Рішення № 27974628, 06.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5327/12 06.12.2012 06.12.2012 06.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/3500/12 Суддя першої інстанції Козаченко Р.А.

Категорія 27 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Мурлигіної О.Я.,

суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення , -

В С Т А Н О В И Л А:

12 квітня 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач посилався на те, що 21 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариство комерційний банк «Приватбанк», яке змінило назву на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк), та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав на споживчі цілі кредитні кошти в сумі 25000 дол. США зі сплатою за користування кредитом 0.92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 20 вересня 2017 року.

Крім того, в той же день в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, батьком позичальника, було укладено договір іпотеки, за яким останній передав Банку в іпотеку належний йому на праві власності будинок з усіма господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1

Позичальник не виконав своїх зобов'язань щодо погашення кредиту і станом на 14 лютого 2012 року у нього утворилася заборгованість на суму 50182,70 дол. США., яку відповідач добровільно відмовляється погасити.

Майновий поручитель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.

Оскільки, на думку позивача, ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після смерті батька, то Банк просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 50182.70 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований будинок, шляхом продажу іншій особі - покупцю, з отриманням витягу з державного реєстру права власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в загальній сумі 50182 дол. США, що еквівалентно 400457 грн. 94 коп. станом на 14 лютого 2012 року за договором кредиту від 21 вересня 2007 року № NKNOGA00000052, укладеним між Банком та ОСОБА_2, шляхом укладення від його імені договору купівлі-продажу будинку будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру права власності, а також наданням Банку всіх повноважень для здійснення продажу. В задоволенні решти вимог відмовлено. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі Банк просив змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у будинку, який є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку та задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник та іпотекодавець одна й та сама особа і саме позичальник передав в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві власності.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 27 690 дол. США на споживчі цілі у розмірі 25 000 дол. США та у розмірі 2 690.0 дол. США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 20 вересня 2017 року (а.с. 17-19).

В той же день між Банком та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 передав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок з усіма господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-22).

За п. 1 цього договору предметом іпотеки є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані ( п.п. 18.8.1 договору).

За змістом п.п. 35.3. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 Нерухоме майно передається в іпотеку з усіма його приналежностями. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності.

Таким чином, позичальником за кредитним договором є ОСОБА_2, а іпотекодавцем за договором іпотеки - ОСОБА_3.

З розрахунків Банку станом на 14 лютого 2012 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 50.182.70 дол. США, що еквівалентно 400 457.94 грн. (а.с.10-11).

За даними актового запису про смерть від 17 травня 2010 року майновий поручитель - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Галицинове Жовтневого району Миколаївської області (а.с. 25).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, в тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Ці ж положення містяться в п. 36 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб, що проживають в будинку зі зняттям з реєстрації, позивач свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач, як спадкоємець померлого іпотекодателя, набув статусу іпотекодавця і до нього перейшли всі його права та обов'язки за іпотечним договором.

Проте, у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, районний суд при вирішенні спору вищенаведені доводи щодо підстав позову та обґрунтування заявлених вимог до ОСОБА_2 саме нормами ст. 1268 ЦК України до уваги не взяв, не перевірив їх належним чином, не встановив дійсних обставин справи та коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно були застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення, а тому колегія суддів відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Як вбачається з довідки Галициновської сільської ради, наданої апеляційному суду, на день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку, що є предметом іпотеки, були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 - дружина спадкодавця та його син - ОСОБА_2, а 8 вересня 2010 року вони були зняті з реєстрації за цією адресою.

Зі спадкової справи, заведеної після смерті іпотекодавця, та дослідженої апеляційним судом, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 в обумовлений законом строк до органів нотаріату звернулися: дружина - ОСОБА_4 з заявою про відмову від спадщини на користь сина - ОСОБА_5 та відмову будь-яких прав на спадкове майно, а також сини спадкодавця: ОСОБА_2 із заявою про відмову від спадщини на користь брата - ОСОБА_5, та ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини.

Отже, після смерті заставодавця спадкоємцем, який прийняв спадщину відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, є ОСОБА_5, інші спадкоємці у встановлені законом строки відмовилися від прийняття спадщини на користь останнього.

До складу спадкового майна входить, зокрема житловий будинок, що є предметом іпотеки, право власності на який станом на 3 грудня 2012 року залишається зареєстрованим за ОСОБА_3, та земельна ділянка для будівництва та обслуговування цього жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0.25 га, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 3 червня 2008 року на ім'я спадкодавця.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то при встановлених обставинах справи, а саме, що ОСОБА_5 не є відповідачем по справі та будь-яких вимог іпотекодержатель, виходячи з обсягу його цивільно-правової відповідальності за іпотечним договором, до нього не заявлялося, вимога позивача про звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, що є предметом іпотеки, не може бути задоволена.

Доводи апеляційної скарги щодо виселення відповідача та інших осіб зі зняттям з реєстраційного обліку не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено в апеляційній інстанції мешканці спірного будинку - відповідач та його мати, на день звернення позивача до суду з вказаними вимогами зняті з реєстраційного обліку за вказаною адресою і в спірному будинку не проживають, а тому рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог про виселення по суті є правильним.

Таким чином, на підставі п.п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки з постановленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються, а відтак рішення районного суду щодо стягнення судових витрат підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-315 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2012 року в частині звернення стягнення на іпотечне майно та стягнення судових витрат скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 вересня 2007 року на житловий будинок з усіма господарськими і побутовими будівлями та спорудами загальною площею 107.70 кв.м. та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 шляхом продажу через укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKN0GA00000052 від 21 вересня 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині указане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: