Постанова № 27989143, 12.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5017/1225/2012

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лунний на Говорова 1-2" на постанову та на рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року господарського суду Одеської області від 09.07.2012 рокуу справі господарського судуОдеської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лунний на Говорова 1-2"третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КПЕМ "Одеськміськсвітло"простягнення 63 377,34 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача:Стенюшкін О.М., Бондар Н.В.,- 3-ї особи:не з'явились;ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року ВАТ Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСББ "Лунний на Говорова 1-2" про стягнення 63 377,34 грн. заборгованості за договором №2034 від 23.10.2008 року про постачання електричної енергії.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 55346,59 грн. заборгованості за електричну енергію, 3160,71 грн. інфляційних втрат, 2151,14 грн. -3% річних, 1699,68 грн. - пені та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ОСББ "Лунний на Говорова 1-2" подало касаційну скаргу, в якій просить прийняті у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та надана невірна юридична оцінка обставинам справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.10.2008 року між ОСББ "Лунний на Говорова 1-2" (як споживачем) та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (як постачальником) був укладений договір №2034 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався продавати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок з приєднаною потужністю, величини якої по площах вимірювання та точках продажу визначені додатком №2, а останній -сплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Предметом даного судового спору є вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті електричної енергії, спожитої за період з 01.05.2009 року по 01.02.2012 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про правомірність та обґрунтованість здійсненого позивачем нарахування заборгованості за спірний період.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного встановлення дійсних фактичних обставин у справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №2034 від 23.10.2008 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п.9.4 цього договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і укладається на строк до 31.12.2008 року. Договір вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В матеріалах справи міститься лист позивача від 18.11.2011 року №5490, який отриманий відповідачем 27.12.2011 року, про припинення з 01.01.2012 року дії договору №2034 від 23.10.2008 року та необхідністю укладення між сторонами нового договору. (т.1, а.с.139).

В матеріалах справи міститься також заява відповідача від 27.12.2011 року з пропозицією укласти новий договір (т.1, а.с.140).

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. При цьому, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору (відмови від нього) можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

За переконанням колегії суддів, одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Пунктом 9.4 договору сторони передбачили, що чинність цього договору припиняється у таких випадках, як зокрема, повідомлення однією із сторін про його припинення за місяць до закінчення його терміну.

Отже, спірний договір №2034 від 23.10.2008 року діє до моменту односторонньої відмови від нього у визначеному порядку, тобто, в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки, з огляду на наведені вище положення закону та умов договору, одностороння відмова від договору (розірвання) не потребує узгодження з іншою стороною то, суду слід було встановити термін дії договору №2034 від 23.10.2008 року, відповідно з чим, перевірити існування між сторонами взаємних прав та обов'язків по договору за спірний період, чого зроблено не було.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про обов'язок відповідача сплачувати весь обсяг електроенергії визначений загальнобудинковими засобами обліку електроенергії виходячи з наступного.

Відповідно п.3.1 Правил користування електричною енергією (із змінами та доповненнями), електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 р. N 1449 до Правил КЕЕ були внесені зміни, відповідно до яких, обов'язковість встановлення загального будинкового розрахункового обліку не передбачається, крім випадку, передбаченого п.6.19 Правил КЕЕ.

Згідно п.6.19 Правил КЕЕ, у разі живлення від одного джерела електропостачання електроустановок декількох споживачів та/або струмоприймачів одного споживача, яким встановлюються різні тарифи на електричну енергію, за відсутності окремого розрахункового обліку електричної енергії (загальний розрахунковий облік в цьому разі обов'язковий) розрахунки із споживачами (споживачем) здійснюються окремо за відповідними тарифами.

Розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється на підставі договору або акта, який складається представниками постачальника електричної енергії і споживача, в якому визначається частка участі в сумарному обсязі споживання електричної енергії кожного споживача (струмоприймача) відповідного тарифу.

Відповідно з цим та, враховуючи наведені норми, суду слід було встановити порядок обліку та оплати спожитої електроенергії мешканцями та орендарями спірних будинків. Оскільки, у разі сплати ними її вартості окремо, балансоутримувач (яким є відповідач) має оплачувати енергопостачальній компанії вартість різниці між кількістю електричної енергії, облікованої загальнобудинковим засобом обліку, та сумарною кількістю електричної енергії, облікованої лічильниками мешканців багатоквартирного будинку, з урахуванням технологічних втрат електричної енергії.

Згідно умов договору (п.7.5) та додатків 2, 5 до нього, відповідач здійснює оплату спожитої електроенергії на підставі складеного ним акту про обсяги спожитої електричної енергії.

Матеріали справи містять акти про використану електроенергію та акти, складені відповідачем про обсяги спожитої ним електроенергії (т.2 а.с.5-147, т.3 а.с.1-24). Крім того, відповідачем було надано контррозрахунок обсягів та вартості спожитої ним електроенергії, які судом прийняті до уваги не були. Водночас, як вбачається з оскаржуваних рішень судів, кількість спожитої електроенергії відповідачем була визначена на підставі актів про кількість спожитої електроенергії складених третьою особою -КПЕМ "Одеськміськсвітло", яка не є стороною договору №2034 від 23.10.2008 року.

Зазначені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору і не були в повному обсязі перевірені судами під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що попередні судові інстанції в порушення вимог ст.43 ГПК України повно, всебічно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, дійшли поспішних висновків, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року та рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2012 року у справі №5017/1225/2012 скасувати.

Справу №5017/1225/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І.Студенець