Ухвала суду № 27971121, 14.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.Справа № 2-а-1975/10/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Торгова фірма «Джалет»до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14.10.2010 року ВАТ «Торгова фірма «Джалет»звернулося до окружного суду із позовом до ДПІ у Генічеському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000492301/0 від 30.09.2009 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 55 427 грн. (т.б. 50388 грн. -за основним платежем, 5039 грн. -за штрафними санкціями).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на проведення перевірки з порушеннями вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та на безпідставність застосування до нього штрафних санкцій, оскільки підприємство правильно визначило усі свої валові витрати та обґрунтовано розрахувало амортизацію належних йому основних фондів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року позов ВАТ «Торгова фірма «Джалет» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Генічеському районі Херсонської області №0000492301/0 від 30.09.2009 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Генічеському районі Херсонської області 16.12.2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ «Торгова фірма «Джалет»у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ВАТ «Торгова фірма «Джалет», 30.09.1996р. зареєстрований як юридична особа та з 04.02.2005р. перебуває на обліку в Генічеській МДПІ (а.с.7,8,10).

Спірне податкове повідомлення-рішення від 30.09.2009р. №0000492301/0 було прийняте відповідачем за результатами планової, виїзної перевірки ВАТ «Торгова фірма «Джалет»та на підставі акту цієї перевірки від 30.09.2009р. №680/23-1/01555220 (10,28).

Так, в акті перевірки від 30.09.2009р. перевіряючими зафіксовані наступні порушення податкового законодавства:

- в порушення п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товариством у ІІ кварталі 2009 року завищено убуток балансової вартості запасів у розмірі 100 000 грн.;

- в порушення пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 вказаного Закону, позивачем включені до валових витрат будівельні матеріали, які були придбані для господарської діяльності (по 1-й події), але при проведенні ремонтних робіт товариством було повторно включено до валових витрат витрати, понесені на придбання тих же будівельних матеріалів. В результаті чого, на думку відповідача, позивачем було завищено суму валових витрат у ІІ кварталі 2009р. на 25 982 грн.;

- перевіркою ж повноти визначення амортизаційних відрахувань за перевіряємий період ДПІ встановлено, що товариство, в порушення пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону, за 1 півріччя 2009р. завищено амортизаційні відрахування на 75 569 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що зобов'язання позивача з податку на прибуток було збільшено за рахунок порушень податкового законодавства в частині декларування валових витрат, наслідком яких було зменшення задекларованих валових витрат на загальну суму 201 551 грн. та збільшення оподатковуваного прибутку на цю ж суму.

На зменшення задекларованих валових витрат, на думку податкового органу, вплинуло те, що, при перевірці правильності декларування позивачем убутку покупних цінностей за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. було встановлено, що позивач у складі задекларованого показника убутку покупних цінностей у сумі 159084 грн. безпідставно відобразив убуток у сумі 100 000 грн., чим порушив вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР.

Проте, ні з акту перевірки, ні з заперечень на позов неможливо встановити підстави для такого висновку податкового органу.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та відповідаючи ми діючому на той час законодавству, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

П.п.2.3.4 п.2.3 розділу ІІ «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р.) передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР, «валові витрати»виробництва -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються, (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, судовою колегією встановлено, що 159 084 грн. це сума зменшення балансової вартості запасів за І півріччя 2009р.

Як видно з матеріалів справи, товарно-матеріальні цінності на вказану суму були реалізовані у І півріччі 2009 року і, відповідно, є «Убутком балансової вартості».

Згідно з рахунками аналітичного обліку 282, 285, 201, 205, 207, 209, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2009р. складали 1 188 070 грн., у тому числі 1 045 792 грн. - товари (алкогольні напої, тютюнові вироби, кондитерські вироби), 138 687 грн. - будівельні матеріали (для ремонту об'єктів торгівлі), 3591 грн. - інші матеріали (канцелярські товари, касові стрічки, таке інше).

При цьому, слід звернути увагу на те, що протягом І півріччя 2009р. одні товарно-матеріальні цінності були придбані, а інші реалізовані. Тобто, в даному випадку, товариством за перевіряє мий період реалізовано було більше, ніж придбано - на 159 084 грн. У зв'язку із цим, відповідно і зменшилась балансова вартість запасів.

Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 30.06.2009р. склали 947 682 грн., в тому числі - 782807 грн. - товари (алкогольні напої, тютюнові вироби, кондитерські вироби), 164265 грн. - будівельні матеріали (для ремонту об'єктів торгівлі), 580 грн. - інші матеріали (канцелярські товари, касові стрічки, таке інше).

Також, як видно з матеріалів справи, у І півріччі 2009р. позивачем були витрачені товарно-матеріальні цінності, що не обліковуються як «Убуток балансової вартості», на загальну суму 81 304 грн., у тому числі 79 488 грн. - будівельні матеріали, використані для ремонту об'єктів торгівлі. Дана сума в межах 10% від балансової вартості основних фондів була віднесена до витрат на поліпшення основних фондів, а 1816 грн. - вартість товарів, які були списані в результаті псування.

Так, судовою колегією встановлено, що сума зменшення балансової вартості запасів була обрахована підприємством наступним чином: 1 188 070 грн. (залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2009р.) -94 7682 грн. (залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 30.06.2009р.) -81 304 грн. (витрачені товарно-матеріальні цінності, що не обліковуються як «Убуток балансової вартості») = 159 084 грн.

Разом з тим, у акті перевірки відображено, що позивач у складі задекларованого показника убутку покупних цінностей у сумі 159 084 грн. безпідставно відобразив убуток у сумі 100 000 грн., чим порушив вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, проте, ні з акту перевірки, ні з заперечень на позов неможливо встановити підстави для такого висновку податкового органу. Дане твердження також не підтверджується ні описовою частиною акту, ні будь-якими документами, які повинні бути додані до нього.

Суд апеляційної інстанції цілком погоджується із твердженнями позивача про помилковість такого висновку ревізорів, оскільки під час проведення перевірки контрольної інвентаризація товарів у позивача не проводилася, оскільки перевірка відбувалась в період з 17.09.2009р. по 30.09.2009р., а балансова вартість запасів встановлювалась станом на 30.06.2009р.

Другим порушенням, що нібито вплинуло на донарахування податку на прибуток, на думку ДПІ, було те, що при проведені перевірки податківцями було встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду провадив ремонти об'єктів, що належать до основних фондів, а витрати на ці ремонти, які не перевищують 10% вартості відремонтованих основних фондів, відносив до складу валових витрат.

Зазначена вище операція цілком відповідає вимогам Закону №334/94-ВР, однак позивач, поряд з 10% вартістю ремонту, за даними відповідача відніс до валових витрат у 2 кварталі 2009р. і вартість будівельних матеріалів у сумі 25982 грн., що привело до неправомірного завищення валових витрат на зазначену суму.

Отже, виходячи із норм Закону України №334, платник податку має право віднести до складу валових витрат вартість товарів (робіт, послуг), використаних на ремонт модернізацію основних фондів у обсягах, які не перевищують 10% вартості відповідних основних фондів та відповідної групи основних фондів.

Враховуючи дані звітності позивача, балансова вартість основних фондів на початок 2009 року становила 795274 грн. За актом списання будівельних матеріалів від 22.06.2009р. №МНА-0002, вартість цих матеріалів складає 25981,84 грн. та по своїй приналежності відноситься до ремонту основних засобів позивача (т.б. магазину № 68).

Відповідно до приписів пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати ж, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Так, згідно облікових даних позивача, фактичний обсяг поліпшення основних фондів за 1 півріччя 2009 року склав 79488 грн., що не перевищує розрахункову суму цього поліпшення та включає витрати на будівельні матеріали у сумі 25928 грн.

Таким чином, надані представником позивача документи (докази) повністю спростовують висновок відповідача про допущення підприємством зазначених в спірному акті перевірки порушень.

Третім порушенням, що вплинуло на донарахування податку на прибуток, на думку ДПІ, було те, що при проведені перевірки від 30.09.2009р., відповідач встановив, що позивач неправомірно нарахував амортизацію основних фондів за 2 квартал 2009р. у сумі 75569 грн. і тим самим порушив вимоги пп.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як слідує з приписів п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на: - придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Згідно з актом перевірки, завищення нарахованої амортизації позивачем відбулось у 2 кварталі 2009 року, т.б. позивач, за даними відповідача, нарахував амортизацію у сумі 152 413 грн., тоді як належало нарахувати лише 76 844 грн.

Відповідно до вимог пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №334/94-ВР, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Також, слід вказати, що ні з акту перевірки, ні заперечень відповідача та наданої позивачем звітності неможливо встановити підставу для складення висновку податкового органу щодо завищення позивачем нарахованої амортизації за 2 квартал 2009 року на суму 75569 грн.

Існуючий порядок складення Декларації з податку на прибуток полягає в тому, що платник податків протягом року складає звітність наростаючим підсумком, тобто декларація за 2 квартал 2009 року, як окрема декларація не складається.

Як вбачається з даних декларації за 1 півріччя 2009 року, позивач нарахував амортизацію у сумі 152 413 грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. -76 844 грн. та за 2 квартал 75 569 грн., тобто цим фактом повністю спростовується висновок відповідача про завищення позивачем нарахованої амортизації на суму 75 569 грн.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, не було зроблено представниками ДПІ.

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом неправомірно, необґрунтовано та без врахування усіх обставин для його прийняття.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області -залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Скрипченко В.О.