Ухвала суду № 27979118, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.

справа № 2а-7046/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Сколишеві О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівського гранітного кар’єр»до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новопавлівського гранітного кар’єр»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001591520/0/22303/10-15-219 від 31 травня 2010 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр», поданої за березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2010 р. №1006/152.00292304.

Перевіркою встановлено порушення вимог абз. "а" п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 2 Методики розрахунку показників Додатка 2 до податкової декларації з ПДВ «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», затвердженої Наказом ДНА України № 3159 від 17.03.08 р., а саме, публічним акціонерним товариством «Новопавлівський гранітний кар'єр»було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у податковій декларації за березень 2010 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 р. (рядок 25 та 25.1 Декларації та р.8.7 уточнюючого розрахунку) на 90 514, 00 грн.

Відповідно до цього позивачу було збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 82214.00 грн. та зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку на 90514.00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки від 18.05.2010 р. №1006/152.00292304 Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001591520/0/22303/10-15-219 від 31 травня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 90 514,00 грн.

Правовідносини , які виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Крім того, розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати, що відповідно до пп.7.7.2 "а" п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення (розрахована згідно з пп. 7.7.1), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Зазначений підпункт не містить такої умови для відшкодування ПДВ як оплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) тільки грошовими коштами, а передбачає лише встановлення факту оплати, тобто розрахунків за товари (роботи, послуги).

Розрахунки з постачальниками були проведені позивачем шляхом заліку (бартеру), в результаті якого не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Отже оскільки у п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", вказано, що термін "бартер" для цілей даного Закону застосовується в значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому необхідно зазначити п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким визначено, що бартер - це господарська операція яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліків та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування грошових коштів на рахунок продавця для компенсації вартості таких товарів.

З огляду на наведені норми Закону та аналізуючи підстави винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції зробив вірний висновок, з яким погоджується колегія суддів, про помилковість міркувань відповідача, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для таких дій, так як Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено, що оплата повинна проходити саме в грошовій формі.

Тобто, дія пп 7.7.2 "а" п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" розповсюджується також і на бартерні операції, в складі яких уже врахований ПДВ, нарахований відповідно до п.4.2 ст. 4 вищевказаного Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що позивач правомірно визначив суму відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 90 514,00 грн. є протиправним, а оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0001591520/0/22303/10-15-219 від 31 травня 2010 року має бути визнано протиправним та скасовано.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вірно звернув увагу на те ,що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є вірним

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким задоволенні позовні вимоги, порушень чи неправильного застосування норм матеріального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко