Постанова № 27976877, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19373/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів Вівдиченко Т.Р. та Федорової Г.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»(далі -позивач) звернулось у суд з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва (далі -відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0000362360/0 від 30.03.2010 року, №0000362360/1 від 05.07.2010 року, №0000362360/2 від 27.09.2010 року та №0000362360/3 від 26.11.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума податкового зобов'язання по податку на прибуток визначена позивачу правомірно.

Проте, даний висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що працівниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2010 року №48/23-611/03149949 та виявлено порушення з боку платника податків положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі названого акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення №0000362360/0, яким суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2541187,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2308108,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження згідно рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29 червня 2010 року №11880/10/25-006 зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 182 763,00 грн. нарахованого податку на прибуток за основним платежем; та збільшено застосовані штрафні санкції по податку на прибуток у розмірі 40 392,00 грн. та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2010 року №0000362360/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 666 532,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 358 424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 308 108,00 грн.

Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві про результати розгляду скарг від 06 вересня 2010 року №9231/7/25-114 скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2010 року №0000362360/0, від 05 липня 2010 року №0000362360/1 в частині 239 978,00 грн. податку на прибуток та збільшено суму податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 30 березня 2010 року №0000362360/0, від 05 липня 2010 року №0000362360/1 на 45 510,00 грн. штрафної санкції. ДПІ у Подільському районі м. Києва надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0000362360/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4426554,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 118 446,00.грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2 308 108,00грн.

Згідно з рішенням Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 2011 року №12254/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2010 року №0000362360/0 з урахуванням рішень про результати розгляду скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29 червня 2010 року №11880/10/25-006 та Державної податкової адміністрації у місті Києві про результати розгляду скарг від 06 вересня 2010 року №9231/7/25-114, залишено без змін. ДПІ у Подільському районі м. Києва надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року №0000362310/3 аналогічне змісту податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0000362360/2.

Не погоджуючись з названим рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зважає на таке.

Як вбачається з матеріалів справи в ході проведення перевірки, контролюючим органом виявлено заниження задекларованих позивачем за 1-е півріччя 2007 року, 3-и квартали 2007 року та за 2007 рік валових доходів підприємства в зв'язку з не включенням до їх складу у 2-му кварталі 2007 року частини доходу від експортної операції на суму 7414682,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з виявленням під час перевірки таких обставин.

Так, 17.04.1995 року між позивачем та ДП РАО «Газпром»«Газкомплектимпекс»(Москва) був укладений контракт №627, згідно якого продавець (позивач) продає, а покупець (ДП РАО «Газпром»«Газкомплектимпекс») купує три судна (суховантажних трюмних теплохода змішаного (ріка-море»плавання, конвенційних, побудованих на клас Морського Регістру «КМ*ЛЗШАЗ», вантажопідйомністю біля 3000 тон на умовах даного контракту. Вартість суден визначена у розмірі: головного судна стр. №1 -4800000,00 дол. США, серійного судна стр. №2 -4660000,00 дол. США та серійного судна стр. №3 -4600000,00 дол. США.

24.08.2006 року позивачем було укладено угоду на надання відступного замість невиконання зобов'язань по названому контракту, згідно якої загальна сума боргу Боржника (позивача) перед Кредитором (ДП РАО «Газпром»«Газкомплектимпекс») по контракту №627 від 17.04.1995 року становить 174952000,00 руб. У зв'язку з неможливістю належного виконання боржником зобов'язань по контракту та керуючись ст. 409 ЦК РФ, сторони домовились про припинення зобов'язань боржника перед кредитором шляхом надання боржником відступного на умовах та порядку, передбачених даною угодою. В якості відступного боржник передає кредитору майно -незакінчений корпус судна по проекту 00352, корпус №2.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей за квітень 2007 року по рахунку №681/3 у позивача станом на 01.04.2007 року обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 174592000,00 рос. рублів, що становило 28086817,61 грн.(за курсом НБУ).

У той же час, згідно вантажно-митної декларації від 16.04.2007 року №567081 даний корпус експортовано на суму фрахту 35501500,00 грн., що на 7414682,00 грн. більше від суми кредиторської заборгованості, яка обліковувалась у позивача та за наслідками підписання акту прийому -передачі від 10.01.2007 року -відсутня.

З огляду на викладене, контролюючим органом зроблено висновок про порушення з боку платника податків п. 4.1. ст. 4 та п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у невключенні до валового доходу за 2-1 квартал 2007 року суми у розмірі 7414682,00 грн. -доходу від експорту незакінченого корпуса судна по проекту 00352, корпус №2.

За даним епізодом порушення позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1 840 411,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2 231 511,40 грн.

Проте, з такими твердженнями податкової інспекції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Пункт 1.21 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 названого Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.1 зазначеного пункту валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже визначальним питанням для вирішення справи є встановлення отримання позивачем грошових коштів за відвантажений незакінчений корпус судна, які не були оподатковані у попередніх податкових періодах.

З'ясовуючи зазначену обставину колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.1. контракту від 17.04.1995 року оплата за поставку суден здійснюється в рахунок погашення заборгованості за газ, що постачається РАТ «Газпром»(Росія) на Україну. Окрім того, п. 4.2.1. цього контракту була передбачена авансова оплата за поставку суден.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 29.08.2005 року у справі №46/435 позивачем в оплату поставки суден було отримано від покупця суму у розмірі 19116127,59 дол. США, що на 406127,59 дол. США більше за ціну, визначеному у контракті.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що поставка газу на України проводилась покупцем за контрактом від 17.04.1995 року №627 на користь інших юридичних осіб - корпорації «Укрзарубіжнафтогаз», АТ «Укргазпром»та НАК «Нафтобаз України», якими на користь позивача були проведені перерахування грошових коштів за будівництво суден, з яких проведено сплату податкових зобов'язань, посилання відповідача на безпідставність не включення до складу валового доходу суми у розмірі 7414682,00 грн. є необґрунтованим.

Щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у зв'язку з неправомірним завищення останнім валових витрат у період, що перевірявся, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки податковим органом зроблено висновки, з якими погодився і суд першої інстанції, про необґрунтоване включення платником податку до складу валових витрат, які понесені позивачем за наслідками укладення договорів з ТОВ «Будконсалтпромторг», яке створене з метою сприяння стороннім особам уникати оподаткування отриманого прибутку та відмивання грошових коштів, на підставі вироку Подільського районного суду м.Києва від 14.04.2009 року щодо директора ТОВ «Будконсалтпромторг»якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а також рішеннями в адміністративних справах №2а-9661/10/2670 та №2а-9662/10/2670.

Разом з тим, дані висновки суду першої інстанції судова колегія вважає помилковими, оскільки доказів того, що ТОВ «Будконсалтпромторг»не сплатило до бюджету відповідні податки з сум перерахованих позивачем, в акті перевірки не зазначено і відповідачем не представлено, а вирок суду по кримінальній справі не встановлює обставин даної адміністративної справи та не є приюдиційним в даних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції помилково послався на вищевказані рішення в адміністративних справах, оскільки останні не встановили факту невиконання робіт по виготовленню рекламних конструкцій, ремонтних робіт дитячого комбінату та неотримання позивачем результатів зазначених робіт зі сплатою коштів по даним договорам.

Дана позиція судової колегії узгоджується і з практикою Верховного Суду України, якою визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0000362360/0 від 30.03.2010 року, №0000362360/1 від 05.07.2010 року, №0000362360/2 від 27.09.2010 року та №0000362360/3 від 26.11.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2012 р.