Рішення № 27976188, 10.12.2012, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35"10" грудня 2012 р. Справа № 1016/1029/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених в судовому засіданні позовних вимог просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, укладених з останньою 17.09.2008 року недійсним з тих підстав, що його було укладено внаслідок помилки.

В обґрунтування вимог зазначила, що предметом спірного договору купівлі-продажу були дві земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області кадастрові номери ділянок 3222784800:00:003:0136 та 3222784800:00:003:0124, які належали відповідачу на праві власності на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Після звернення позивача до землевпорядних організацій для відновлення меж земельних ділянок а також до відповідних органів за дозволом на початок будівництва з'ясувалося, що вказані земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту с. Мотижин, відповідно за межами генерального плану розвитку с. Мотижин, у зв'язку із чим вказані ділянки неможливо використовувати за цільовим призначенням - для забудови.

Оскільки при укладенні договору існувала помилка позивача, що має істотне значення щодо таких властивостей речі, які значно знижують її цінність та можливість використання за цільовим призначенням, позивач посилаючись на ст. 229 ЦК України просила визнати недійсним спірний договір.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримала, просила їх задовольнити із зазначених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, вказавши про відсутність підстав для його задоволення. Також вказав, що позивач не зверталася до сільської ради з приводу корегування генерального плану та введення придбаних земельних ділянок в межі населеного пункту.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.09.2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, за яким позивач придбала дві земельні ділянки площею 0,25 га кожна для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області кадастрові номери ділянок 3222784800:00:003:0136 та 3222784800:00:003:0124.

Земельні ділянки належали відповідачу на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 679791, виданого управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області 05.09.2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2007 року № 2388, та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010833000499; та серії ЯЖ № 679792, виданого управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області 05.09.2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2007 року № 2388, та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010833000499.

Згідно п. 4 договору продаж вчинено за 780500 грн., тобто по 390250 грн., за кожну ділянку.

Відповідно до п. 7 договору продавець свідчить, зокрема, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначених у цьому договорі земельних ділянок немає; від покупця не приховано обставин, що мають істотне значення.

Допитана у якості свідка в судовому засіданні позивач показала, що продавець ділянок з приводу розміщення їх поза межами населеного пункту та не включення до генерального плану розвитку села ніяких обставин не повідомляла, а позивач придбала ділянку для будівництва будинку.

Спірний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстровано в реєстрі за № 10434.

На державних актах на право власності на земельні ділянки нотаріусом проставлено відмітки про перехід права власності на спірні земельні ділянки 17.09.2008 року.

Згідно листа Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 14.06.2012 року земельні ділянки, що належать позивачу на праві власності та які були предметом спірного договору знаходяться за межами населеного пункту на території Мотижинської сільської ради Макарівського району.

Згідно листа відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Макарівської РДА Київської області від 27.04.2012 року спірні земельні ділянки розташовані на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області, проте розташовані за межами генерального плану розвитку с. Мотижин і тому їх не можливо використовувати під забудову жилого будинку та необхідних господарських будівель без коригування генерального плану та введення даних ділянок до меж населеного пункту.

Відповідно до довідки Мотижиниської сільської ради Макарівського району Київської області від 25.02.2011 року спірні земельні ділянки розташовані в межах Мотижинської сільської ради але за межами населеного пункту с. Мотижин. Генеральний план забудови на дану територію сільської ради не розроблявся. Дозволу на будівництво сільська рада не надавала.

Аналізуючи всі досліджені докази у даній справі та вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить з наступного.

Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки визначений ст. 132 ЗК України (в редакції на момент укладення договору). Так угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) зобов'язання сторін. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Разом з тим, земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель належать до земель житлової та громадської забудови (ст. 40 ЗК України).

Згідно ж ст.ст. 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що земельна ділянка із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку має знаходитися лише в межах населеного пункту в межах генерального плану розвитку населеного пункту.

Як вбачається із матеріалів справи, придбані позивачем земельні ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд знаходяться за межами населеного пункту та поза межами генерального плану забудови, що виключає можливість їх використання за цільовим призначенням без введення в межі населеного пункту та коригування генерального плану його розвитку.

Відповідач не надав доказів того, що вказані істотні обставини повідомлялися позивачу при придбанні нею земельних ділянок.

Враховуючи викладене, оспорюваний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним як укладений внаслідок помилки, що має істотне значення щодо властивостей земельної ділянки -розташування її за межами населеного пункту, яке унеможливлює можливість її використання за цільовим призначенням.

Разом з визнанням недійсним договору суд може вирішити питання щодо застосування наслідків його недійсності.

Так відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину -двосторонню реституцію, відповідно зобов'язати сторін повернути все одержане за договором.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, площами 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області кадастрові номери ділянок 3222784800:00:003:0136 та 3222784800:00:003:0124, укладений 17.09.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 10434.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 780500 грн., а ОСОБА_1 ОСОБА_2 -дві земельні ділянки площами 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області кадастрові номери ділянок 3222784800:00:003:0136 та 3222784800:00:003:0124.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 110 грн., судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в загальному порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир