Рішення № 27989197, 11.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.12р. Справа № 5/5005/9410/2012

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 18 981,74 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Клімовська О.В., довіреність №4 від 01.03.2012 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію в сумі 17 333,65 грн., пеню у розмірі 1 303,87грн., 3% річних у розмірі 344,22 грн. та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та пару №5341 від 01.09.2008 року в частині взятих на себе зобов'язань з відшкодування вартості спожитої теплової енергії.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на особисту участь чи участь свого представника у судовому засіданні, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У той же час відповідач надав до суду письмовий відзив, у якому вказав про визнання боргу за теплову енергію в сумі 17 333,65 грн. Також відповідач просить зменшити розмір пені та 3% річних у зв'язку з тяжким фінансовим станом.

Розгляд справи був відкладений з 21.11.2012 року на 11.12.2012 року.

У судовому засіданні 11.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2008 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Споживач) був укладений договір №5341 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару, відповідно до п.1.1 якого Постачальник відпускає Споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання у вигляді пару на технологічні потреби, а Споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленим тарифом (ціною) у строки, передбачені цим договором.

При виконанні цього договору сторони керуються діючим законодавством України, діючими "Правилами користування теплової енергії", Правилами технічної експлуатації теплоспоживчих установок теплових мереж, рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради та іншими законодавчими актами (п.1.2 договору).

Постачальник відпускає Споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці №2 відповідно до встановленого плану теплоспоживання з 01 вересня 2008 року 01 вересня 2009 року (див. таблиця №1 та №2, акт меж розподілу як невід'ємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду чинності договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору цей договір діє з 01 вересня 2008 року по 01 вересня 2009 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд. За заявою однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості Споживача договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за Споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" на виконання умов договору №5341 від 01.09.2008 року здійснило поставку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за поставлену теплову енергію здійснюється Споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за домовленістю сторін до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому разі Постачальник має право без додаткового попередження зупинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії Споживачу.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №5341 на оплату теплової енергії: від 31.10.2011 року на суму 858,65 грн., від 30.11.2011 року на суму 3 262,84 грн., від 31.12.2011 року на суму 2 833,52 грн., від 31.01.2012 року на суму 3 968,84 грн., від 29.02.2012 року на суму 4 741,61 грн., від 31.03.2012 року на суму 3 062,50 грн., від 30.04.2012 року на суму 305,29 грн., а всього за вказаний період на суму 19 033,25 грн.

Зазначені рахунки-фактури на оплату теплової енергії отримані відповідачем згідно реєстрів про отримання рахунків (а.с. 19-25).

Позивач зазначає, що відповідачем 16.16.2011 року сплачено 840,95 грн., а 05.12.2011 року оплачено 858,65 грн., у зв'язку з чим заборгованість за отриману теплову енергію за вказаний період складає 17 333,65 грн. (19 033,25 грн. -840,95 грн. -858,65 грн.).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 своєчасно не здійснив розрахунки за теплову енергію за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.п.3.2, 3.4 договору, строк оплати теплової енергії за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року в розмірі 17 333,65 грн.

Відповідач у відзиві визнає наявність вказаного боргу. Дана заява за своєю правовою природою є визнанням позову в частині основної суми боргу.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову в частині стягнення основної суми боргу.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 17 333,65 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За змістом п.3.3 договору якщо споживач не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в строк, встановлений п.3.1 договору, він несе відповідальність відповідно до п.п. 4-7 ГК України і Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати.

За прострочення оплати теплової енергії позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 20.04.2012 року по 20.10.2012 року в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 1 303,87 грн.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, законом чи договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки (менший чи більший за 6 місяців). Однак, умови договору №5341 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару від 01.09.2008 року не містять застереження (у розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки в разі прострочення оплати товару більш як на 6 місяців. Нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання є її суттю, що визначається у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, тому не змінює передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядку. Таким чином, у даному випадку строк нарахування неустойки за несвоєчасну оплату поставленого товару має узгоджуватися з нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України як з нормою спеціального закону.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, та того, що суд не наділений повноваженнями на вихід за межі строків, визначених позивачем для стягнення штрафних санкцій, вимога про стягнення пені на користь позивача підлягає задоволенню частково у розмірі 883,54 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- за період з 20.04.2012 року по 15.06.2012 року на суму 2 421,89 у розмірі 56,58 грн.,

- за період з 20.04.2012 року по 15.07.2012 року на суму 2 833,52 грн. у розмірі 101,03 грн.,

- за період з 20.04.2012 року по 15.08.2012 року на суму 3968,84 грн. у розмірі 191,94 грн.,

- за період з 20.04.2012 року по 15.09.2012 року на суму 4 741,61 грн. у розмірі 289,55 грн.,

- за період з 20.04.2012 року по 15.10.2012 року у на суму 3 062,50 грн. у розмірі 224,67 грн.

- за період з16.05.2012 року по 20.10.2012 року на суму 305,29 грн. у розмірі 19,77 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.12.2011 року по 20.10.2012 року у розмірі 344,22 грн.

При розрахунку 3% річних позивачем допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 343,29 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені та 3% річних у зв'язку з тяжким фінансовим станом.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідачем не надано докази, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан та наявність підстав для врахування майнового стану відповідача при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки. Ступінь виконання зобов'язання боржником встановлено матеріалами справи, які свідчать про значний строк неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Також в матеріалах справи відсутні матеріали, які б вказували на не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і які були б підставою для застосування ст.233 ГК України.

Крім того, з урахуванням здійсненого судом перерахунку, розмір пені є адекватним розміру основної заборгованості та тривалості порушення умов договору зі сторони відповідача, а тому підстави для його зменшення відсутні.

Також суд зазначає, що можливість зменшення розміру 3% річних чинним законодавством взагалі не передбачена.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманої теплової енергії відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість теплової енергії) у власність позивача.

З огляду на викладене з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 18 560,48 грн. (17 333,65 грн. - основний борг + 883,54 грн. - пеня + 343,29 грн. - 3% річних).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 573,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 525, 526, 530, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 17 333,65 грн., пеню у розмірі 883,54 грн., 3% річних у розмірі 343,29 грн. та 1 573,78 грн. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний

Повне рішення складено - 11.12.2012 року.