Постанова № 27967832, 22.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13476/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Кобець О.А.

з участю представників:

позивача - Щербакової Н.В., Пишнограєвої О.Д.,

відповідача - Лисенкова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - позивач або ПАТ «ММК ім. Ілліча) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС проведено камеральну перевірку ПАТ «ММК ім. Ілліча» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої було складено акт від 07 вересня 2012 року № 346/15-17/1-1-00191129. У висновках даного акту зазначено про встановлення перевіркою порушення ПАТ «ММК ім. Ілліча» пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме позивачем не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року у сумі 374 932,00 грн. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 374 932,00 грн.

Позивач зазначив, що в акті перевірки відповідач не заперечував проти того, що позивач склав і надав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС декларацію з ПДВ за червень 2012 року, яка містить всі необхідні реквізити і по формі відповідає всім вимогам, встановлених законодавством. Акт перевірки не містить висновків про те, що в декларації з ПДВ за червень 2012 року різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту мала позитивне значення. У рядку 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року позивач відобразив суму у розмірі 194 818 701,00 грн. Разом з декларацією за липень 2012 року товариством подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 194 818 701,00 грн. на розрахунковий рахунок підприємства. В акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно наданих до перевірки документів не можливо встановити факт сплати саме частини 374 932,00 грн. від'ємного значення та встановити факт участі в розрахунках бюджетного відшкодування на протязі попередніх податкових періодів.

Також позивач зазначив, що оскільки перевірка була проведена камеральна, то, окрім декларацій з додатками та реєстру виданих та отриманих податкових накладних (в електронному вигляді), ніякі інші документи перевіряючим не надавалися, у зв'язку із чим, на підставі тільки цих документів не можливо зробити висновок про те, що не встановлено факт сплати саме цієї частини від'ємного значення у розмірі 374 932,00 грн. Отже, висновок перевіряючих про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України не відповідає фактичним обставинам.

На підставі викладеного просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129 (т. 1 арк. справи 3-6).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, про що надав письмові заперечення № 23592/10/10 від 27 жовтня 2012 року (т. 1 арк. справи 29-31), в яких зазначено, що у ході проведення перевірки, позивачем не підтверджено факт сплати частини від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів за червень 2012 року у сумі 374 932,00 грн., тобто, у ході перевірки ПАТ «ММК ім. Ілліча» не підтверджено факт сплати частини такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів за червень 2012 року у сумі 374 932,00 грн. Чинним законодавством встановлено, що платник податків має право отримати бюджетне відшкодування при наявності відповідної умови - платником податків отримано відповідний товар згідно умов договору та здійснена сплата за цей товар. Відшкодуванню підлягає лише оплачена в попередніх періодах частина від'ємного значення, а неоплачена частина переноситься на наступний податковий період. Згідно наданих до перевірки документів (виписки банку) не є можливим встановити факт сплати саме цієї частини від'ємного значення та встановити факт участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів. У виписках банку зазначено: «сплата за договором», тому відсутній зв'язок сплати з отриманими товарами (роботами, послугами).

Таким чином, в порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивач не має право на бюджетне відшкодування по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року у сумі 374 932,00 грн., оскільки за результатами перевірки не встановлено, що була сплачена саме частина від'ємного значення за червень 2012 року.

На підставі вищевикладеного, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 30 грудня 1996 року за адресою: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, включено до ЄДРПОУ за номером 00191129. На податковий облік до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку позивача взято 10 січня 2011 року. Відповідно до свідоцтва № 100319548 від 28 січня 2011 року є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платника податків у м. Донецьку Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

07 вересня 2012 року відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби проведено камеральну перевірку ПАТ «ММК ім. Ілліча» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 07 вересня 2012 року № 346/15-17/1-1-00191129 (т. 1 арк. справи 11-18).

У висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «ММК ім. Ілліча» пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення за червень 2012 року у сумі 374 932,00 грн.

На підставі акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платника податків у м. Донецьку Державної податкової служби прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129, яким за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 374 932,00 грн. (т. 1 арк. справи 9).

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач отримав 24 вересня 2012 року, про що свідчить копія супровідного листа зі штемпелем із вхідним номером 302, що наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 8).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням 05 жовтня 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є правомірність включення позивачем частини залишку від'ємного значення за червень 2012 року у сумі 374 932,00 грн. до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року. Стосовно цього суд зазначає наступне.

В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вказується, що на порушення позивачем підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «ММК ім. Ілліча» не має права на бюджетне відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року у сумі 374 932,00 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 374 932,00 грн., у зв'язку з тим, що ПАТ «ММК ім. Ілліча» не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення за червень 2012 року у сумі 374 932,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що 18 серпня 2012 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року (т. 1 арк. справи 86-87). Згідно з даною декларацією та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 194 818 701,00 грн. По рядку 19 декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року позивачем задекларовано від'ємне значення в сумі 195 783 013,00 грн. Згідно з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 податкової декларації звітного періоду) складається із суми податку на додану вартість, яка виникла у червні 2012 року складає 195 486 193,00 грн. (т. 1 арк. справи 94).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Сума податкового кредиту, сформованого позивачем у червні 2012 року, дорівнює 347 552 460,00 грн. В акті від 07 вересня 2012 року при перевірці правильності визначення податкового кредиту за червень 2012 року відповідачем порушень не встановлено.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг. Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

На підтвердження дотримання даної норми позивач надав суду реєстр платіжних доручень за червень 2012 року, у якому зазначено, що у червні 2012 року позивачем здійснювалась оплата у загальному розмірі 1 434 325 704, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 195 486 193,00 грн. (т. 1 арк. справи 160-203). Також позивачем надані включені до вказаного реєстру платіжні доручення, за якими ним здійснювалась оплата за товари (роботи, послуги), копії яких наявні в матеріалах справи (т. 5 арк. справи 26-268, т. 6 арк. справи 1-280, т. 7 арк. справи 1-279, т.8 арк. справи 1-250, т. 9 арк. справи 1-250, т. 10 арк. справи 1-250, т. 11 арк. справи 1-215, т. 12 арк. справи 1-116).

Зазначене підтверджується переліком документів оплати за товари, послуги за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, в яких у графі «Рахунок» вказано внутрішньо системний номер документа кредиторської заборгованості, який формується у системі обліку ПАТ «ММК ім. Ілліча» та відображає проводки по обліку кредиторської заборгованості по Кредиту балансових рахунків № 63 «Розрахунки з вітчизняними та іноземними постачальниками» (т. 3 арк. справи 1-250, т. 4 арк. справи 1-250, т. 5 арк. справи 1-25).

Таким чином, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червні 2012 року становила від'ємне значення у розмірі 194 818 701,00 грн., сума податкового кредиту, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (робіт, послуг) у червні 2012 року, становить 195 486 193,00 грн.

Сума податкового кредиту, сформованого позивачем у червні 2012 року, за контрагентами позивача підтверджується отриманими податковими накладними, які відображені позивачем у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року. Копії цих реєстрів наявні в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 1-192).

За даних обставин, сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у червні 2012 року у повному обсязі покриває суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 194 818 701,00 грн., що підтверджує право позивача на отримання заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації за липень 2012 року у вказаній сумі, у тому числі в сумі 374 932,00 грн., яка зменшена (відмовлено у відшкодуванні) відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Дослідивши під час розгляду справи надані ПАТ «ММК ім. Ілліча» документи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у липні 2012 року у загальному розмірі 194 818 701,00 грн., у тому числі в сумі 374 932,00 грн., в якій відмовлено у бюджетному відшкодуванні.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушень пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та необґрунтованість відмови відповідачем у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 374 932,00 грн. та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платника податків у м. Донецьку Державної податкової служби не довела правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, таким чином позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 гривень (т. 1 арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 0000641510/19713/10/15-17/1-1-00191129.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість гривень) 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 27 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.