "Медео-Захід" свого обов'язку щодо збереження первинних документів бухгалтерського обліку протягом 1095 днів не може мати негативний наслідок для його контрагента, в даному випадку підприємця ОСОБА_4, за умови виконання останньою такого обов'язку.

Усі первинні документи на підтвердження факту здійснення господарських відносин із ТзОВ "Медео-Захід" позивачем були надані. Більше того, на підтвердження факту транспортування придбаного у ТзОВ "Медео-Захід" товару позивач надав товарно-транспортні накладні №51104 від 05.11.2010 року, №151103 від 15.11.2010 року, №171106 від 17.11.2010 року (а.с. 20,23,26), цивільно-правовий договір від 01.09.2010 року, укладений із ОСОБА_5. на виконання послуг водія автотранспортного засобу, який фактично здійснював перевезення цукру, та видатковий касовий ордер про здійснення розрахунків із водієм за надані послуги в листопаді 2010 року (а.с.87,88).

Разом з тим, факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивач підтвердив первинними документами на його реалізацію (а.с.72-86).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака, а саме: наявність мети, спрямованої на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТзОВ "Медео-Захід" правочинів.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки підприємця ОСОБА_4 висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладеного між ТзОВ "Медео-Захід" та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях із вказаним контрагентом-постачальником є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року №0001421701, а тому позовні вимоги підприємця ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 741,38 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №283 від 05.11.2012 року (а.с.2).

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 04 травня 2012 року №0001421701.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємця ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 741,38 грн. (сімсот сорок одна грн. 38 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій