Рішення № 27989903, 29.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-17/13973-2012 29.11.12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»

до концерну «Військторгсервіс»

про стягнення 55 887,27 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представник сторін:

від позивача Данілова Н.Н. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до концерну «Військторгсервіс»(далі - відповідач) про стягнення 27 704,08 грн. основного боргу, 27 704,08 грн. пені, 426,87 грн. трьох процентів річних, 74,94 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 602 «С»про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.08.2010 р., внаслідок чого у останнього за період з 01.02.2012 р. по 30.04.2012 р. виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-17/13973-2012 та призначено розгляд останньої на 23.10.2012 р.

У судовому засіданні 23.10.2012 р. представник позивача надав докази сплати відповідачем основної заборгованості, заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині сплати основного боргу в сумі 27 704,08 грн., в інший частині позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ухвали про порушення провадження у справі було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.11.2012 р.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 27 704,08 грн.

Ухвалою від 08.11.2012 р. розгляд справи було відкладено на 29.11.2012 р. Представник відповідача до суду не з'явився.

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання, яким зменшено розмір трьох процентів річних до 404,17 грн.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2010 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватепелоенерго»та концерном «Військторгсервіс»було укладено договір № 602 «С»на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі -Договір).

Відповідно до п. 1 Договору позивач бере на себе постачання тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача (відповідача) до межі розподілу будівлі по вул. 1100 -річчя Полтави, 14а/22 в м. Полтаві.

Згідно з п. 5 Договору позивач забезпечує безперебійне постачання теплом відповідача.

Пунктом 30 Договору передбачено, що оплата за опалення стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

Згідно з п. 31-33 Договору всі розрахунки проводяться на підставі рахунка, виписаного позивачем відповідачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. Відповідач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги».

Відповідно до п. 38 Договору останній укладений на період з 01.08.2010 р. по 31.12.2015 р.

Відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі за поставлену теплову енергію у гарячій воді, чим порушив вимоги п. 32 Договору. За період з 01.02.2012 р. по 01.05.2012 р. виникла заборгованість в сумі 27 704,08 грн. У матеріалах справи знаходяться рахунки № 2236 від 20.02.2012 р., № 2236 від 21.03.2012 р., 2236 від 24.04.2012 р. та акти приймання-передачі теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

12.10.2012 р. (після звернення з позовом до суду) відповідач сплатив заборгованість в сумі 27 704,08 грн., що підтверджується випискою по рахункам позивача та поясненнями представників сторін у судових засіданнях. Таким чином, заборгованість за послуги теплопостачання за договором № 602 «С»від 02.08.2010 р. за спірний період відсутня.

23.10.2012 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 27 704,08 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу та керуючись вищевказаною нормою, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 27 704,08 грн.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 74,94 грн. інфляційних втрат та 404,17 грн. трьох процентів річних (з урахуванням уточнення).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок сум інфляційних втрат та річних (з урахуванням клопотання від 29.11.2012 р.), наведений позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з концерну «Військторгсервіс»інфляційних втрат в сумі 74,94 грн. та 404,17 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути відповідача пеню в розмірі 27 704,08 грн., тобто 100% від суми заборгованості.

Згідно з п. 32 Договору за порушення строків оплати вводиться пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, вимога про стягнення пені з відповідача за несвоєчасні розрахунки за спірним договором пред'явлена правомірно.

У той же час, враховуючи клопотання позивача, ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме: повну сплату основного боргу, суд вважає за необхідне скористатися правом, передбаченим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При зменшенні розміру пені суд, керуючись ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, за здійсненим судом розрахунком складає 1580,14 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 580,14 грн., три проценти річних в сумі 404,17 грн. та інфляційні втрати в розмірі 74,94 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 27 704,08 грн. підлягає припиненню. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (на позивача покладається судовий збір в частині уточнених вимог про стягнення трьох процентів річних).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з концерну «Військторгсервіс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код 33689922) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код 03338030) пеню в розмірі 1 580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 14 коп., три проценти річних в сумі 404 (чотириста чотири) грн. 17 коп., інфляційні втрати в розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 86 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 27 704,08 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 30.11.2012 р.

Суддя О.Г. Удалова