Постанова № 27967502, 07.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26»листопада 2012 р. Справа №5023/2765/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -Букоємський Р.В., за довіреністю №14-325 від 16.03.2012 року;

відповідача -Сивак А.Ю., за довіреністю №23 від 30.12.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», с.Подвірки (вх.№2890Х/2-7) та апеляційну скаргу позивача -Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (вх.№3284Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року по справі №5023/2765/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», с.Подвірки,

про стягнення 460348,23 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»(відповідача) 460348,23 грн., з яких: інфляційні витрати у розмірі 69636,17 грн., 3% річних у розмірі 47467,47 грн., пеня у розмірі 245566,93 грн. та 7% штрафу у розмірі 97677,66 грн. за договором №14/2278/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, а також просило суд покласти на відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9207,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року (суддя Макаренко О.В.) по справі №5023/2765/12 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»інфляційні витрати у розмірі 69192,03 грн., 3% річних у розмірі 47467,47 грн., пеню у розмірі 245566,93 грн., 7% штрафу у розмірі 97677,66 грн. та 9198,08 грн. судового збору.

Надано відстрочку виконання рішення суду строком на один рік до 27 серпня 2013 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року по справі №5023/2765/12 в частині стягнення з відповідача 245566,93 грн. пені, 97677,66 грн. штрафу, 69636,17 грн. інфляційних втрат, 11672,35 грн. процентів річних та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення місцевого господарського суду від 27.08.2012 року залишити без змін. Скаржник також просить розподілити судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що висновок суду про правомірність вимог позивача щодо стягнення 245566,93 грн. пені, 97677,66 грн. штрафу ґрунтується на невірному застосуванні норм абз. 24 ст. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та суперечить ухвалі господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі №Б-23/75-02.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою суду від 16.12.2002 року заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, як вказує апелянт наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 245566,93 грн. пені та 97677,66 грн. штрафу згідно п. 7.2 договору №14/2278/11 від 30.09.2011 року.

Відповідач зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено жодного правового обґрунтування відхилення ухвали господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі №Б-23/75-02 про роз'яснення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в якості доказу його поширення на вимоги позивача, що є порушенням вимог ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

Як вказує ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», при вирішенні питання про перевищення договірних обсягів природного газу у листопаді та грудні 2011 року судом першої інстанції не застосовано п. 3.2, п. 3.3.2 «Порядку доступу до газотранспортної системи», затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України»від 26.03.2001 року №79 на виконання п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.1999 року №2184. Крім того, на думку відповідача, висновок суду про відсутність у правовідносинах сторін факту позадоговірної поставки природного газу у листопаді та грудні 2011 року, підтвердження та прийняття збільшених у порівнянні із запланованими обсягів природного газу, обґрунтовано неналежними доказами у розумінні ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник вказує, що в порушення ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд надав довільного тлумачення абз. 2 п. 6.1 договору №14/2278/11, не врахувавши буквального змісту абз. 1 п. 6.1 цього договору в їх взаємному системному зв'язку, а також у зв'язку з п. 2.1.2 вказаного договору.

Апелянт зазначає, що при перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд невірно застосував ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням її тлумачення листом Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 та, крім того, визнав правомірним додавання до індексованих сум основного боргу інфляційних, нарахованих за попередні місяці.

Позивач -Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»з рішенням суду першої інстанції також не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року по справі №5023/2765/12 в частині надання відстрочки виконання рішення суду строком на один рік до 27.08.2013 року та скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 444,14 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»в наданні відстрочки виконання рішення та стягнути на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України»444,14 грн. інфляційних втрат. В іншій частині апелянт просить рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року по справі №5023/2765/12 залишити без змін. Крім того, скаржник просить судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що виконання рішення у даній справі може негативно вплинути на підготовку відповідача до опалювального сезону 2012-2013 років, яка потребує фінансування грошових коштів в обсязі більше 176704000,00 грн., про що свідчить наказ голови правління ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»№171 від 11.04.2012 року не є винятковим випадком для надання відстрочки виконання рішення. Також, не може вважатися підставою для надання відстрочки, на думку позивача, надана відповідачем та додана до матеріалів справи довідка №01-15/1375 від 12.07.2012 року, згідно якої відповідач не має прямих договорів із споживачами та реалізує всю вироблену енергію для подальшого постачання кінцевим споживачам таким як КП «Харківські теплові мережі», ХОКП «Дирекція інфраструктури територій», «Обласне комунальне підприємство теплових мереж»у яких існує заборгованість перед відповідачем за минулі періоди. Крім того, суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги негативні наслідки спричинені Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»від прострочення виконання зобов'язання Відповідача та надання виконання відстрочки рішення.

Щодо перерахунку та зменшення нарахованих інфляційних втрат позивач вказує, що з огляду на зауваження відповідача, відносно порядку здійснення позивачем розрахунку інфляційних витрат, судом проведено перевірку правильності нарахування заявлених позивачем інфляційних витрат за вказаний період. За наслідками проведеного розрахунку, суд погодився з доводами відповідача про те, що позивачем до суми боргу, з якої нараховуються інфляційні витрати за поточний місяць, помилково додано інфляційні витрати за кожний попередній місяць. За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 69192,03 грн. Однак, якщо брати до уваги рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р «Відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»та дослідити надані позивачем розрахунки інфляційних витрат -сума нарахованих інфляційних втрат обрахована правильно та має бути задоволеною у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»та апеляційну скаргу позивача -Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»об'єднано в одне апеляційне провадження та відкладено розгляд справи у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника позивача та для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.11.2012 року розгляд справи відкладено на 26.11.2012 року у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових документів, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме, надання уточненого розрахунку по справі.

Так, на виконання вимог ухвали суду, позивач 20.11.2012 року надав розрахунок, а відповідач 23.11.2012 року надав контррозрахунок інфляційних втрат.

В судовому засіданні 26.11.2012 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача оголосив зміст своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. При цьому представник позивача пояснив, що проти позиції відповідача заперечує.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(продавець, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5»(покупець, відповідач у справі) укладено договір №14/2278/11 на купівлю-продаж природного газу (т. 1, а.с. 10-15).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.

Згідно з пунктом 2.1 договору позивач зобов'язався передати відповідачу з 01.10.2011року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 42000,00 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (відповідача).

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1 договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30-ти відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується відповідачем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 48525307,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року на суму 5680476,00 грн., від 31.10.2011 року на суму 1872968,45 грн., від 30.11.2011 року на суму 19938852,00 грн. та від 31.12.2011 року на суму 21033010,80 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками (т. 1, а.с.18-21).

Відповідач сплатив на рахунок НАК «Нафтогаз України»заборгованість за спожитий ним природний газ за договором, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (т.1 а.с. 123-150, т.2 а.с. 1-23).

Проте, розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проводились невчасно, а саме, з порушенням строків та порядку визначеному у п. 6.1 договору.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пункт 7.2 договору №14/2278/11 на купівлю-продаж природного газу встановлює, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи приписи чинного законодавства України та умови договору, а саме пункту 7.2, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 245566,93 грн. пені та 97677,66 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року було порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі про банкрутство №Б-23/75-02 перебуває на стадії підготовчого засідання. Тобто, постанову про визнання боржника банкрутом не прийнято, провадження у справі не припинено.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські зобов'язання між сторонами у даній судовій справі виникли 30.09.2011 року на підставі договору №14/2278/11, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Порушення провадження у справі про банкрутство не пов'язується із завершенням підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Щодо зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Тому, нарахування штрафних санкцій за невиконання зазначених зобов'язань ґрунтується на законі.

Вимоги позивача до відповідача у даній справі виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги позивача є поточними і в силу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дія мораторію на них не розповсюджується.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача 245566,93 грн. пені та 97677,66 грн. штрафу, а також вірно встановив, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим та не суперечить вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим правомірно задовольнив вказані позовні вимоги.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 47467,47 грн., оскільки дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, та воно відповідає наданому розрахунку.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 69636,17 грн. інфляційних. Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення здійснив перевірку правильності нарахування заявлених позивачем інфляційних витрат за період. За наслідками проведеного розрахунку, місцевий господарський суд встановив, що позивачем до суми боргу, з якої нараховуються інфляційні витрати за поточний місяць, помилково додано інфляційні витрати за кожний попередній місяць у зв'язку з чим дійшов висновку щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 69192,03 грн.

Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції при задоволені зазначених позовних вимог неповністю з'ясував обставини справи в цій частині.

Так, відповідачем надано до суду апеляційної інстанції контррозрахунок інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення, який колегією суддів перевірено та встановлено, що він відповідає положенням чинного законодавства та здійснено з урахуванням Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 68397,09 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, однак, неправильно визначив розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року по справі №5023/2765/12 підлягає зміні, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»підлягає частковому задоволенню.

Щодо надання відстрочки виконання рішення суду строком на один рік до 27.08.2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішень можуть бути конкретні обставини. Що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач звертаючись з заявою про відстрочку виконання рішення суду обґрунтовував її тим, що виконання рішення у даній справі може негативно вплинути на здійснення опалювального сезону 2012-2013 років, яка потребує фінансування грошових коштів в обсязі більше 176704000,00 грн., про що свідчить наказ голови правління ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»№171 від 11.04.2012 року. Згідно наданої відповідачем до матеріалів справи довідки №01-15/1375 від 12.07.2012 року відповідач не має прямих договорів із споживачами та реалізує всю вироблену енергію для подальшого постачання кінцевим споживачам обумовленої п.1 договору №14/2278/11 категорії теплопостачальним підприємствам КП «Харківські теплові мережі», ХОКП «Дирекція інфраструктури територій», «Обласне комунальне підприємство теплових мереж». Заборгованість зазначених суб'єктів за теплову енергію минулих періодів, яка споживалася бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, складає 178000000,00 грн., 800000,00 грн. та 4300000,00 грн. відповідно. Крім того, відповідач зазначив, що згідно з п.6.1 статуту ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»(в редакції рішення загальних зборів акціонерів №4 від 13.04.2012 року) засновником товариства є держава в особі Міністерства палива та енергетики України, а акціонером є НАК «Нафтогаз України», до статутного капіталу якого передано 100 відсотків акцій товариства згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року №1060.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що скрутне фінансове становище, у зв`язку із несвоєчасною оплатою заборгованості за теплову енергію бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, є тією обставиною, яка ускладнює або навіть робить неможливим виконання прийнятого рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апелянта - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України а також доказів які містяться в матеріалах справи дійшов обґрунтованого висновку про наявність виняткових обставин, за наявності яких можливо надати відстрочку виконання рішення, а також при перегляді справи в апеляційному порядку встановлено факт заявлення невірного розрахунку інфляційних втрат до стягнення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, п. 4 ст. 103, ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»задовольнити частково.

В задоволені апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2012 року по справі №5023/2765/12 змінити в частині стягнення суми інфляційних витрат.

Абзац 2 резолютивної частини викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»(62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230, р/р 26005010050879 у АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260053012609 ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) інфляційні витрати у розмірі 68397,09 грн., 3% річних у розмірі 47467,47 грн., пеню у розмірі 245566,93 грн., 7% штрафу у розмірі 97677,66 грн. та 9198,08 грн. судового збору.»

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.