Рішення № 27975432, 04.12.2012, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2-79/11

2/2318/37/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Іванова А.А.

при секретарі Деркач Я.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Бурлаки О.М., Бодревської І.В.

представника третьої особи Гончаренко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Умані, Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Державної податкової адміністрації в Черкаській області, третя особа: Уманське управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратурою,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури міста Умані, Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції, яку на підставі Постанови КМУ від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів державної податкової служби» та Наказу ДПС України від 30.12.2011 року № 311 реорганізовано в Уманське відділення ДПА в Черкаській області в ДПС у Черкаській області, Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області, на даний час Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, прокуратури Черкаської області, ДПА в Черкаській області в ДПС у Черкаській області, третя особа: Державна казначейська служба України у Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратурою посилаючись на те, що починаючи з 2001 року, всі дії органів дізнання Уманської ОДПІ та досудове слідство по відношенню до підприємства «Байкал», де позивач працював директором, є кримінальним переслідуванням, оскільки велося воно з грубим порушенням законів, мала місце фальсифікація документів по перевірці підприємтсва з незаконними обшуками, при яких були вилучені печатка та чисті бланки з підписами посадових осіб, незаконним арештом рахунків. Всі обшуки проводилися із залученням понятих, які являлися стажистами податкової міліції. За час досудового слідства незаконно була зупинена робота підприємства. Позивач зазначає, що 08 липня 2002 року він був незаконно арештований на прийомі у прокурора Черкаської області, де його було взято під варту та пред'явлено обвинувачення за ч.3 ст.212, ч.2 ст. 366 КК України, на протязі десяти днів його утримували в камері з неприйнятними умовами проживання, в результаті чого він захворів, перебував на лікуванні в лікарні, переніс операцію, три доби знаходився в реанімації, лікувався в психіатричній лікарні та неодноразово звертався до психіатра за допомогою.

Не приймаючи до уваги вказівки Генеральної прокуратури, згідно яких відсутні докази провини ТОВ «Байкал» і надані вказівки, слідчі податкової міліції Дішлі С.Я., Кліменко В.Н. та експерт Воропаєва Л.П. знову почали проводити слідчі дії. Так, слідчий КлименкоВ.Н. повідомив позивачу, що того може бути звільнено з-під варти в разі, якщо він підпише протокол про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі, на що була подана скарга обласному прокуророві, де і зазначалося, що позивача знайомили з матеріалами кримінальної справи в той час, як він перебував на лікуванні в нейрохірургічному відділенні та під впливом транквілізаторів, крім того, слідчий неодноразово турбував матір позивача, яка знаходиться в похилому віці та має поганий стан здоров'я.

Позивач пояснює, що слідчі Кліменко В.Н. та Дішлі С.Я. без належного на те їм права, оголосили громадянина ОСОБА_8 власником майна, яке було вилучено і є власністю ТОВ «Байкал», та продали його разом з ОСОБА_9 Ще з початку слідства позивачу та всім посадовим особам ТОВ «Байкал» було заборонено доступ на територію в/ч А-1731, де знаходилися виробничі приміщення і сховища з металом, які були опечатані податковою міліцією, хоча ці примівщення неодноразово відкривалися податковою міліцією разом з ОСОБА_8, в результаті чого, метал вагою 328 540 кг зник.

ОСОБА_1 вважає, що всі дії податкової міліції щодо проведення перевірки підприємства мали протизаконний характер, всі звинувачення у кримінальній справі, яка згодом була закрита, базуються на накладних №122, №123 та касових ордерах №87,№88 на яких відсутній підпис позивача. Зі слів позивача, всі вищеперелічені факти суттєво заподіяли йому моральні та психічні страждання, погіршили стан його здоров'я, у нього зіпсувалися життєві відносини із сім'єю, друзями та знайомими, що призводило до неодноразового звернення до лікарів за відповідною кваліфікованою медичною допомогою, тому відповідач вимушений звернутися з даним позовом до суду про стягнення на його користь шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, домудового слідства та прокуратурою.

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, мотивуючи те, що з моменту його звернення з даним позовом до суду пройшов певний час і мала місце значна інфляція, тому просить стягнути на його користь заробітну плату за період з 04.09.2001 року по 24.06.2006 року, яка складає 18214 грн.; вартість устаткування, яке було на його думку незаконно передане ОСОБА_8 на зберігання, а згодом воно було продане, в розмірі 1128000 грн.; вартість металу, який зник зі складу в розмірі 4533852 грн. та шкоду заподіяну йому вищезазначеними діями в розмірі 100000 грн., а всього - 5780066 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав збільшені позовні вимоги, дав пояснення аналогічні вищевикладеним та просив їх задовольнити.

Представник прокуратури міста Умані Черкаської області та прокуратури в Черкаській області Демченко С.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пояснивши, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не обґрунтовані, адже всі слідчі дії та всі дії прокуратури проводилися відповідно до закону та всі представники прокуратури діяли відповідно до норма діючого КПК України.

Представник відповідача - Уманської ОДПІ в Черкаській області Гребенюк С.А. та представник ДПА в Черкаській області Фіялко Р.Т. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» громадянинові відшкодовується майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт. Приймаючи до уваги ті факти, які викладені у даній позовній заяві, тобто про те, що устаткування було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_8, доказів конфіскації або звернення у дохід держави майна позивачем не надано. Так як майно позивача було передано на збереження громадянину ОСОБА_8, то позивачу необхідно витребувати у нього своє майно.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» громадянину відшкодовується заробіток, який він втратив внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду не одержаний громадянином за час відсторонення від роботи, але змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 за період слідства від роботи не відсторонювався.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то представник Уманської ОДПІ в Черкаській області також заперечував проти задоволення даних позовних вимог, так як позивач не надав обґрунтованих доказів того, що дії органів дізнання, досудового слідства визнанні незаконними та належним чином не підтвердив наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями органів дізнання та нормальними життєвими зв'язками позивача, не надав доказів, що підтверджують додаткові зусилля, які він приклав для організації свого життя, не визначив те, що ним не було реалізовано внаслідок незаконних дій органів дізнання, не обґрунтував розмір моральної шкоди.

Для визначення розміру шкоди громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення про закриття провадження у справі може звернутися з заявою про визначення розміру відшкодування завданої шкоди. Кримінальна справа була закрита постановою слідчого СВ ПМ ДПА в Черкаській області 24.06.2006 року, позивач звертався із заявою про визначення розміру відшкодування завданої шкоди до УПМ ДПА в Черкаській області. У визначені строки йому була надана відповідь про відмову у визначенні розміру шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства. Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» у разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди, громадянин має право оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що порушують права громадян, оскарження до суду не позбавляє громадянина звернутися зі скаргою до прокурора. Позивач із скаргою на неправомірні дії органів управління не звертався, а тому звернення його до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства суперечить вимогам ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду».

Представник Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області та Уманського УДК ГУ ДКУ В Черкаській області в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заяву за підписом Сучило А.О., згідно якої він заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи своє заперечення тим, що відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди»у позовній заяві про відшкодування такої шкоди повинно бути зазначено, в чому полягає дана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльності її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а в даному випадку позивач ОСОБА_1 не надав розрахунку суми моральної шкоди та документального підтвердження шкоди, а тому посилання позивача є незрозумілими.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що провадження у кримінальній справі, порушеній по відношенню до ОСОБА_1 здійснювалося відповідно до чинного законодавства, адже був факт вчинення злочину, ОСОБА_1 було порушено законодавство, оскільки не були сплачені відповідні податки, але за недостатністю доказів справу не було передано до суду. Незаконного переслідування по відношенню до нього не було, всі слідчі дії проводилися з дозволу лікаря, коли ОСОБА_1 перебував у медичних закладах.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він працював комерційним директором ТОВ «Байкал» і може підтвердити, що при укладенні угоди з приводу реалізації металевих виробів ОСОБА_1 був відсутній , оскільки знаходився у відрядженні за межами України. Всі документи оформлялися через банківські установи, отримувалися кредити та зважаючи на те, що коштів отриманих у кредит в банку на купівлю іноземної валюти не вистачило, то вони звернулися до ОСОБА_9 та ОСОБА_8, після чого вони пообіцяли позичити кошти, але в заставу їм було передано майно, що знаходилося в ТОВ «Байкал». Кошти не були передані, але всі накладні залишилися у них. Свідок пояснив, що при проведенні досудового слідства було допущено ряд грубих порушень, оскільки при проведенні обшуку та виїмки, вони не були допущені на територію, де розташовані склади товариства, все обладнання було демонтовано та вивезено в невідомому напрямку без їх на те згоди та відому, також зник весь метал, приміщення були опечатані, але працівники податкової інспекції туди мали можливість заходити, але в документах все було відображено зовсім не так.

Судом достовірно встановлено, що в зв'язку з проведенням досудового слідства по кримінальній справі відносно службових осіб ТОВ «Байкал», які в грудні 1999 року умисно ухилилися від сплати до державного бюджету податку на додану вартість в сумі 238 243 грн. та податку на прибуток в сумі 7 094,17 грн. та з метою встановлення істини по справі на підставі ст.ст.196, 75, 76 КПК України призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Висновком №2 судово-бухгалтерської експертизи від 21.06.2002 по кримінальній справі №710100062 встановлено, що ТОВ «Байкал» не донараховано ПДВ в сумі 222 819 грн. та податку на прибуток в сумі 7 094,17 грн.

Розбіжності між актом перевірки №26-21-22790528/8 від 25.01.2002 та висновком експертизи в сумі 27 776,60 грн. виникла в рахунок того, що при проведенні перевірки по питанню правильності нарахування та сплати податку на додану вартість ревізором були враховані податкові декларації з ПДВ за грудень 1999 року та липень 2000 року, не за весь перевіряємий період.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи також встановлено, що відповідно до накладних №122 від 21.12.1999 на суму 700 000 грн. та №123 від 21.12.1999 на суму 730 000 ТОВ «Байкал» реалізувало громадянину ОСОБА_8 обладнання та жерсть на загальну суму 1 430 000грн.

Згідно квитанції та прибуткових касових ордерів №87 від 21.12.1999 на суму 700 000 грн. та №88 ВІД 21.12.1999 на суму 730 000 грн. громадянином ОСОБА_8 було внесено в касу ТОВ «Байкал» кошти в сумі 1 430 000 грн., як оплата за вказані матеріальні цінності.

З викладеного слідує, що власником цих матеріальних цінностей є громадянин ОСОБА_8 так, як він фактично придбав їх у ТОВ «Байкал».

Разом з тим, дана операція ні в бухгалтерському та податковому обліку, ні в книзі обліку продажу товарів ТОВ «Байкал» відображена не була.

Під час проведення документальної перевірки та додаткових документальних перевірок, в наявності не було жодного документу, який би підтверджував право власності ТОВ «Байкал» на Прес Б4-К1 заводський номер №306, 297 в кількості 2 штук, машину завиточну Ш24 - АЗМ заводські номери 6 та 28 в кількості 2 штук, автомат для укладання вікельного кільця заводський номер №9 та №315 в кількості 2 штук, ножиці багато дискові ТКР - 120 в кількості 1 штука, обладнання транспортне Ш24 -СТ в кількості 2 штук, та дизельний навантажувач в кількості 1 штуки.

Відповідно до п.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, свідків, прийнявши до уваги письмове пояснення відповідачів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки позивач не довів обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11,88, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 11,16,1166,1167,1173 ЦК України, ст. ст. 440,440-1,443 ЦК УРСР України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури міста Умані Черкаської області, Уманського відділення ДПА в Черкаській області в ДПС у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, прокуратури Черкаської області, ДПА в Черкаській області в ДПС у Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратурою третя особа: Державна казначейська служба України у Черкаській області - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами по справі протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції.

Суддя: А.А. Іванов