Постанова № 27967425, 11.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа№ 5011-23/11183-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І.О.

за участю від позивача -Самсонова М.М., Карпович Н.А.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу «Стіомі-Холдінг»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 16.10.2012 року.

у справі № 5011-23/11183-2012 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ДПЗКУ-МТС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Стіомі-Холдінг»

про стягнення 671 728, 09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Щорса, будинок, 29, ідентифікаційний код 32827667) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код 37702357) 661 499 (шістсот шістдесят одна тисяча чотириста дев'яносто дев`ять) грн. 80 коп. - основного боргу, 5 614 (п'ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 03 коп. - пеня, 4 614 (чотири тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 26 коп. -3 % річних та 13434 (тринадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 56 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-23/11183-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судовому засіданні 04.12.2012 року оголошено перерву до 11.12.2012 року.

Представником відповідача подано клопотання про перенесення розгляду справи та пояснення до апеляційної скарги, в якому останній просить зупинити провадження у справі.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не обмежений у виборі представників для захисту своїх прав та інтересів.

Клопотання про зупинення провадження задоволенню не підлягає. Відповідач не надав докази порушення апеляційного провадження Київським апеляційним господарським судом у справі № 5011-64/14478-2012 щодо визнання недійсним договору №14.10.11/1 від 14.10.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем 14.10.2011 року укладено договір № 14.10.11/1, відповідно до якого Позивач зобов'язався виконати роботи по перевезенню зерна вантажними автомобілями територією України, а Відповідач сплати їх вартість.

Надання автотранспортних послуг Позивачем у період з жовтня 2011 року по травень 2012 року підтверджено наданими суду актами наданих послуг (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 14.10.11/1 від 14.10.2011 року на суму 2716151,11 грн.

Згідно пункту 3.3 договору № 14.10.11/1 від 14.10.2011 року розрахунки Відповідачем проводяться у безготівковій формі шляхом оплати на розрахунковий рахунок Позивача коштів на протязі трьох банківських днів після підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач повністю не сплатив вартість наданих послуг, у зв'язку з чим з урахуванням проведеного взаємозаліку та часткової оплати заборгованість становить 661499,80 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт надання автотранспортних послуг підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 661 499, 80 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2012 року у справі № 5011-64/14478-2012 відмовлено відповідачу в позові про визнання недійсним договору №14.10.11/1 від 14.10.2011 року.

Доказів порушення апеляційного провадження Київським апеляційним господарським судом у справі № 5011-64/14478-2012 не надано.

Колегія суддів вважає, що статутом відповідача керівнику надано повноваження діяти від імені підприємства без довіреності, а також підписувати (укладати) угоди. Порушення в.о. генерального директора Шупер В.В. закріпленої процедури щодо візи учасника товариства не може бути підставою для визнання договору недійсним. Крім того, підписанням актів приймання-передачі виконаних робіт та частковою оплатою було схвалено вказаний правочин.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору № 14.10.11/1 від 14.10.2011 року встановлено, що в разі прострочення оплати, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0, 1 % від вартості простроченої оплати за кожний день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення 5614, 03 грн. пені за період з 24.04.2012 року по 31.07.2012 року (окремо по кожному акту) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3 % річних, вважає що суд першої інстанції вірно встановив, що вимога Позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі за період з 24.04.2012 року по 31.07.2012 року.

Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року у справі № 5011-23/11183-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-23/11183-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 12.12.2012 року.