Рішення № 27990225, 10.12.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.12 Справа № 5021/1547/12.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Даніловій Т.А. розглянувши матеріали справи № 5021/1547/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп", м.Лебедин

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Green Line Technologu", Республіка Казахстан, м.Капшагай

про стягнення 24 790,09 дол. США ( 198 147,18 грн.)

За участю представників сторін:

від позивача: Діденко М.В.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 24 790,09 дол. США (198 147,18 грн.); стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 963,00 грн.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, тому згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

26.10.2011р. між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Green Line Technologu", Республіка Казахстан був укладений зовнішньоекономічний договір поставки товару №306.

08.11.2011р. та 09.04.2012р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №2 та додаткову угоду №3 до договору № 306 від 26.10.2011р., які являються невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язувався передати у власність відповідачу, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар, який зазначено в специфікації, що являється невід'ємною частиною договору на умовах, зазначених в даному договорі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач відповідно до умов договору отримав товар, що підтверджується видатко вими накладними: № ЛТ-00000087 від 12 квітня 2012 року на суму 129268,31 дол. США та № ЛТ-0000088 від 12 квітня 2012 року на суму 1448 дол.США.

В матеріалах справи міститься міжнародна товарно-транспортна накладна № 766823 від 12.04.2012 р., з якої вбачається, що товар був відправлений відповідачу че рез Сумську митницю.

Поставка товару позивачем на адресу відповідача підтверджується і відміткою Сумської митниці в специфікації № 7 до договору № 306 від 26.10.2011 р. та декларацією № 326 (форма МД-2) по митному органу відправлення (експорту), які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні представником позивача було пояснено, що для здійснення розрахунку за товар позивачем було надано відповідачу рахунок-фактуру № 63 від 11.04.2012 року на загальну суму заборгованості - 130 717,09 дол. США, однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково, про що свідчить матеріали справи, а саме: виписки банку від 19.09.2012 року, від 28.09.2012 р., від 26.09.2012 р., від 03.10.2012 року, на загальну суму 143 551 дол.США.

Як свідчать матеріали справи, сума недоплати на час звернення позивача з позовом до суду становила 24 790,09 дол. США, що еквівалентно - 198 147,18 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 24 790,09 дол. США, що еквівалентно 198 147,18 грн. боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Green Line Technologu" (040800, Республіка Казахстан, Алмаатинська обл., м.Капшагай, 4, м/район, буд. 66, кв. 21, код 50492926) на користь Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Першогвардійська, 86, код 02971676) борг в сумі 24 790,09 дол. США, що еквівалентно - 198 147,18 грн., а також судовий збір в сумі 3 963,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10.12.2012р.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО