Рішення № 27987815, 03.12.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10278/2012 року

Провадження № 2/0907/5571/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі с/з: Дзюбак Х.Б,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3, зареєстрований 8 червня 1989 року в відділі РАГС Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис № 736.

ОСОБА_3 31 липня 2012 року звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 сплачувати на утримання ОСОБА_3 аліменти протягом 3-ох років з моменту подання позовної заяви в розмірі 1 500 грн. щомісячно.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2012 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В судовому засіданні ОСОБА_2 просив задовольнити його позов та розірвати шлюб із ОСОБА_3 та висловив своє ставлення до зустрічного позову, повідомивши суд, що готовий по можливості добровільно надавати ОСОБА_3 певні кошти на утримання.

ОСОБА_3 в судове засідання з'явилася та заперечила проти первинного позову ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що позов про розірвання шлюбу її чоловік подав під стороннім тиском. Також ОСОБА_3 просила задовольнити її зустрічний позов та стагувати із ОСОБА_2 аліменти на власне утримання в розмірі 1 500 грн.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, Судом встановлено наступне.

08 червня 1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Відділі РАГС Івано-Франківського міськвиконкому, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 736 (Свідоцтво про одруження НОМЕР_2 від 13 січня 2009 року).

Від шлюбу неповнолітніх дітей сторони не мають.

В ході судового розгляду справи встановлено, що станом на даний час шлюбно-сімейні відносини між сторонами остаточно припинені, у зв'язку з тим, що в сім'ї відбувалися суперечки внаслідок відсутності взаєморозуміння, психологічної несумісності та різного складу характеру Позивача та Відповідача. Сторони зазначили про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч.1. ст.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.18, ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей».

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, додаткове надання сторонам часу для примирення є недоцільним, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України, Суд дійшов висновку, що позовну вимогу про розірвання шлюбу слід задовольнити.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Положення статті 76 СК України передбачають, що що у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила суд, що після реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 вона повністю зайнялася вихованням його доньки від попереднього шлюбу. Саме виховання дитини та ведення домашнього господарства, за словами ОСОБА_3, не дозволило їй працювати. ОСОБА_2 вказаний факт підтвердив.

ОСОБА_3 заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на своє утримання протягом 3-ох років в розмірі 1 500 гривень.

Як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_2 він готовий по можливості надавати фінансову допомогу ОСОБА_3, але проти примусового стягнення з нього аліментів на утримання дружини в розмірі 1 500 грн. щомісячно заперечував та просив суд прийняти рішення відповідно до закону.

Частина 1 ст. 80 СК України передбачає, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до копії Трудової книжки НОМЕР_3, що міститься в матеріалах справи (а.с.27-29), останнім місцем праці ОСОБА_3 на даний час є ДФСЗН Івано-Франківського обласного центру зайнятості, куди була прийнята на посаду бухгалтером другої категорії відділу обліку коштів 20 березня 1995 року та звільнена 30 червня 1995 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Відповідно до Довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 05 вересня 2012 року № 3267/06 (а.с.53) ОСОБА_3 на обліку не перебуває та пенсії не отримує.

Згідно із Довідкою УПФ в м. Івано-Франківську від 03 вересня 2012 року (а.с.54) ОСОБА_4 знаходиться на обліку в УПФ України в м. Івано-Франківську і отримує пенсію за віком особам, що працювали в місцевостях крайньої Півночі і районах, прирівняних до них та отримав в серпні 2012 року пенсію в розмірі 2801,28 грн.

При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище кожної із сторін, зокрема те, що ОСОБА_3 у зв'язку з вихованням дитини та веденням домашнього господарства не мала можливості влаштуватись на роботу, а тому в випадку розірвання шлюбу залишається позбавлена засобів для існування.

Також Судом враховано, що ОСОБА_2 отримує пенсію, має стабільний дохід та може сплачувати грошові кошти на утримання дружини. Доказів, які б спростовували вищевказане, ОСОБА_2 Суду подано не було.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 слід задовольнити частково: стягувати з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 на її утримання аліменти в розмірі 1 000 грн. щомісячно протягом трьох років, починаючи від дня розірвання шлюбу. В решті вимог зустрічного позову слід відмовити.

На підставі ст..ст. 76, 80, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 08 червня 1989 року в Відділі РАГС Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис № 736.

3. Витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, покласти на ОСОБА_2.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 107 грн. 30 коп. судового збору.

5. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.

6. Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 на її утримання аліменти в розмірі 1000,00 грн. щомісячно протягом трьох років, починаючи з дня розірвання шлюбу.

7. В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

8. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 143 грн. 13 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Домбровська Г.В.