Рішення № 27971425, 03.12.2012, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 601/523/12

Провадження № 2/601/333/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Чуб І.А.

при секретарі -Данчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, суд,-

встановив:

позивач звернувся з позовом до відповідача - спадкоємця ОСОБА_3 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної останнім внаслідок скоєної з його вини ДТП. 05.04.2011 року близько 14 год. 30 хв. на 34 км+600м а/д Київ-Ковель ОСОБА_3, який на підставі доручення виданого позивачем 27.12.2010 року, керував автобусом марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1 скоїв ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автобус. Дорученням, виданим на ім"я позивача 19.09.2007 року власником цього автобуса ОСОБА_4, позивача уповноважено у випадку спричинення пошкодження автобуса іншими особами укладати угоди про відшкодування заподіяної шкоди. Вина ОСОБА_3 в заподіянні майнової шкоди підтверджується постановою Андрушівського районного суду від 30.05.2011 року, якою його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. ОСОБА_3 у розписці, виданій позивачу 09.04.2011року, зобов`язався відремонтувати автомобіль, однак в подальшому відмовився, тому ремонт позивач провів за власні кошти. Просив стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 32720 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн., остання полягає в тому, що ОСОБА_3 відмовився у добровільному порядку відшкодувати матеріальну шкоду. Окрім того через тривалий ремонт автобуса позивач був позбавлений заробітку, що призвело до душевних хвилювань, стресу, порушення нормальних ділових та життєвих стосунків. За клопотанням позивача, враховуючи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача ОСОБА_3 було замінено на його спадкоємця за заповітом ОСОБА_2, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 32720 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн. та судові витрати .

В судовому засіданні позивач позов підтримав, на обґрунтування своїх доводів вказав, що винним в скоєнні ДТП був ОСОБА_3, однак він добровільно відшкодувати йому матеріальну шкоду, заподіяну ДТП, відмовився. Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом та прийняла спадщину, тому має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду , заподіяну йому ОСОБА_3. Будь-якого страхового відшкодування він не отримував , автобус перебував у його власності згідно генеральної довіреності, виданої йому ОСОБА_4, який був власником вказаного транспортного засобу. Будь-яких інших документів, які підтверджували б належність позивачеві автобуса марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1, у нього немає. Оскільки ним особисто та за власні кошти було відремонтовано автобус, то вважає, що йому відповідач повинна відшкодувати матеріальні витрати. Йому також спричинена моральна шкода, оскільки він хвилювався через пошкодження автобуса, не міг користуватися ним у робочих цілях, проводив тривалий відновлювальний ремонт, через що у нього виникли душевні хвилювання. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 32720 грн., 3000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та вважала, що у позивача відсутнє право на пред`явлення таких вимог, які є безпідставними та необгрунтованими. Позивач запросив ОСОБА_3 працювати водієм міського маршрутного таксі, для чого видав ОСОБА_3 довіреність, діючи від імені ОСОБА_4, уповноважив ОСОБА_3 вчиняти правочини від імені ОСОБА_4 щодо належного йому автобуса марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1, тобто власником автобуса є ОСОБА_4. Незважаючи на це, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду від власного імені, а не від імені власника. Окрім того, в довіреності №2939 від 19.09.2005 року на право ОСОБА_1 вчиняти правочини від імені ОСОБА_4 щодо належного йому автобуса, а також укладати угоди про відшкодування заподіяної шкоди у випадку спричинення пошкодження автомобілю, однак в даній довіреності не передбачено право позивача звертатися до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що не дає позивачу підстав для стягнення на його користь вартості ремонтних робіт та моральної шкоди. Також вказувала, що ОСОБА_3 на час скоєння ДТП на підставі усної угоди перебував у трудових відносинах з ТОВ "Київ-Експрес-1", якому також було видано довіреність від імені ОСОБА_1 представляти інтереси власника з питань експлуатації належного ОСОБА_4, автомобілем марки марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1.. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши сторони та їх представників, свідка ОСОБА_4, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 16,316,319, 386,1166 ЦК України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 05.04.2011 року близько 14 год. 30 хв. на 34 км+600м а/д Київ-Ковель з вини ОСОБА_3, який на підставі доручення виданого позивачем 27.12.2010 року, керував автобусом марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1 сталося ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автобус, що підтверджується постановою Андрушівського районного суду від 30.05.2011 року та оглянутими в судовому засіданні матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП. 13.03.2012 року позивач звернувся до із даним позовом, однак ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 24). Із відповіді Андрушівської держнотконтори та копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 видно, спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину є ОСОБА_2 (а.с.31-32,103-121). Позивач звернувся до суду з позовом на підставі доручення на його ім`я від імені власника автобуса ОСОБА_4 (а.с. 5). на підтвердження матеріальної шкоди в сумі 32720 грн. надав суду накладну №28 від 26.05.2011 року, замовлення від01.06.2011 року, наряд-заказ з 17.06-03.07.2011 року заказ від 02.07.2011 року, наряд -заказ з 04.07.-05.07.2011 року (а.с.10-13) та повідомлення від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 про оплату коштів згідно вказаних замовлень та накладних (а.с. 131-133). В судовому засіданні позивач повідомив, що матеріальна та моральна шкода була заподіяна йому, так як він є власником автобуса, який купив у ОСОБА_4 та розпоряджався ним на підставі генеральної довіреності. Вказані обставини підтвердив суду свідок ОСОБА_4.

Із копії довіреності від 19.09.2007 року (а.с. 5) видно, що ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 керувати та розпоряджатися належним йому на підставі Свідоцтва про реєстарцію транспортного засобу серії РСА НОМЕР_4, виданого 26.09.2006 року Попільнянським МРЕВ УДАІ Житомирської області автомобілем марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1, який зареєстрований в Попільнянському МРЕВ УДАІ Житомирської області на його ім`я. Про будь-яких інших власників вказаного автомобіля у довіреності не зазначено.

Відповідно до вимог ст.ст. 10 ч.2, 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження зазначених ним обставин про те, що він є власником автобуса марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1, який купив у ОСОБА_4 про те, що він продав автомобіль ОСОБА_1 та видав йому довіреність, не є належним доказом, який підтверджує набуття особою у власність транспортного засобу.

Оскільки згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, грунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації, здійснюється відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери затвердженого Постановою КМУ від 11.11.2009 р. N 1200.

Видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Таким чином суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1, який отримав довіреність на керування та розпорядження автомобілем, не набув права власності на автобус марки DAIMLER-CHRYSLER 903, н/з НОМЕР_1 ВАЗ-21011, реєстраційний номер НОМЕР_3, тому не є його власником.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 386 ЦК України - власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Враховуючі наведені обставини, суд прийшов до висновку, що позивач не довів, що пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, були порушені його права, які підлягали захисту, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:І. А. Чуб