Ухвала суду № 27986480, 06.12.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22ц/1390/5943/12 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

1312/1485/12 Доповідач: Каблак П.І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.І.

суддів: Кота І.Н., Курій Н.М.

з участю секретаря: Дідуся О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»про визнання недійсним договору позики, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_5. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не міг брати позику на суму 17 000 грн., оскільки знаходився в міжнародному рейсі, коли повертався з Європи він направлявся в Росію і проїздом заїхав на АТП для ремонту 10 грудня 2010 року і саме в цей день його спонукали під впливом обману підписати договір позики і квитанцію до прибуткового касового ордеру про отримання грошей на суму 17 000 грн. Стверджує, що жодних грошей в касу відповідача не вносив, оскільки в нього таких не було. Крім цього, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит свідків. У зв'язку з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення суду і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання апеляційної скарги та представника відповідача на заперечення такої, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так, згідно договору позики № 20 від 10 грудня 2010 року позивач ОСОБА_5. отримав у борг від відповідача ТзОВ «Орлан-Транс-Груп»грошові кошти в розмірі 17 000 грн. (а.с.4). На підставі договору позики відповідачем видано касовий ордер, який позивачем особисто підписано (а.с.5). Також в матеріалах справи міститься заява позивача адресована генеральному директору ТзОВ «Орлан-Транс-Груп»про надання йому позики в розмірі 17 000 грн. терміном на пів року з погашенням такої з його заробітної плати (а.с.28). Позивач ні в суді першої інстанції, ні в засіданні апеляційної скарги його представник не заперечив факт підписання вказаних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність не виклику свідків в судове засідання для дачі свідчень по обставинах справи не заслуговують на увагу, так як згідно ст. 1051 ЦПК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно вимог ч. 2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Разом з тим, апелянт, до апеляційної скарги не долучив та не представив в засідання апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження не отримання від відповідача грошей (позики) в розмірі 17 000 грн., таких не встановила і колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦПК України, якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, і істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Твердження позивача про підписання договору під впливом обману не підтверджено жодними доказами,

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Каблак П.І.

Судді: Кіт І.Н.

Курій Н.М.