Рішення № 27989380, 29.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.12 р. Справа № 5006/20/133/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 40245,09грн.

представники сторін:

від позивача: Климчук Т.В. - представник за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець;

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судових засіданнях 14.11.2012, 27.11.2012

оголошувалась перерва до 29.11.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 40245,09грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 24377,69грн., пені у розмірі 1287,29грн., 3% річних у розмірі 390,49грн., інфляційних втрат у розмірі 39,12грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №71039 на відпускання теплової енергії від 26.01.2007 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 24377,69грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №71039 на відпускання теплової енергії від 26.01.2007, договір купівлі-продажу частини приміщення ВЕА №671508 від 25.07.2006; витяг з Державного реєстру правочинів №2674308 від 25.07.2006; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11347457 від 26.07.2006; договір конкретного користування від 26.10.2006; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12498366 від 14.11.2006; договір про поділ приміщення №5704 від 15.11.2006; копію паспорту ОСОБА_1; технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок від 08.11.2006; наказ №138 від 01.03.2011; наказ від 03.10.2011; рахунки за спожиту теплову енергію; претензію-вимогу №699-сб від 10.05.2012; лист №1194-сб від 23.08.2012; фіскальний чек №2958 від 28.08.2012; акт на відключення опалення від 18.04.2012; акт на включення опалення від 17.10.2011; акти про показання тепломіра; акти показань приладу обліку гарячої води.

22.10.2012 відповідач подав заяву, в якій зазначив, що сума основного боргу не відповідає дійсності, тому відповідачем були подані запити до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про надання методики розрахунку та розподілу, спожитих на опалення магазином "ІНФОРМАЦІЯ_1" Гкал, зазначених в актах від 23.01.2012, 22.02.2012, 23.03.2012, 19.04.2012 та до ОСББ "Мечта" про витребування належним чином завірених документів.

13.11.2012 позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що згідно з п. 3.5 договору №71039 на відпускання теплової енергії від 26.01.2007 позивач не повинен повідомляти відповідача про зміну тарифів на теплову енергію та укладати додаткові угоди до договору в разі зміни тарифу на теплову енергію. Крім того, при укладанні договору №71039 на відпускання теплової енергії від 26.01.2007 відповідач не мав приладу обліку теплової енергії, прилад обліку теплової енергії прийнято в експлуатацію з 20.01.2009, що підтверджується актом допуску к експлуатації вузла обліку споживання теплової енергії від 23.01.2009. Тому, відповідно до п. 5.2.2 договору №71039 від 26.01.2007, розрахунок спожитої теплової енергії відповідачем здійснювався пропорційно займаної останнім площі.

13.11.2012 відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що позовні вимоги позивача не відповідають дійсності, оскільки відповідач не згоден з порядком розрахунку споживання теплової енергії позивачем. Позивачем, у виставлених відповідачу рахунках, зазначено тариф за поставлену теплову енергію у розмірі 763,69грн. за 1 Гкал без ПДВ, тоді як у позовній заяві позивач посилається на тариф за поставлену теплову енергію 503,98грн за 1 Гкал без ПДВ. Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів надіслання претензії, що унеможливлює визначення позиції відповідача щодо законності нарахування пені та її розміру, відповідно до п. 4.4 договору №71039 на відпускання теплової енергії від 26.01.2007.

27.11.2012 позивач подав письмовий пояснення по розрахунку спожитої теплової енергії між власниками/орендарями житлових та нежитлових приміщень виходячи із загальної площі будинку АДРЕСА_1 у розмірі 10112,20 кв.м., площі приміщення, яке займає відповідач та кількості спожитої теплової енергії згідно будинкового лічильника.

27.11.2012 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача вважає частково безпідставними та незаконними. Відповідач вважає розрахунки позивача невірними, оскільки за період з 21.12.20111 до 20.06.2012 позивачем поставлено теплової енергії на суму 31898,66грн., відповідачем сплачено позивачу за отриману теплову енергію грошові кошти у розмірі 21657,48грн., тому, згідно з п. 3.3 договору №71039 від 26.01.2007, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10241,18 грн.. Тобто, несплаченими залишилися рахунки від 30.03.2012 на суму 6467,27грн., від 27.04.2012 на суму 3253,00грн., від 22.06.2012 на суму 520,91грн. Відповідач зауважує, що оплата за поставлену теплову енергію здійснюється на підставі рахунку, виставленому позивачем відповідачу. Рахунки від 30.03.2012, від 27.04.2012 були отримані відповідачем 29.05.2012, тому з цієї дати виникають зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої від позивача теплової енергії. У зв'язку з цим розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 24377,69грн., пені у розмірі 1287,29грн., 3% річних у розмірі 390,49грн., інфляційних втрат у розмірі 39,12грн. невірні. На підставі вищезазначеного відповідач частково визнає позовні вимоги позивача.

29.11.2012 позивач до прийняття рішення по справі подав заяву про уточнення позовних вимог б/н від 29.11.2012 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 17014,22грн., пеню у розмірі 1767,78грн., 3% річних у розмірі 502,90грн., інфляційних втрат у розмірі 76,73грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг у розмірі 17014,22грн., пеню у розмірі 1767,78грн., 3% річних у розмірі 502,90грн., інфляційних втрат у розмірі 76,73грн.

В судовому засіданні 29.11.2012 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, частково визнав позовні вимоги позивача на суму основного боргу у розмірі 10241,18 грн.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

26.01.2007 між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", як підприємством (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як абонентом (відповідач) укладено договір №71039 на відпускання теплової енергії (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію до елеваторного вузла, зазначеного власником будівлі, а абонент зобов'язався прийняти та здійснити оплату за використану теплову енергію (п.п.1.1, 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено, що теплова енергія, що поставляється по даному договору, використовується абонентом виключно для теплопостачання приміщень відповідно до дислокації.

Згідно з п. 2.2 договору облік відпущеної теплової енергії здійснюється за приладами обліку, які встановлені на тепловому вводі абонентом.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що при установленні обліку теплової енергії на декількох абонентів, теплова енергія нараховується пропорційно займаної площі.

Згідно з п. 2.6 договору об'єми теплоспоживання абонента наступне:

- загальна площа - 459,6 кв.м;

- гаряче водопостачання - прилад обліку куб.м.

Відповідно до п. 2.7 договору початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється на підставі рішень місцевих або інших органів влади.

Пунктом 2.8 договору встановлено, що сума оплати за теплопостачання за місяць, грн.:

- опалення: 459,6 кв.м х 6,97грн. = 3204,33грн.;

- гаряче водопостачання: за фактичними витратами.

Згідно з п. 3.5 договору тарифи на момент підписання договору становлять:

а) за 1 кв.м опалювальної площі - 6,97грн. у місяць з ПДВ (в опалювальний період);

б) за 1 куб. М гарячої води - 14,20грн. у місяць з ПДВ;

в) за 1Гкал відпущеної теплової енергії - 237,07грн. у місяць з ПДВ.

В залежності від цін на енергоносії, установлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади або постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватися в більшу чи меншу сторону без узгодження з абонентом (п. 3.5 договору).

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з наказом позивача №138 від 01.03.2011 на підставі рішення Донецької міської ради від 25.02.2011 №422 "Про норми споживання теплової енергії на 1 кв.м опалювальної площі та на підігрів 1 куб.м холодної води для Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1836 з метою правильного застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання позивач змінював тарифи на теплову енергію та гаряче водопостачання.

Відповідно до наказу позивача №562 від 03.10.2011 "Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання" на виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2011 № 124, а також керуючись рішенням Донецької міської ради від 25.02.2011 № 4/22 "Про норми споживання теплової енергії на 1 кв.м опалюваної площі та на підігрів 1 куб.м холодної води для комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" позивач для розрахунків з іншими споживачами з 01.10.2011 за послуги теплопостачання та гаряче водопостачання встановив наступні тарифи (з ПДВ): при наявності приладів обліку теплової енергії тариф за опалення становить 916,43грн. за 1 Гкал; гаряче водопостачання (підігрів плюс вартість холодної води) становить 52,49грн. за 1 куб.м.

Як встановлено судом, договором не передбачено погодження тарифів з абонентом, тому позивач правомірно застосовував при розрахунках за поставлену теплову енергію та гаряче водопостачання тарифи, встановлені наказом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" №562 від 03.10.2011 "Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання", копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, в період опалювального сезону 2011-2012 діяли наступні тарифи:

- за опалення - 916,43грн. (з ПДВ) за 1 Гкал;

- за гаряче водопостачання - 52,49грн. (з ПДВ) за 1 куб.м.

Згідно п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з 15.11.2006 та діє в частині поставки теплової енергії до 15.11.2007, якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшло заяв про розірвання даного договору, то договір вважається продовженим на наступний строк, а в частині здійснення розрахунків за теплоенергію до їх повного виконання.

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, відповідно до п. 7.1 договору, строк його дії вважається пролонгованим на наступні роки.

Відповідно до актів, складених представниками позивача та балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 ОСББ "Мечта", позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до вищезазначеного будинку, що підтверджується актом про включення опалення від 17.10.2011, актом на відключення опалення від 18.04.2012, копії яких наявні в матеріалах справи.

Постачання теплової енергії позивачем підтверджують: акти про зняття показань тепломіра: від 23.01.2012, від 22.02.2012, від 23.03.2012, від 19.04.2012; акти показань приладів обліку гарячої води: від 15.02.2012, від 15.03.2012, від 21.06.2012, які підписані позивачем та балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 ОСББ "Мечта", скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Факт постачання теплової енергії та гарячого водопостачання позивачем відповідачу підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію на зальну суму 31898,66грн.: №71039 від 30.01.2012 на суму 7947,14грн. (отриманий відповідачем 30.01.2012), №71039 від 28.02.2012 на суму 12330,92грн. (отриманий відповідачем 29.02.2009), №71039 від 30.03.2012 на суму 7846,69грн. (отриманий відповідачем 29.05.2012), №71039 від 27.04.2012 (отриманий відповідачем 29.05.2012) на суму 3253,00грн., №71039 від 22.06.2012 на суму 520,91грн., які містяться в матеріалах справи.

Судом враховані заперечення відповідача щодо правомірності здійсненого позивачем розрахунку кількості спожитої теплової енергії відповідачем. В судовому засіданні позивачем надано докази в підтвердження загальної площі будинку та площі, яку займає відповідач, а також показання приладів обліку теплової енергії встановлені в будинку по кожному місяцю окремо, а також надано пояснення щодо формули розрахунку кількості спожитої теплової енергії, яка залежить від показань приладів обліку, загальної площі приміщення, що належить відповідача, загальної площі будинку. Судом перевірено розрахунок кількості спожитої теплової енергії відповідачем, яка зазначена в рахунках та встановлено вірність цього розрахунку.

З огляду на викладене, судом встановлено відповідність кількісних показників, які зазначені в рахунках (кількість спожитої теплової енергії та тарифи) нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єкту споживача теплової енергії та гарячого водопостачання позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п. 3.2 договору, поставка теплової енергії здійснюється абоненту за умовою 100% передплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно встановленим тарифам.

Пунктом 3.3 договору визначено, що при наявності заборгованості у абонента за даним договором підприємство зараховує оплату, що надійшла в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію, спожиту в минулому періоді, незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні.

Як вбачається з вищезазначених рахунків, позивачем відповідачу поставлено теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання на загальну суму 31898,66грн.

Позивач стверджує, що відповідач умови договору не виконав, за вартість поставленої теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання з січня 2012 по червень 2012 розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 17014,22грн.

Відповідач частково не погоджується з позовними вимогами та вказує на те, що за період з 21.12.2011 по 20.06.2012 ним було сплачено позивачу за поставлену теплову енергію та гарячу воду кошти на суму 21657,48грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №134 від 30.08.2012 на суму 118,04грн., №121 від 15.08.2012 на суму 1800,00грн., №136 від 30.08.2012 на суму 1453,00грн., №99 від 22.06.2012 на суму 2000,00грн., №137 від 30.08.2012 на суму 947,14грн., №118 від 31.07.2012 на суму 520,91грн., №139 від 10.09.2012 на суму 3000,00грн., №74 від 22.05.2012 на суму 4000,00грн., №91 від 15.06.2012 на суму 1000,00грн., №59 від 19.04.2012 на суму 3000,00грн., №66 від 07.05.2012 на суму 3818,39грн., які надані відповідачем до матеріалів справи.

За таких обставин, на думку відповідача, сума основного боргу за поставлену позивачем теплову енергію та гарячу воду за період з 21.12.2011 по 20.06.2012 становить 10241,18грн., у зв'язку з чим неоплаченими залишаються наступні рахунки: №71039 від 22.06.2012 на суму 520,91грн., №71039 від 27.04.2012 на суму 3253,00грн., №71039 від 30.03.2012 на суму 7846,69грн.

Однак, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2011 по 30.11.2012, кошти, які сплачені відповідачем позивачу в рахунок заборгованості за поставлену теплову енергію та гарячу воду платіжними дорученнями №59 від 19.04.2012 на суму 3000,00грн., №66 від 07.05.2012 на суму 3818,39грн., були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію спожиту у грудні 2011 року.

Такі дії позивача повністю відповідають положенням п. 3.3 договору, тому на момент звернення позивача до суду, спірними залишились рахунки з 30.01.2012 по 22.06.2012 на суму 17014,22 грн.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 17014,22грн., у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом не приймаються доводи відповідача стосовно того, що оскільки формула розрахунку спожитої теплової енергії станом на 2012 рік інша ніж погоджена сторонами при укладенні договору від 26.01.2007, то відповідач зобов'язаний оплачувати рахунки позивача протягом 5 днів з моменту отримання рахунку, оскільки сторонами не внесено зміни до п. 3.2 договору, позивачем не надано доказів звернення з пропозицією до відповідача про внесення змін до вказаного пункту, а також не надано доказів неможливості отримання рахунків у позивача для виконання своїх зобов'язань у строки погоджені в договорі, а саме не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. За таких обставин, для визначення строку платежу суд керується п. 3.3 договору.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано копії: претензії-вимоги №699-сб від 10.05.2012 та листа №1194-сб від 23.08.2012, в яких позивач пропонує відповідачу погасити заборгованість за надані послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, фіскального чеку №2958 від 28.08.2012 поштового відділення, списку відправлених по м.Донецьку рекомендованих листів від 14.05.2012. Однак, ці вимоги були залишені відповідачем без виконання та відповіді.

Внаслідок несвоєчасної оплати поставленої теплової енергії та гарячої води з боку відповідача виник борг за надані послуги у сумі 17014,22грн. за період з 30.01.2012 по 22.06.2012.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 17014,22грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1767,78грн. за період з 14.05.2012 по 28.11.2012 на підставі п. 4.4 договору.

Відповідно до п. 4.4 договору пеня в розмірі 0,75% за кожний день прострочки від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, нараховується підприємством протягом одного року з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію та гарячу воду в сумі 17014,22грн. підтверджено матеріалами справи.

На виконання умов п. 4.4 договору, пеня в розмірі 0,75% за кожний день прострочки від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, позивачем нарахована з моменту звернення до відповідача з вимогою, претензією, тобто, з 14.05.2012 та з 28.08.2012. Доводи відповідача про відсутність правових підстав станом на 14.05.2012 для нарахування пені по рахункам за березень-червень 2012 року, судом не приймаються, оскільки як встановлено вище, сторонами зміни до п. 3.2 договору не вносились, строки виконання відповідачем грошового зобов'язання не змінювались, докази надіслання претензії від 14.05.2012 наявні в матеріалах справи.

Враховуючи умови п. 4.4 та положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд погоджується з нарахуванням відповідачем пені понад шість місяців, однак не погоджується з нарахуванням пені з 14.05.2012, оскільки пеня підлягає нарахуванню з наступного дня після надіслання претензії.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 15.05.2012 по 28.11.2012 становить 1756,91грн. ((за рахунком №71039 від 30.01.2012 період нарахування пені з 15.05.2012 (встановлено судом) по 14.08.2012 (встановлено позивачем); за рахунком №71039 від 28.02.2012 період нарахування пені з 15.05.2012 (встановлено судом) по 28.11.2012 (встановлено позивачем); за рахунками №71039 від 30.03.2012 та №71039 від 27.04.2012 період нарахування пені з 15.05.2012 (встановлено судом) по 28.11.2012 (встановлено позивачем); за рахунком №71039 від 22.06.2012 період нарахування пені з 29.08.2012 (встановлено судом) по 28.11.2012 (встановлено позивачем)), який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманої теплової енергії та гарячої води, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 502,90грн. період з 11.02.2012 по 28.11.2012 та інфляційних втрат у розмірі 76,73грн. за період з лютого 2012 по квітень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача щодо строків нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом не приймаються у зв'язку з встановленням судом обов'язковості умов п. 3.2 договору.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних на суму боргу в розмірі 12330,92грн. невірно визначено період нарахування з 11.03.2012 по 14.08.2012. Оскільки 10.03.2012 припадає на суботу, то останнім днем сплати вважається 12.03.2012, тому розрахунок 3% річних по рахунку №71039 від 28.02.2012 на суму 12330,92грн. потрібно здійснювати з 13.03.2012.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" по кожному рахунку окремо, розмір 3% річних за період з 11.02.2012 по 28.11.2012 становить 502,53грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його невірним,

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" по кожному рахунку окремо, розмір інфляційних втрат за період з 11.02.2012 по 30.04.2012 становить 107,26грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 76,73грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (вул. Постишева, буд. 68, м. Донецьк, 83000, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу у розмірі 17014 (сімнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 22 коп., пені у розмірі 1756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 502 (п'ятсот дві) грн. 53 коп., інфляційних втрат у розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 73 коп., судовий збір у розмірі 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 04.12.2012.