Рішення № 27989666, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-65/14434-2012 06.12.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України

про стягнення 3 105,81 грн.

за участю представників:

від позивача : Марковська В.В. - представник за довіреністю № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012 р.від відповідача :Пешкова О.Л. -представник за довіреністю № 1/012 від 01.11.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом до Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 3415483 від 08.04.2004 р. в розмірі 3 105,81 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 3415483 від 08.04.2004 р. на постачання електричної енергії. Так, у січні, лютому та квітні 2008 року позивачем було виявлено перевищення відповідачем встановлених вказаним договором величин споживання, у зв'язку з чим ПАТ "Київенерго" нарахувало ДП "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" НАН України двократну вартість перевищеної величини споживання на суму 3 105,81 грн. (з урахуванням ПДВ). Відповідач вказану заборгованість не сплатив, чим порушив норми цивільного законодавства про енергетику.

У позові просили стягнути з відповідача суму заборгованості, що склалася станом на 01.12.2009 року, а саме: нараховану суму двократної вартості спожитої електричної енергії за період січень-лютий 2008 р. та квітень 2008 р. в розмірі 2 588,17 грн., а також суму нарахованого податку на додану вартість в розмірі 517,64 грн., а всього -3 105,81 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не наведено правових підстав нарахування двократної вартості спожитої електричної енергії та нарахування податку на додану вартість. Крім того, просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

08.04.2004 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (електропостачальна організація) та Державним підприємством "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 3415483 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а споживач зобов'язується своєчасног здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору електропостачальна організація зобов'язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу:

- в межах дозволеної до використання потужності;

- згідно з величинами постачання електроенергії (додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ, ПУЕ;

Пунктом 4.1 договору встановлено, що споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 договору споживач зобов'язується надавати до електропостачальної організації прогнозовані величини споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше 1 жовтня поточного року. У випадку не уточнення договірних величин у визначений термін, величини постачання електричної енергії та потужностей встановлюються електропостачальною організацією самостійно, виходячи з граничних рівнів електроспоживання.

Згідно з п. 5 додатку № 2.3 до договору щомісяця 19 числа споживач зобов'язується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Малиновського, 4 А для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формулою. Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Пунктом 9 додатку № 2.3 до договору встановлено, що постачальник може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії за весь період, що зберігається в памяті приладів обліку. У разі, якщо постачальник зняв показання електролічильників, які відрізняються від наданих споживачем, розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за показаннями, знятими постачальником.

Відповідно до п. 16. додатку № 2.3 до договору у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають додаток "Звіт про використану електроенергію" за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.

Згідно з п. 8.5 договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи правовідносини між сторонами відсутні, так як відповідно до повідомлення відповідача про припинення постачання електричної енергії № 011/08 від 23.04.2008 р. договір на постачання електричної енергії № 3415483 був розірваний на підставі п. 8.5 договору. У подальшому позивачем був складений акт 18.07.2008 р. про те, що електропостачання в приміщення відповідача не здійснюється.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У судовому засіданні встановлено, що в повідомленні АЕК "Київенерго" від 12.11.2007 р. були встановлені очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2008 рік, що є невід'ємною частиною договору.

Зі звітів про використану активну електроенергію у січні-лютому 2008 р., квітні 2008 р. вбачається, що відповідач перевищив споживання електричної енергії у січні 2008 р. на 3100 кВт/г, у лютому 2008 р. на 1460 кВт/г, у квітні 2008 р. на 2520 кВт/г, про що повідомив ПАТ "Київенерго".

Таким чином, позивач зафіксував перевищення договірних величин споживання електроенергії, двократна вартість якого становить 1 275,96 грн. (без ПДВ) у січні 2008 р., 623,13 грн. (без ПДВ) у лютому 2008 р. та 689,08 грн. (без ПДВ) у квітні 2008 р., що було відображено в наявних у справі актах приймання-передачі товарної продукції за січень-лютий 2008 р. та в акті приймання-передачі товарної продукції за квітень 2008 р.

Також у судовому засіданні встановлено, що відповідачу у грудні 2009 року було донараховано 517,64 грн. ПДВ на суму 2 588,17 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії та договірної величини споживання за перевищення договірних величин споживання у січні-лютому та квітні 2008 року.

Всього за період з 01.01.2008 року по 01.05.2008 року позивач за перевищення договірних величин споживання електричної енергії нарахував відповідачу 3 105,81 грн. (з ПДВ) та надав відповідачу рахунки-фактури на оплату двократної вартості перевищеної величини споживання електроенергії на суму 2 588,17 грн. та у грудні 2009 року - рахунок-фактуру № 3415483 від 31.12.2009 р. на сплату ПДВ в розмірі 517,64 грн.

У зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем ПАТ "Київенерго" 01.08.2010 р. звернулось із претензією до Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України про сплату заборгованості в розмірі 3 105,81 грн. Вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Перевіряючи доводи відповідача про неправомірність нарахування вказаної суми, суд виходив з такого.

Як визначено частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

За змістом пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до п. 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст. 217).

Згідно частини 5 ст. 277 ГК України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Стаття 546 ЦК України також визначає, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що статтями Закону України "Про електроенергетику" визначений особливий вид відповідальності, суть якої полягає у сплаті споживачами подвійної вартості електричної енергії у випадку її споживання понад договірну величину.

Вказана міра відповідальності є оперативно-господарською санкцією за порушення у сфері електроенергетики, яка розраховується відповідно до закону та укладеного договору, а тому заперечення відповідача, щодо незаконного нарахування позивачем двократної вартості спожитої електроенергії суд не приймає.

За таких обставин суд вважає, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача двократної вартості між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії у сумі 2 588,17 грн. згідно договору про постачання електричної енергії № 3415483 від 08.04.2004 р. за період січень-лютий 2008 р., квітень 2008 р.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого просить відповідач.

Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами правочину, у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають додаток "Звіт про використану електроенергію" за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами (п. 16 додатку № 2.3 до договору).

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" виставило відповідні рахунки на оплату вартості перевищення договірних величин споживання електроенергії відповідно у січні-лютому 2008 року та квітні 2008 року. Про нарахування вказаних сум відповідач був проінформований своєчасно, про що свідчить відмітка відповідача у звітах про використану активну електроенергію за січень, лютий, квітень 2008 року. Отже, строк позовної давності для виставлених рахунків закінчився відповідно в січні-лютому 2011 року та квітні 2011 року.

При цьому позовна заява була відправлена позивачем на адресу суду 13.10.2012 р., що підтверджується відтиском печатки поштового відділення, тобто з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У судовому засіданні 06.12.2012 р. представник відповідача заявив клопотання про застосування строку позовної давності, яке є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України нарахованої суми двократної вартості спожитої електричної енергії за період січень-лютий 2008 р. та квітень 2008 р. в розмірі 2 588,17 грн.

Щодо доводів відповідача про неправомірне нарахування позивачем податку на додану вартість суд зазначає, що дане твердження спростовується листом Державної податкової адміністрації України № 10191/7/16-1517 від 18.05.2009 р. "Про особливості окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" (з урахуванням змін і доповнень) встановлено, що споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадках перевищення договірної величини потужності - п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, вказано, що кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.

П'ятикратна вартість різниці фактично спожитої і договірної величин сплачувалася споживачами до внесення змін до зазначеної статті. З урахуванням змін, внесених до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" Законом України від 23.06.2005 р. N 2706-IV, починаючи з 22.07.2005 р. - споживачами сплачується двократна різниця фактично спожитої і договірної величин.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Оскільки п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини, двократна різниця, фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України податку на додану вартість в розмірі 517,64 грн., який було нараховано на несплачену частину двократної вартості спожитої електроенергії.

Щодо застосування строку позовної давності до вищевказаної суми, суд зазначає, що в цій частині строк позивачем пропущений не був, оскільки нарахування податку на додану вартість за виставленими рахунками про сплату нарахованої суми двократної вартості спожитої електричної енергії за період січень-лютий 2008 р. та квітень 2008 р. було здійснено 28 грудня 2009 року на підставі наказу директора СВП "Енергозбут Київенерго" № 458, а, отже, строк позовної давності на час подання позову не закінчився.

Враховуючи те, що ПАТ "Київенерго" звернулось до суду із даним позовом 13.10.2012 р., а відповідач зазначену суму не сплатив, суд приходить до висновку, що вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованої суми податку на додану вартість в розмірі 517,64 грн.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України про стягнення 3 105,81 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України (03187, м. Київ, пр.-т. Глушкова, 42, ідентифікаційний код 21575963) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 64 коп. на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305.

В іншій частині позову -відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Міжгалузевий науково-технічний комплекс "Хімія поверхні" Національної академії наук України (03187, м. Київ, пр.-т. Глушкова, 42, ідентифікаційний код 21575963) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 25 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 06 грудня 2012 року.

Повний текст рішення підписаний 10 грудня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна