Рішення № 279851, 07.11.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 4/398

07.11.06 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам”

До Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси ” Кабінету Міністрів України

Про стягнення 20798грн.05коп. та по зустрічному позову про визнання договору недійсним

Суддя І.І. Борисенко

Представники:

від позивача: Пасько Г.П. –директор.

від відповідача: не з’явився (представ.Малахатко І.І. –за дов. був присутній в попередньому засіданні

в засіданні брали участь:

В засіданні суду 31.10.2006р. оголошувалась перерва, відповідно до ст. 77 ГПК України, до 07.11.2006р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

По первісному позову позивач звернувся до суду з позовом до Державної компанії „Укрекокомресурси” про стягнення 20256грн.79 коп. суми заборгованості за період з жовтня по грудень 2004р., 541грн.72коп.-3% річних, а всього 20798грн.05коп. заборгованості за договором оренди від 28.05.2003р.№б/н. Позивачем в позовній заяві помилково визначена загальна сума заборгованості 20308грн.05коп., замість належної 20798грн.05коп.

17.10.2006р. позивач уточнив свої вимоги, просить стягнути з відповідача 20256грн.79коп. суми заборгованості за період з жовтня по грудень 2004р., від стягнення суми 3% річних відмовився і відмова прийнята судом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує зобов’язання за укладеним між сторонами договором оренди виробничого приміщення № б/н від 28.05.2003 року в частині здійснення розрахунків.

31.10.2006р. в засіданні суду представник відповідач заперечував проти позовних вимог. Свої заперечення на позов виклав в відзиві на позовну заяву від 30.10.2006р. №154.

В процесі розгляду справи відповідач подав до суду зустрічний позов.

По зустрічному позову пред‘явлені вимоги про визнання договору недійсним, без застосування ст.216 ЦК України.

Позивач проти зустрічного позову заперечує, вважає зустрічний позов відповідача безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

07.11.2006р. відповідач свого представника в засідання суду не направив, заяв та клопотань до суду не надіслав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову:

Між сторонами 28.05.2003 було укладено договір оренди виробничих приміщень за №б/н.

Пунктом 11.1 вказаного договору строк його дії встановлено з 28.05.2003 року по 01.01.2005 рік.

Віповідно до п.1.1 договору позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) бере в строкове платне користування виробничі приміщення загальною площею 1100кв.м за адресою: м. Харків, пров. Монгольський,6.

Розмір орендної плати сторонами визначено п.5.1 договору у розмірі 5995грн.00коп. в місяць у тому числі комунальних та інших послуг.

Відповідно до п.5.2 оплата по договору оренди здійснюється за періоди, коли орендар фактично експлуатував (використовував), орендоване майно для проведення своєї діяльності згідно з розділом 2 цього договору. Фактичні періоди використання майна підтверджуються відповідними актами, що підписуються сторонами на кінець кожного місяця.

Відповідач (Орендар) отримав від Позивача (Орендодавця) в тимчасове користування нежиле приміщення загальною площею 1201,0 кв.м., що підтверджується Актом прийому –передачі до Договору оренди від 28.05.2003р.

Відповідач не заперечує, що використовував орендоване приміщення, про що свідчать акти виконаних робіт за кожний місяць, підписані та скріплені печаткою орендаря.

За своєю правовою природою договір оренди нежитлового приміщення укладений між сторонами є договором найму, що регулюється главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач частково виконав свої зобов’язано за договором, що підтверджується матеріалами справи, а саме, актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, з якого вбачається, що відповідач сплачував орендну плату з січня 2004р. по вересень 2005р.

Матеріалами також встановлено, що 15.12.2004р. сторони підписали додаткову угоду, в якій сторони дійшли до наступного погодження:

Викласти п.1.1 в наступній редакції:

- орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування виробничого приміщення загальною площею 400 кв.м., розташоване за адресою: м. Харьків, пер.Монгольський,6.

Відповідно до акту прийому-передачі майна в оренду від 15.12.2004р. позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування 404кв.м.

Судом встановлено і відповідачем цей факт не заперечується, що Відповідач не сплачував договірну суму орендної плати за жовтень –грудень 2005 року, що складає 20256 грн.79коп.

Згідно п.3 ст. 18 закону України „Про оренду державного та комунального

майна” та у відповідності до ст. 762 ЦК України, передбачено обов‘язок орендаря вносити орендну плату своєчасно, та в повному обсязі. При цьому пунктом 1 статті 19 вищенаведеного Закону, також встановлено обов‘язок орендаря вносити орендну плату за користування об‘єктом оренди незважаючи на результати господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України який набрав чинності з 1 січня 2004року, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач не виконав покладені на нього зобов‘язання щодо здійснення у визначений цим договором строк оплати.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення суми 20256грн.79коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені та 3% річних провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України, оскільки позивач відмовився від стягнення у цієї частині позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

По зустрічному позову

Зустрічний позов заявлений відповідачем Державною компанією „Укрекокомресурси ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам”

по справі про визнання недійсним договору № б/н від 28.05.03, без застосування до сторін наслідків визнання недійсними угод, передбачених ст.216 ЦК України з наступних підстав:

- Державна компанія „Укрекокомресурси” обґрунтовуя свої позовні вимоги посилається на той факт, що договір оренди № б/н від 28.05.03, підписаний зі сторони орендаря начальником Харківського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Харківекокомресурси” Войтенко Олександром Яковичем на підставі довіреності. Довіреність від 20.11.2002р. Войтенку О.Я. була видана на представництво інтересів держави в усіх державних, кооперативних, суспільних та інших підприємствах, установах і організаціях з питань, пов’язаних з діяльністю Управління. При цьому, як стверджує заявник, йому було надано право від імені Компанії укладати договори про надання відповідних послуг, господарські та інші угоди тільки за погодженням з президентом Компанії.

- Позивач стверджує, що питання укладання договору оренди майна ТОВ ВФ „Харнеткам” від 28.05.2003 Войтенком О.Я з президентом Компанії належним чином не погоджувались, підписувалась ним особисто за власною ініціативою.

Згідно ст.639 ЦК України договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Сторонами в даному випадку були б ТОВ ВФ „Харнеткам” та Компанія в особі керівника обласного управління „Харківекокомресурси” Войтенко О.Я. за наявності погодження прийняття такого рішення з президентом Компанії. В даному разі господарські правовідносини не виникли, а тому Компанія не зобов’язана виконувати будь-які вимоги по виконанню договору, який нею не укладався.

- Згідно до ч.2,5 ст..203 ЦК України особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- Стаття 92 ЦК України зазначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

- Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

- Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинно була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають.

Тому позивач вважає, що при укладенні спірного договору не були додержані загальні вимоги, які є необхідними для чинності право чину згідно ст..203 ЦК України, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підписання особою угоди без відповідних повноважень, з порушенням ст.. 203 ЦК України, згідно ст..215 ЦК України є підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Харнеткам” зустрічний позов не визнає, вважає вимогу Державної компанії „Укрекокомресурси ” по зустрічному позову безпідставною, оскільки договір від 28.05.2003р підписаний згідно довіреності від 31.10.2001р. керівником Харківського управління ДК „Укрекокомресурси”, яка не потребує узгодження з вищою організацією і діє до 31.10.2004р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги по зустрічному позову задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається зі спірного договору № б/н від 28.05.2003 року, останній підписаний керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам” Пасько Г.П. та уповноваженим представником Державної компанії „Укрекокомресурси” в особі начальника обласного управління „Харківекокомресурси” Войтенко О.Я. на підставі доручення від 31.10.2001р., яке не потребує узгодження з вищою організацією і діє до 31.10.2004р., а не як вказано відповідачем по первісному позову при обґрунтуванні своїх позовних вимог.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами по договору №б/н від 28.05.2003 року оренди спірного приміщення після набрання чинності Цивільним кодексом України не припинились та продовжували існувати, а тому суд вважає, що до спірних правовідносин застосовуються Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Ні з письмових та усних пояснень представників позивача по зустрічному позову, ні з наданих суду доказів, не вбачається факту порушення при укладені спірного договору, прав та охоронюваних законом інтересів Державної компанії „Укрекокомресурси”.

Посилання позивача на те, що договір оренди укладений керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам” та начальником Харківського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Харківекокомресурси” Державної компанії „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Войтенко О.Я. як неналежною особою, тобто без відповідних повноважень, з порушенням ст..203 ЦК України, згідно якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності є безпідставною, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх доводів. Крім того, доводи Державної компанії „Укрекокомресурси” спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (у відповідності до вимог ст.92 ЦК України).

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір № б/н укладений 28.05.2003 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам” Пасько Г.П. та уповноваженим представником Державної компанії „Укрекокомресурси” в особі начальника обласного управління „Харківекокомресурси” Войтенко О.Я. на підставі доручення від 31.10.2001р., яка не потребує узгодження з вищею організацією і діє до 31.10.2004р.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем по зустрічному позову не надано суду належних доказів в підтвердження своїх зустрічних позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси ” по зустрічному позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по зустрічному позову покладаються на Державну компанію „Укрекокомресурси”.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам” до Державної компанії „Укрекокомресурси” задовольнити частково.

Стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси ” Кабінету Міністрів України (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз, 4, р/р 26005481145001 в Печерській філії Приватбанк, МФО 300711, Код ЄДРПОУ 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам” (61157, м.Харків, пров.Монгольський,6, р/р 260032935 в ВАТ Мегабанк, МФО 351629, Код ЄДРПОУ 01878414) 20256грн.79коп.заборгованості, 202грн.56коп. державного мита та 110 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В решті частині первісного позову провадження у справі припинити.

3. У задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.І. Борисенко