Постанова № 279796, 07.11.2006, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2006 р.

Справа № А-8/157

Господарський суд Івано-Франківської області у складі :

Cуддя Шіляк Марина Анатоліївна

При секретарі Суканець Юрій Ігорович

Розглянувши справу

за позовом ЗАТ "Авангард"

с.Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області,77450

до відповідача ДПІ в Тисменицькому районі

вул.Площа Ринок,17, м.Тисмениця, Тисменицького району, Івано-Франківської області, 77400

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Тисменицькому районі

№0000662320/0 та №0000652320/0 від 04.08.06.

За участі представників:

від позивача: Фатула Т. В., (довіреність №328/9 від18.09.06 )представник;

від відповідача: Бандурак І. Г., (довіреність №5621/10-041 від04.07.06 )представник;

від відповідача: Дум"як В. О., (довіреність №3533/10-041 від 06.05.06) представник;

від третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Чайковський В. С., (довіреність №2-04/178 від23.01.06 )представник управління Державногоказначейства України в Івано- Франківській області;

від третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Коновалова О. В., (службове посвідчення №26 від 06.05.06)прокурор;

Встановив: в серпні 2006 року ЗАТ "Авангард" звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Тисменицькому районі №0000662320/0 та №0000652320/0 від 04.08.06; зобов"язання ДПІ в Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2006 року щодо виконання вимог п.п. 7.7.2., 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення вищезазначеної бюджетної заборгованості) та п. 4 Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого наказом ДПА та голоаним управлінням Державного казначейства України від 2 липня 1997 року №209/72- надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ.

Заявою від 06.11.06 позивач уточнив другу частину позовних вимог та просить зобов"язати ДПІ в Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2006 року- надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ.

Ухвалою за наслідками попереднього судового засідання від 26.09.06 змінений процесуальний статус Управління державного казначейства в Івано-Франківській області, яке визнано третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою, що оголошена в судовому засіданні 07.11.06 згідно з поданою заявою до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача залучена Прокуратура Івано-Франківської області.

Позовні вимоги обгрунтовані неправомірністю висновку податкового органу про завищення товариством суми бюджетного відшкодування в квітні та травні 2006 року в зв"язку з віднесенням до складу податкового періоду загальної податкової декларації з ПДВ за квітень та травень 2006 р. сум податку, що сплачені в зв"язку із придбанням обладнання. Позивач вважає, що такий висновок призвів також, до неправомірного нарахування податкових зобов"язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій.

Заявлену вимогу про зобов'язання надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ позивач обгрунтовує ч.2 п.п. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

ДПІ в Тисменицькому районі позовні вимоги не визнала, подала заперечення на позов, вказує на те, що оспорюване повідомлення-рішення прийнято у відповідності до діючого податкового законодавства. Позивачем в порушення вимог п.11.29ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», операція з придбання обладнання відображена у загальній декларації № 3 проте повинна була бути відображена у спеціальній (скороченій) декларації № 2, зокрема віднесена до податкового кредиту цієї декларації.

Податок на додану вартість з вартості придбаних матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, які використовуються для операцій, що підпадають під дію п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»відображається в розділі ІІ «податковий кредит»скороченої декларації з ПДВ і до податкового кредиту загальної декларації ці суми податку не включаються.

Податкова інспекція також вважає, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідні наступні підстави: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

За змістом Закону про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній надміріній сплаті на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, сплати такої ціни на користь контрагента при фактичному ненадходженні ПДВ до Державного бюджету України.

Судом задоволено клопотання податкової інспекції від 07.11.06 та долучено до матеріалів справи матеріали по зустрічних перевірках постачальників позивача: інформаційна довідка ДПІ у Корабельному районі м. Миколаїва, інформаційні довідки ДПІ в м. Івано- Франківську, інформаційна довідка Калуської оДПІ, інформаційна довідка ДПІ в Городенківському районі.

Стосовно вимоги позивача про зобов"язання ДПІ надати висновок до управління державного казначейства, податковий орган вказує, що оскільки, податкові повідомлення-рішення знаходяться в судовому розгляді та відсутні підстави для задоволення позову щодо визнання їх нечинними, підстави для надання висновку, також, відсутні.

Управління Держказначейства в Івано-Франківську вказало, що є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов"язаннями, не допускало ніяких порушень стосовно позивача.

Представник Прокуратури заперечення проти позову підтримала.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив, що за наслідками проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ "Авангард" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, травень 2006 року, ДПІ в Тисменицькому районі складений акт №261-2350-00853582 від 28.07.06. На підставі висновків, що викладені в акті перевірки податковою інспекцією винесені :

- податкове повідомлення-рішення №0000662320/0 від 04.08.06 , згідно котрого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 27255 грн. за травень 2006 року; на 119706 грн. за квітень 2006 року.

- податкове повідомлення-рішення №0000652320/0 від 04.08.06.,згідно котрого позивачу визначено податкове зобов"язання з ПДВ в сумах 14750 грн. за основним платежем та 6585 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі отриманих податкових накладних в зв"язку із придбанням матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту загальних декларцій з ПДВ №3 за квітень та травень 2006 року та визначив напрямок відшкодування перерахування на рахунок в установі банку.

Факт здійснення оплати за придбані ресурси позивач підтвердив світлокопіями платіжних доручень з відмітками банку.

З врахуванням особливостей діяльності, товариство подавало до податкової інспекції три види податкових декларацій з податку на додану вартість:

– №1 (скорочена), що складається на підставі п.11.21ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», (далі Закон), згідно із яким до 01.01.06 сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України";

– №2( скорочена), що складається на підставі п.11.29ст.11 Закону ; згідно із яким до 01.01.06 зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

– №3 -загальна декларація.

Як вбачається з розділу III.Висновок акту перевірки, податковий орган вважає, що в порушення п.п.7.7.1., п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 №271, сільськогосподарським товаровиробником –ЗАТ «Авангард»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість №3за:

–березень 2006 року податковий кредит в сумі 131545 грн., відповідно неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з податку на додану вартість №3 за квітень 2006 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню -119706 грн.;

- квітень 2006 року податковий кредит в сумі 27255 грн., відповідно неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з податку на додану вартість №3 за травень 2006 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню –27255 грн.

Крім того, податковий орган вважає, що у зв"язку із порушенням п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижено податок на додану вартість за перевірений період на суму 14 750грн.: в березні на 6 841грн.; в квітні на 7 909грн.

Податкова інспекція вважає, що податковий кредит по ПДВ в сумі 158800грн., що було включено в декларації №3 у березні та квітні 2006 року, за результатами перевірки підлягає зарахуванню позивачу на зменшення податкових зобов"язань наступних звітних періодів по спеціальній декларації №2 відповідних податкових періодів.

Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими частково, в частині визнання нечинними податкових повідомлень- рішень виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції із змінами , що була чинна на момент спірних правовідносин, (далі Закон), зупинено дію п.7.7ст.7,п.10.1,10.2ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість, щодо операцій з поставки товарів (робіт,послуг) власного виробництва, зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Посилання відповідача на положення Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271, що на окремий рахунок чи на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів зараховується різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною від реалізації сільськогосподарської продукції та сумою ПДВ сплаченою ними постачальникам також не може бути підставою відмови в задоволенні позову, оскільки даною Постановою не конкретизовано, при придбанні яких саме товарів сума ПДВ сплачена постачальникам, повинна відноситись до складу податкового кредиту, та не визначено порядок формування податкового кредиту у спеціальній декларації №2.

З наведеного також вбачається, що вищезазначена норма Порядку є відсилочною, відсилає до відповідних статей Закону, які регулюють операції з продажу, а не придбання, та імперативно не визначають формування податкового кредиту у спеціальній декларації.

Окрім того, Законом України "Про систему оподаткування" у ст.1 передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Наказом ДПА України від 30.05.97 №166, що зареєстровано в Мінюсті України 09.07.97 за №250/2054, затверджені форми податкової декларації та Порядок її заповнення та подання.

Відповідно до абзацу 4 п.1.2 Порядку податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (п.11.12,11.21., 11.29,11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Віднесення МДПІ податкового кредиту по операції з придбання до спецдекларації №2, згідно якої ПДВ сплачене при придбанні не відшкодовується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позбавляє платника податків такого права встановленого Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з частиною 3 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже, господарюючий суб'єкт, діяльність якого пов'язана з виробництвом сільськогосподарських товарів, не може знаходитись у гіршому становищі щодо відшкодування податку на додану вартість, ніж господарюючий суб'єкт, що не здійснює такого виробництва, тому суд неможе визнати обгрунтованими доводи податкового органу щодо неможливості включення позивачем податку на додану вартість з вартості придбаних матеріально- технічних ресурсів виробничого призначення до податкового кредиту загальної декларації №3 з ПДВ.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість , об»єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій , особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Між позивачем та його контрагентами укладено договори поставки в розумінні названого Закону. За правовою природою договорів поставки моменти їх укладення та виконання не співпадають, оскільки виконання таких договорів відкладається на майбутнє або одноразовою поставкою (в строк), або окремими партіями протягом тривалого періоду (в окремі строки).

В розумінні п.п.3.1.1 п.3.1ст.3 Закону операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об'єктом оподаткування ПДВ.

У зв»язку з наведеним операції позивача з його контрагентами є об»єктами оподаткування податком на додану вартість.

Згідно із п.п.7.2.3 п.7.2ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1п.7.4ст.7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.п.7.7.1п.7.7ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 7.7.2 цього ж Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем подані суду податкові накладні, видаткові та розхідні накладні, накладні на відпуск готової продукції, акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), світлокопії платіжних доручень з відмітками банку про оплату вартості одержаних товарів робіт послуг постачальникам.

В силу положень п. 2 ст.71 КАС України, обов"язок доказування правомірності свого рішення в даному випадку покладається на відповідача, однак, податковим органом не доведено суду, що контрагенти позивача не зареєстровані належним чином як платники ПДВ, не виконують відповідних зобов"язань перед бюджетом.

За викладених обставин, у суду відсутні підстави для висновку про недотримання позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Позовну вимогу про зобов"язання ДПІ в Тисменицькому тайоні виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2006 року- надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ, суд вважає такою, що задаволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.8. цієї ж статті передбачено що, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наведена норма строком надання податковою інспекцією до органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню у випадку судового оскарження, визначає 5 робочих днів після отримання відповідного рішення.

В даному випадку процедура судового оскарження триває, позивач звернувся з вимогою про зобов"язання податкової інспекції надати висновок Державному казначейству передчасно.

Виходячи з викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про податок на додану вартість" Кодексом адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення- рішення ДПІ в Тисменицькому районі №0000662320/0 та №0000652320/0 від 04.08.06.

В частині зобов"язання ДПІ в Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальних податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень 2006 року- надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ в позові відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ЗАТ "Авангард" 77450 с.Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області 6грн.80коп. судового збору.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою стягувача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шіляк Марина Анатоліївна

постанова складена в повному обсязі 15.11.06

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Суканець Юрій Ігорович