Постанова № 27990735, 06.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.12 Справа № 5015/1795/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Хабіб М.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 22.10.2012 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 15.10.2012 року

у справі № 5015/1795/12

за позовом: ОСОБА_2, м. Броди, Львівської області

до відповідача: ТзОВ фірма "РТВ-Сервіс" ЛТД", м. Броди, Львівської області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

про перевід прав покупця та збільшення частки у статутному фонді товариства

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_9 -представник

від відповідача: ОСОБА_10 -представник

від третіх осіб-1-3,5,6: не з'явились

від третіх осіб-4,5: ОСОБА_2

Права та обов'язки сторін, третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали. Представниками сторін подано клопотання про відмову у здійсненні технічної фіксації судового процесу, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Хабіб М.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2012 року у справі № 5015/1795/12 (головуючий суддя -Кітаєва С.Б., судді -Актимович В.М., Чорній Л.З.) з врахуванням ухвали господарського суду від 29.10.2012 року про виправлення описки, припинено провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до Статуту ТОВ «Фірма «РТВ-Сервіс ЛТД»в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку позивача (ОСОБА_2) у статутному фонді товариства в розмірі 98,73%, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині, та припинено провадження у справі щодо вимоги позивача про переведення на ОСОБА_2 права покупця за договором купівлі-продажу приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (площею 137,4 м.кв.) і АДРЕСА_2 в частині 12,42% від загальної площі 217 м.кв..

При прийнятті ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України вимога позивача про переведення на позивача права покупця за договором приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (площею 137,4 м.кв.) і АДРЕСА_2 в частині 12,42% від загальної площі 217 м.кв., не підпадає під поняття «корпоративний спір»і тому є непідвідомча (непідсудна) господарським судам, а відтак провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Також, місцевий господарський суд прийняв відмову позивача від позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до Статуту ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс ЛТД» в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку позивача (ОСОБА_2.) у статутному фонді товариства в розмірі 98,73%», у зв'язку з чим в цій частині припинив провадження у справі, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заява від 15.10.2012 року (вх. №23119/12) є по своїй суті заявою про часткову відмову позивача від позову, а саме від заявленої у позовній заяві вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до Статуту ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку позивача (ОСОБА_2) у статутному фонді товариства в розмірі 98,73%, що позивач підтвердив як письмово записом у заяві, так і у судовому засіданні 15.10.12 року.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду у даній справі, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№ 13 від 24.10.2008 року усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від об'єктного складу учасників спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Пунктом 8.7 Статуту ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс ЛТД»передбачено право учасників збільшувати статутний фонд за рахунок власних коштів і майна, цінних паперів.

Отже, учасники товариства перебувають в правовому полі корпоративних відносин, які виникають між товариством та учасниками товариства та пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Крім цього, апелянт зазначає, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги інструктивні роз'яснення Верховного Суду України від 06.02.2007 року надані в Інформаційно-методичному листі № 1-5/218, якими визначено, що 29.12.2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів»від 15.12.2006 року № 483-V. Зазначеним Законом розширено юрисдикцію господарських судів шляхом віднесення до їх підвідомчості справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновниками, акціонерами господарських товариств), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, також справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають під час погодження стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни та тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 06.12.2012 року, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що господарським судом при винесенні ухвали від 15.10.2012 року про припинення провадження по справі було враховано всі заяви позивача, в тому числі і помилково ним трактовані, як такі, що підпадають під поняття «корпоративного спору».

Подавши суду відмову від первинних позовних вимог щодо зобов'язання відповідача внести зміни до Статуту ТзОВ Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку у статутному фонді товариства в розмірі 98,78 %, позивач фактично визнає, що жодного порушення його корпоративних прав не існує, а існує спір про його так зване право на приміщення, що придбані ТзОВ Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД внаслідок приватизації.

Законом України від 15.12.2006 р. № 483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між: господарським товариством та його учасником(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між: учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям, корпоративних прав, визначеним частиною 1 статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також: інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У випадку подання позовних заяв та інших заяв, ОСОБА_2 помилково трактується законодавство щодо визначення корпоративного спору, адже його вимоги щодо переведення прав покупця по договорах купівлі-продажу приміщень внаслідок приватизації не є порушенням його корпоративних прав, а отже вимоги позивача про перевід нього прав покупця не підпадають під поняття корпоративний спір і тому не є підвідомчі господарському суду.

Також, відзиви на апеляційну скаргу подали треті особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення позивача та відповідача, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду слід частково змінити, апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного:

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально -правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні відносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД»з вимогою перевести на позивача, ОСОБА_2 права покупця за договорами купівлі-продажу приміщень від 17.05.1996 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в частині 12,42% від загальної площі 217 м.кв. та зобов'язати відповідача внести зміни до Статуту ТзОВ "Фірма "РТВ-Сервіс"ЛТД в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку позивача (ОСОБА_2) у статутному фонді товариства в розмірі 98,73%, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивач є засновником відповідача та спільно з іншими шістьма засновниками (третіми особами) товариства позивач вніс кошти сумі 6 000,00 грн. на підставі прибуткових касових ордерів № 344 від 28.11.1996 року і № 1673 від 16.05.1997 року з цільовим призначенням на викуп у порядку приватизації приміщень за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 В подальшому, придбані приміщення учасниками товариства мали передатись до статутного фонду товариства з пропорційною зміною їх часток. Однак, такі дії товариством виконанні не були та спірні приміщення приватизовані на ім'я відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

21.06.2012 року за вх.. № 13750/12, 02.07.2012 року за вх.. № 14426/12, 05.07.2012 року за вх.. № 14749/12 та 14.08.2012 року за вх.. № 17743/12 позивачем подано заяви про уточнення позову та обставин справи, збільшення позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Окрім того, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(із змінами і доповненнями).

Отже, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги , якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку, із врахуванням зокрема, підвідомчості справи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заяви позивача про уточнення позову та обставин справи, збільшення позовних вимог, місять вимоги, які одночасно змінюють як предмет так і підстави позову про перевід прав покупця та збільшення частки у статутному фонді товариства, є додатковими позовними вимогами, про які не йшлось у позовній заяві, а відтак в їх задоволенні господарським судом обґрунтовано відмовлено.

Крім цього, 15.10.2012 року позивачем подано заяву (вх. №23119/12) (том IV, а.с. 20) про зменшення позовних вимог у справі за позовом про перевід прав покупця та збільшення частки у статутному фонді товариства, у якій позивач просить: визнати за ОСОБА_2 право власності на 26,95 м.кв. приміщень за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу приміщень за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 від 17.05.1996 року в частині не включення ОСОБА_2, як покупця 26,95 м.к5в. приміщень , що становить 12,42 % від загальної площі 217 м.кв.; перевести на ОСОБА_2 права покупця за договором приміщень за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в частині 12,42% від загальної площі 217 м.кв.; частково скасувати свідоцтво про право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 від 21.12.2011 року в частині не включення позивача, як покупця 26,95 м.кв. приміщень, що становить 12,42% від загальної площі 217 м.кв. В решті заявлених вимог, позивач відмовився.

Як встановлено місцевим господарським судом, заява позивача від 15.10.2012 року є по своїй суті заявою про часткову відмову останнього від позову, а саме від заявленої у позовній заяві вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до Статуту ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку позивача (ОСОБА_2) у статутному фонді товариства в розмірі 98,73%, що позивач підтвердив як письмово записом у заяві (том IV, а.с. 20), так і у судовому засіданні. Окрім того, позивач підтвердив, що не відмовляється від вимоги, заявленої у позовній заяві про переведення на ОСОБА_2 права покупця за договорами купівлі-продажу приміщень від 17.05.1996 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в частині 12,42% від загальної площі 217 м.кв.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач має право, до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову (повністю чи частково).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського, що позивач у даному випадку частково відмовився від позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до Статуту ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку позивача (ОСОБА_2) у статутному фонді товариства в розмірі 98,73%, підтримав позов щодо вимоги про переведення на ОСОБА_2 права покупця за договором приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (площею 137,4 м.кв.) і АДРЕСА_2 в частині 12,42% від загальної площі 217 м.кв.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 89 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на вищенаведе, місцевим господарським судом обґрунтовано та правомірно прийнято відмову позивача від позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до Статуту ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД в частині розміру статутного фонду, якими зазначити частку позивача (ОСОБА_2.) у статутному фонді товариства в розмірі 98,73%, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі припинено, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимоги позивача про переведення на ОСОБА_2 права покупця за договорами купівлі-продажу приміщень від 17.05.1996 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (площею 137,4 м.кв.) і АДРЕСА_2 в частині 12,42% від загальної площі 217 м.кв.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, зазначає, що ним як учасником товариства внесено грошові кошти на підставі прибуткових касових ордерів № 344 від 28.11.1996 року і № 1673 від 16.05.1997 року (том І, а.с. 43) з цільовим призначенням на викуп у порядку приватизації приміщень за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2

17.05.1996 року відповідач уклав два договори з представництвом ФДМ у Бродівському районі Львівської області про купівлю приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (площею 137,4 м.кв.) і АДРЕСА_2 (том І, а.с. 87-90).

Однак, в подальшому, кошти внесені позивачем в балансі відображені не були та придбане майно (приміщення) в статутний капітал товариства не внесено. Враховуючи наведене, апелянт вважає, що відповідачем порушено його корпоративне право на частку в статутному капіталі товариства, оскільки відповідно до пункту 8.7 Статуту, засновники (учасники) мають право збільшувати статутний фонд за рахунок власних коштів і майна, цінних паперів.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 12 ГПК України, до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Пунктом 2 Постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначених частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. У разі, якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Підвідомчими (підсудними) господарським судам є справи за позовами акціонерів закритого акціонерного товариства про переведення на акціонера прав та обов'язків покупця акцій у зв'язку із наявністю переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Таке право є корпоративним правом акціонерів ЗАТ відповідно до частини третьої статті 81 ГК України. З цих самих підстав згідно з частиною другою статті 147, частиною четвертою статті 151 ЦК України, частиною третьою статті 53, частиною третьою статті 65 Закону про господарські товариства підвідомчими господарським судам є справи за позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) чи товариства з додатковою відповідальністю (ТзДВ) про переведення на учасника прав та обов'язків покупця частки (її частини) у зв'язку з порушенням їх переважного права на купівлю. У зв'язку з тим, що такі права відповідно до частини першої статті 167 ГК України належать до корпоративних, зазначені справи є такими, що виникають із корпоративних відносин.

Як вбачається із позовної заяви, предметом заявленого позивачем позову, є переведення прав покупця на ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу приміщень від 17.05.1996 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, укладеного між ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД та представництвом ФДМ у Бродівському районі Львівської області, а не продажу частки учасника товариства, яка визначена Установчою угодою від 05.07.1994 року (том І, а.с. 27).

До правовідносин сторін у даному спорі підлягають застосуванню норми ст. 362 ЦК України, яка регулює питання переважного права купівлі частки у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Це правило надає співвласникам, чиє переважне право порушене, можливість звернення до суду з позовною вимогою про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Така позиція сформульована Верховним Судом України у порядку тлумачення статті 114 раніш чинного Цивільного кодексу, що за змістом відповідача ст. 362 ЦК України. Відповідачами за таким позовом повинні бути обидві сторони договору купівлі-продажу частки у спільній частковій власності.

Як вбачається із матеріалів справи, договори купівлі-продажу приміщень від 17.05.1996 року, укладено між ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс»ЛТД та представництвом ФДМ у Бродівському районі Львівської області.

Позивач стверджує, що ним згідно прибуткових касових ордерів № 344 від 28.11.1996 року і № 1673 від 16.05.1997 року (том І, а.с. 43) внесено кошти в сумі 6 000,00 грн. за цільовим призначенням -викуп приміщення в порядку приватизації, тобто кошти були внесені позивачем на викуп майна як співвласника, а не як вклад учасника в статутний капітал товариства (ст. 144 ЦК України), а тому норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин (глава 26 «Право спільної власності»ЦК України), є нормами, які мають речово-правову природу, і тому на спірні правовідносини не поширюються норми корпоративного права.

Майно набуте товариством на підставі договорів купівлі-продажу від 17.05.1996 року (том І, а.с. 87-90), є майном товариства, що набуте на підставах не заборонених законом.

З врахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що у даному випадку вимога позивача про переведення на позивача права покупця за договорами купівлі-продажу приміщень, не підпадає під поняття «корпоративний спір»і тому є непідвідомча господарським судам, а відтак провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім цього, позивачем подано заяву (том І, а.с. 66) про забезпечення позову, шляхом накладення арешту і заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню, обтяженню, внесення в заставу тощо нерухомого майна, - приміщень за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2; заборонити товариству вчиняти угоди вартість яких перевищує статутний фонд товариства; заборонити товариству вирішувати питання ліквідації товариства і передання майна іншим способом.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 26.12.2011 року № 16).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 26.12.2011 року № 16)..

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що спірне майно (приміщення за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2) може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а тому господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи і підтверджується сторонами, Бродівським районним судом у справі №2-61/12 задоволено заяву ОСОБА_2 і вжито заходи до забезпечення позову ухвалою від 04.05.2012 року шляхом: заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню, обтяженню, внесенню в заставу тощо нерухомого майна, зареєстрованого за ТзОВ "РТВ-Сервіс" приміщення за адресою АДРЕСА_1 (площею 137,4м.кв) і АДРЕСА_2 (площею 79,6 кв.м.); накладено арешт на рахунки ТзОВ "РТВ-Сервіс" у банківських установах у межах суми 101391,17 грн.; заборонено товариству вчиняти угоди, вартість яких перевищує статутний фонд товариства; заборонено товариству вирішувати питання ліквідації товариства і передання майна іншим особам.

Враховуючи вищенаведенні обставини, місцевим господарським судом вірно зроблено висновок про відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття запобіжних заходів у мотивувальній частині ухвали суду, однак не зроблено такого висновку в резолютивній частині.

Пунктом 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 року № 6 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 17.10.2012 р. № 10) встановлено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Однак, місцевий господарський суд приймаючи ухвалу, в порушення п. 10 постанови Пленуму, не вказав у резолютивній частині ухвали про результати вирішення заяви позивача про забезпечення позову, відповідно колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 15.10.2012 року змінити та доповнити пунктом наступного змісту: «В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову -відмовити».

3. В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 15.10.2012 року залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.

суддя Давид Л.Л.