Ухвала суду № 27970391, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-7963/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника позивача Повелиці Г.В.

представника відповідача Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. по справі № 2а-7963/12/2070

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року № 0000040041(форма "В1"); скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000030041(форма "Р").

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року адміністративний позов Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" - задоволено.

Скасовано прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року № 0000040041(форма "В1").

Скасовано прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року № 0000030041 (форма "Р").

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. п. 44.1 Податкового кодексу України, ст.ст. 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 05.12.2011 року по 07.12.2011 року СДПІ з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ "Тех-Агромаркетинг" за квітень 2010 року та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 2256/41-018/14315629 від 08.12.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем частини 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ДП "Завод ім. В.О.Малишева" із ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (код ЄДРПОУ 36988128) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код ЄДРПОУ 36457279); порушення вимог 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за рахунок здійснених нікчемних правочинів по операціям з придбання товарів у ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" завищено суму податкового кредит на загальну суму 129850,38 грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2010 року на суму ПДВ 38505,38грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ 46672,5грн., за грудень 2010 року на суму РДВ 46672,5 грн.; порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість": завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2010 року на суму 36505,38грн.,занижено сум ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року на суму 93345,00грн. (а.с. 11-17).

На підставі Акту перевірки № 2256/41-018/14315629 від 08.12.2011 року СДПІ з ВПП у м. Харкові служби, з посиланням на встановлені перевіркою порушення, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000930841 від 26.12.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 54758,07 грн., з яких: 36505,38 грн. за основним платежем та 18252,69 грн. за штрафними санкціями та № 0000940841 від 26.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 140017,5 грн., з яких: 93345,0 грн. за основним платежем та 46672,50 грн. за штрафними санкціями.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ "Тех-Агромаркетинг", ТОВ "Тех-Агроремпоставка".

Не погоджуючись з висновками СДПІ з ВПП у м. Харкові, позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 23.01.2012 №293/10/25-103 строк розгляду скарги ДП "Завод імені В.О. Малишева" було продовжено до 15.03.2012. При розгляді скарги було встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість були збільшені та бюджетне відшкодування ПДВ зменшено за порушення, здійснені ДП "Завод імені В.О. Малишева" до 01.01.2011, у зв'язку з чим застосування СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові штрафних санкцій у розмірі 50% є неправомірним. На підставі вищенаведеного, Державна податкова служба Харківській області скасувала податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 26.12.2011 №0000930841 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 9 126,35 грн., № 0000940841 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 23 336,25 грн., в інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ДП "Завод імені В.О. Малишева" від 06.01.2012 №17/53 - без задоволення.

За результатами рішення про результати розгляду скарги від 12.03.2012 № 1026/10/10-212 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000030041 від 21.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116681,25 грн., з яких: 93345,0 грн. за основним платежем та 23336,25 грн. за штрафними санкціями та № 0000040041 від 21.03.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 45631,72 грн., з яких: 36505,38 грн. за основним платежем та 9126,34 грн. за штрафними санкціями (а.с. 26-27).

Зазначені податкові повідомлення - рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України скарга позивача була залишена без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів або та послуг господарським суб'єктом, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.04.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (постачальник) було укладено Договір поставки № 294дп від 12.04.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію (запчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її. (а.с. 73-74). Вартість та кількісний (якісний) склад вказаної продукції узгоджувалися шляхом підписання специфікації (а.с. 103).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем було придбано у ТОВ "Тех-Агромаркетинг" блок аварійної сигналізації БАС 701 (4 шт.), реле РВ 704 (6 шт.), реле ЄЛС 200-3 (3 шт.), блок сигналізації БС (6шт.), Єл. магніт ЄМ-200-30 (6 шт.), Єл. магніт ЄМ-200-74 (3 шт.), блок управління приводом БУП (4 шт.), світове табло ТС 702-1-1 (3шт.), регулюючий блок АФП703 (4 шт.), реле направлення потужності РМ 719 (6шт.), що підтверджується видатковою накладною № 1 від 16.04.10р. (а.с. 43).

20.04.2010 року відповідно до заявки № 007946 було поставлено продукцію на територію позивача (а.с. 46). Доставка вказаної продукції здійснювалася силами позивача з використанням власного автомобільного транспорту, що підтверджується копією шляхового листа.

Вказану продукцію було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується приходним ордером № 67 (а.с. 48) та використано в безпосередній господарській діяльності - виробництві, що підтверджується копіями вимог та накладних на внутрішнє переміщення.

На адресу позивача ТОВ "Тех-Агромаркетинг" виписано податкову накладну № 1 від 16.04.2010 року (а.с. 44).

Вартість вказаних товарів оплачено позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Тех-Агромаркетинг", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 206).

Крім того, 03.06.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (постачальник) укладено Договір № 495дп, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її. (а.с. 36-37). Вартість та склад вказаної продукції узгоджувалась сторонами шляхом підписання додатку № 1 до договору (а.с. 37).

Позивачем було придбано у ТОВ "Тех-Агроремпоставка" 765-03-сб 162 Радіатор КПП (3 шт.), 765-03-сб13 Коробка передач з механізмом повороту (3 шт.), 765-14-К1 Гальма (ліве, праве) / поставка в складі п.2/ (3 комплекти),765-22-сб1 система змащення і керування силовою передачею / поставка в складі п.2/ (3 комплекти), 765-17-сб101 Колонка рульова (3 шт.), 765 -34 -сб1 катки підтримуючі (комплект 6 шт.) (3 комплекти), що підтверджується видатковою накладною (а.с. 38).

Вказану продукцію було доставлено силами позивача, що підтверджується копією шляхового листа, оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується приходним ордером № 299 (а.с. 47).

Вказані вище товари були використані позивачем у виробничій діяльності, що підтверджується вимогами та копіями накладних на внутрішнє переміщення.

На адресу позивача ТОВ "Тех-Агроремпоставка" були виписані податкові накладні № 5525 від 08.10.2010 року, № 5978 від 29.10.2010 року (а.с. 39-40).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Тех-Агроремпоставка", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 204-205).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору підряду первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами поставки № 294дп від 12.04.2010 року та № 495дп від 03.06.2010 року, укладеним між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Тех-Агроремпоставка", з посиланням на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тех-Агроремпоставка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року № 1459/23-03-05/36457279 від 30.06.2011 року, акт про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Тех-Агроремпоставка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року, а також інформаційні бази АРМ "ТАХ", АРМ "Бест-Звіт", АІС "ОР", АІС "РПП" та "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", згідно яких встановлено, що згідно звітності 1 - ДФ чисельність працюючих з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року складала 2 особи, підприємство декларує наявність основних засобів 2 групи (автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них) на рівні 2,7 тис. грн. з 01.04.2010 року по 30.04.2011 року, інформація щодо наявності або використання у фінансово - господарській діяльності на умовах оренди виробничих, торгівельних, складських приміщень за перевіряємий період у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на момент складання акту перевірки відсутня, а також відсутність ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за юридичною адресою.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення ТОВ "Тех-Агроремпоставка" господарської діяльності, що суперечить меті господарської діяльності та створює обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, що в подальшому призвело до фінансової неспроможності останнього.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування підприємством позивача податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" не може свідчити про неможливість фактичного виконання робіт (послуг) ТОВ "Тех-Агроремпоставка", оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто відбулося фактичне надання послуг, а відтак, спірні договори мали реальний характер.

Доказів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не надано, та не встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Тех-Агроремпоставка" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за договорами поставки № 294дп від 12.04.2010 року та № 495дп від 03.06.2010 року, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 2256/41-018/14315629 від 08.12.2011 року порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 21.03.2012 року № 0000040041(форма "В1") та № 0000030041 (форма "Р") належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000040041(форма "В1") та № 0000030041, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. по справі № 2а-7963/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2012 р.