Постанова № 27986132, 29.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1266/12 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Меєчко К.П.,

за участю прокурора - Овчаренко О.З., представника відповідача - Мельник А.Ю., представника третьої особи - Різник В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом прокурора Катеринопільського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор Катеринопільського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби звернувся до суду з адміністративним позовом до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та за січень, лютий 2012 року в сумі 601291,00грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати вказану постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал»зареєстроване як юридична особа 12.08.1996р. виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області, за ідентифікаційним кодом -24359125 і є юридичною особою комунальної форми власності.

Відповідачем було самостійно подано податкові декларації з податку на додану вартість від 19.10.2011р. №9008955809 за вересень 2011 року на суму - 111493,00грн.; від 17.11.2011р. №9011232447 за жовтень 2011 року на суму -109240,00грн.; від 19.12.2011р. №9012671557 за листопад 2011 року на суму - 108109,00грн.; від 18.01.2012р. №9013678074 за грудень 2011 року на суму - 101438,00грн.; від 17.02.2012р. №9006314674 за січень 2012 року на суму -76401,00грн.; від 19.03.2012р. №9012561970 за лютий 2012 року на суму - 94610,00грн.

Згідно вказаних декларацій відповідач самостійно визначив та узгодив зобов'язання з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та за січень, лютий 2012 року в загальному розмірі 601291,00грн.

При цьому судом встановлено, що частково сплата податкового боргу зарахувалася позивачем в рахунок погашення боргів (пені) за минулі періоди, а саме: платіжним дорученням №589 від 31.10.2011р., зменшено суму боргу на 10000,00грн. за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.;платіжним дорученням №251 від 09.11.2011р., зменшено суму боргу на 1000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.;платіжним дорученням №253 від 15.11.2011р., зменшено суму боргу на 1000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.;платіжним доручення №628 від 30.11.2011р., зменшено суму боргу на 10000,00грн. по пені нарахованої у період з 01.04.2008р.по 17.10.2011р.;платіжним дорученням №681 від 26.12.2011р., зменшено суму боргу на 19800,00грн., по пені нарахованої у період з 01.05.2008р. по 17.10.2011р.;платіжним доручення №287 від 26.12.2011р., зменшено суму боргу на 200,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.;платіжним дорученням №684 від 27.12.2011р., зменшено суму боргу на 10000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №29 від 26.01.2012р., зменшено суму боргу на 4000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №50 від 03.02.2012р., зменшено суму боргу на 1000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №25 від 09.02.2012р., зменшено суму боргу на 1000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №24 від 22.02.2012р., зменшено суму боргу на 1800,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №36 від 03.02.2012р., зменшено суму боргу на 200,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №114 від 27.02.2012р., зменшено суму боргу на 20000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №27 від 28.02.2012р., зменшено суму боргу на 2000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №118 від 28.02.2012р., зменшено суму боргу на 4000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №129 від 29.02.2012р., зменшено суму боргу на 4000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №127 від 29.02.2012р., зменшено суму боргу на 6000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням № 0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №131 від 01.03.2012р., зменшено суму боргу на 10000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №162 від 20.03.2012р., зменшено суму боргу на 5000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №170 від 21.03.2012р. зменшено суму боргу на 5000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №173 від 22.03.2012р. , зменшено суму боргу на 1610,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №67 від 22.03.2012р., зменшено суму боргу на 3390,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №42 від 23.03.2012р., зменшено суму боргу на 5000,00грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №190 від 28.03.2012р., зменшено суму боргу на 5154,30грн., за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням № 195 від 29.03.2012р., зменшено суму боргу на 5030,00грн., за податковим повідомленням-рішенням № 0001091501 від 07.11.2008р.; платіжним дорученням №198 від 30.03.2012р., зменшено суму боргу на 7500,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0001091501 від 07.11.2008р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають законодавству чинному на момент дії спірних взаємовідносин, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання , чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Правилами ч.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріали справи, Відповідачем самостійно визначену суму податку на додану вартість в розмірі 601 291 грн., зазначену в деклараціях за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий 2012 року було сплачено відповідно до платіжних доручень, наявних в матеріалах справи. Проте, позивач сплачену суму частково зарахував в рахунок погашення заборгованості по пені, яка виникла до 01.01.2011 року.

Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Положення п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України зазначають, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що надіслані відповідачу податкові вимоги відповідно до положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Положення п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України закріплюють спеціальний порядок досудового врегулювання спору щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства, яким є відповідач. Зокрема, передбачають, що, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно п.95.2 вказаної статті стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про своєчасне направлення Позивачем податкової вимоги, що передбачене податковим законодавством. Також не було надано доказів про продаж внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, доказів відсутності власного майна у Відповідача, що відповідно до законодавства України може підлягає внесенню в податкову заставу та відчуженню.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у Позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з Відповідача за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий 2012 року згідно з податковим законодавством, чинним з 01.01.2011 року.

Посилання контролюючого органу на положення п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, яким передбачений обов'язок податкового органу у разі наявності у платника податків податкового боргу, зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення є необґрунтованим, оскільки спірні відносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом. Нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним у спірних правовідносинах, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, не передбачено право податкового органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків у платіжному дорученні.

Право визначати призначення платежу відповідно до законодавства, чинного на момент сплати позивачем поточних платежів, належало виключно платнику. Встановлена п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів (яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях) не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 цього Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.

Тому суми податкових зобов'язань (або податкового боргу), з урахуванням положень пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Названим Законом серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, не визначено зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Аналогічна правова позиція міститься в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2012 року № К/9991/50104/12.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зарахування коштів податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника податку згідно з черговістю його виникнення стосується податкового боргу, який виник після прийняття Податкового кодексу України, тобто після 01 січня 2011 року, а тому зарахування сплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, яке виникло після вказаної дати, в рахунок податкового боргу, який рахувався до 01 січня 2011 року суд апеляційної інстанції вважає помилковим.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»підлягає задоволенню, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального права. При цьому слід ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора Катеринопільського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби .

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог прокурора Катеринопільського району Черкаської області в інтересах держави в особі Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.