Ухвала суду № 27970970, 28.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р.Справа № 1570/3739/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.за участю секретаря Гречаного В.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Еффект»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Еффект»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби та просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року позов був задоволений .

Не погоджуючись з постановою суду , відповідач подав апеляційну скаргу , в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, постанову суду першої інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, за наступних встановлених обставин:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 21.11.2005 р. Біляєвською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано ПП «Еффект», а 29.11.2005 р. ПП «Еффект»було зареєстровано як платника податку на додану вартість.

З 04.04.2012 р. по 11.04.2012 р. на підставі наказу ДПС в Одеській області № 408 від 03.04.2012 р., постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області Балахтіна І.М. про призначення документальної позапланової перевірки від 16.03.2012 р., проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Еффект»з питань взаємовідносин із ТОВ «ВСТК»(ЄДРПОУ 35179825) та ТОВ «Реконструкція»(ЄДРПОУ 32623124) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 6/16-20/33803233 від 13.04.2012 р. ,згідно з яким вказано, що позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 820479 грн. 52 коп. у тому числі: за лютий 2011 року -678043 грн. 56 коп., березень 2011 року -96949 грн. 04 коп., липень 2011 року -45486 грн. 92 коп., так як податковий кредит сформований ПП «Еффект»по господарським операціям з ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція», яки мають ознаки нікчемності, протее, у вищенаведених контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а у ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р. яким за порушення ПП «Еффект»п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин); п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі: за основним платежем -820 479 грн. 52 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -11 373 грн. 73 коп.

Не погоджуючи із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу. Рішенням ДПА в Одеській області від 30.05.2012 р. про результати розгляду первинної скарги було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р., а первину скаргу позивача -без задоволення .

28.05.2012 р. за вхід. № 3732/10/22-1009 ДПІ у Біляївському районі Одеської області направило на адресу ПП «Еффект»податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р. на загальну суму 831852 грн. 25 коп.: за основним платежем у сумі 820479 грн. 52 коп., за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 11372 грн. 73 коп. взамін на податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р. на загальну суму 831853 грн. 25 коп. яке вважається недійсним, у зв'язку з допущеною технічною помилкою .

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що між Нерубайською сільською радою у особі сільського голови Юрковського В.Л. (замовник) та ПП «Еффект»(учасник) були укладені договори про закупівлю робіт за державні кошти № 115; 113; 110; 116; 117; 106; 104; 107; 109; 103; 99; 105; 102; 101; 111; 114; 112; 108; 100; 115 від 08.12.2010 р.,предметом яких був капітальний ремонт дорожнього покриття , на виконання умов яких, були складені та підписані наступні документи, а саме: довідка про вартість виконання будівельних робіт і витрат за 2010 -2011 р., акт прийому виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, зведений кошторис розрахунку вартості будівництва (капітальний ремонт дорожнього покриття), договірна ціна, локальний кошторис № 2 -1-1, підсумкова відомість ресурсів, дефектний акт ,податкові накладні № 3, 5, 8, 2, 1, 17, 12, 10, 9, 13, 16, 11, 15, 4, 6 від 09.02.2011 р.; № 14, 7 від 10.02.2011 р. та № 1, 2 від 30.03.2011 р., в яких вказано, що ПП «Еффект»(продавець), а Нерубайська сільська рада (покупець) .

На виконання вищевказаних договорів ПП «Еффект»уклало договори субпідряду із ТОВ «Реконструкція»предметом яких являється капітальний ремонт дорожнього покриття в с. Нерубайське, Біляївського району, Одеської області та в с. Велика Балка, Біляївського району, Одеської області № 10 -26 від 01.02.2011р., № 29, 30 від 01.03.2011 р. В ході виконання умов вищевказаних договорів, були складені та підписані наступні документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, договірна ціна , податкові накладні, в яких ТОВ «Реконструкція»(продавець), а ПП «Еффект»(покупець) за договорами субпідряду, а також платіжні доручення, з відміткою банківської установи про виконання субпідрядних робіт, одержувачем в яких зазначено ТОВ «Реконструкція».

Між ТОВ «ВСТК»(продавець) та ПП «Еффект»(покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 812 від 01.06.2011 р. згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити будівельні матеріали на загальну суму 81775 грн. 42 коп., кількість і номенклатура, ціна товару являються договірними і визначаються сторонами по мірі необхідності. Строк дії даного договору становить один рік .

Між ТОВ «ВСТК»(продавець) та ПП «Еффект»(покупець) укладені контракти № 27 від 04.05.2011 р., № 807 від 01.06.2011 р., № б/н від 01.07.2011 р. , згідно умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукцію - суміш асфальтобетонну дрібнозернисту гарячу на умовах визначених даним контрактом. Строк дії даних контрактів до 31.12.2011 р. На виконання умов вказаних контрактів надані : паспорт якості асфальтобетонної суміші, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, додатки до акту виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), калькуляція на виготовлення дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші типу Б, видаткові накладні: № РН-0000001 від 25.05.2011 р., № РН 000812 від 30.06.2011 р., № РН-000807 від 30.06.2011 р. -постачальник ТОВ «ВСТК», та відповідні податкові накладні, в яких ПП «Еффект»покупець, а ТОВ «ВСТК»продавець за № 758 від 25.05.2011 р., № 812 від 30.06.2011 р., № 807 від 29.06.2011 р., № 30072 від 30.07.2011 р.; рахунки фактури № СФ-000812 від 30.06.2011 р.№ СФ-000807 від 29.06.2011 р. № СФ 0030072 від 30.07.2011 р. ,платіжні доручення з призначенням платежу -оплата за асфальт, одержувачем в яких зазначено ТОВ «ВСТК», суду товарно-транспортні накладні в яких замовником (платник, вантажовідправник) вказано ТОВ «ВСТК», вантажоодержувач - ПП «Еффект», автопідприємство ТОВ «Емілія.нет».

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від

звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: { Абзац перший

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006 } придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди

переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).{ Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV від 15.07.99; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи

митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). { Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

У разі коли на момент перевірки платника податку органом

державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених

законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього

правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек,

інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до

складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання

податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними

стандартами; { Абзац п'ятий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2642-IV від 03.06.2005 }

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг),

загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість). { Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 644/97-ВР від 19.11.97; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення»від 30 травня 1997 року N 165 (із змінами і доповненнями), що не оскаржувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової

Згідно п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом. При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244 (далі за текстом - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 244 від 30.06.2005 року (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2009 року № 582) встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до вимог ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що на час укладання господарських зобов'язань ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція»були зареєстровані у встановленому законодавством порядку як юридичні особи, взяти на облік платників податків та мали діючі свідоцтва платників податку на додану вартість , на виконання умов угоди ТОВ «ВСТК»поставило будівельні матеріали та виписало податкові накладні, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених в реєстрі виданих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ , в свою чергу ТОВ «Реконструкція» на виконання умов угоди виконало капітальний ремонт дорожнього покриття в с. Нерубайське, Біляївського району, Одеської області та в с. Велика Балка, Біляївського району, Одеської області виписало податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених в реєстрі виданих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ, а позивачем оплачено вказані роботи за платіжними дорученнями, з відміткою банківської установи про виконання субпідрядних робіт, одержувачем в яких зазначено ТОВ «Реконструкція».

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Але на момент розгляду судом 1-ої інстанції вказаної адміністративної справи відсутній вирок суду , який набув законної сили, та встановлював факт фіктивності створення підприємств -контрагентів , та відсутні рішення суду , яки набули законної сили про визнання недійсними правочинів, укладених із вказаними контрагентами..

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає, що позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини є тільки припущеннями податкового органу,вказаними в позовній заяві , що унеможливлює подальші вищевказані висновки , та не є свідченнями нікчемності правочину, та, крім того, вважає, що фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції,що нікчемність договорів поставки будівельних матеріалів з ТОВ «ВСТК»та субпідряду капітальний ремонт дорожнього покриття за ТОВ «Реконструкція»не є доведеною , так як у відповідачів наявні належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, постачальником сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, складені акти приймання виконаних будівельних робіт, оформлені підсумкові відомості ресурсів, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених в реєстрі виданих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за березень 2011 р. ,субпідрядні роботи оплачені за платіжними дорученнями, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені угоди між позивачем та контрагентами до теперішнього ніким не оскаржені та не визнавалися недійсними у судовому порядку, «товарність»операцій підтверджено податковими та видатковими накладними , які відображають зміст та обсяг наданих послуг, їх кількість, вартість, витрати часу праці працівників, підписані від імені юридичних осіб та завірені печаткою юридичних осіб, банківськими платіжними дорученнями в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції .

Слід зазначити, що Закон України „Про систему оподаткування " від 25.06.1991р. №1251-XII (в редакції, діючої на момент укладання угод з контрагентами) для платників податків не передбачає обов'язку (стаття 9) та не надає права (стаття 10) вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Згідно з правовою позицією ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що Приватне підприємство «Еффект»дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2.,підпунктів 7.4.1, 7.4.5. .п. 7.4,пункту 7.5. статті 7 Закону включило сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість до Розділу 2 «Податковий кредит»податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року - грудень 2011 року суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, отриманими позивачем від контрагентів у звітному періоді, а податкове повідомлення -рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р. є неправомірним.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови та додаткової постанови правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови суду , апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС залишити без задоволення , а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді:

/під