Постанова № 27967352, 10.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 17/5007/871/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Саврій В.А. ,

суддя Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Андрушівського району на рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.2012 р. у справі №17/5007/871/12

за позовом прокурора Андрушівського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 10530,00 грн.

за участю представників:

прокурора - не з'явився,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Андрушівського району звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10530,00грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільної порізки зелених насаджень.

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Шніт А.В.) від 31.10.2012 року у вказаному позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що самосійні дерева, які розташовані на греблі ставку №2, який орендує ПП ОСОБА_1 на балансі сільської ради не перебувають, отже у відповідача відсутня вина щодо вирубки самосійних дерев. Також, суд взяв до уваги, що в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14-20.03.2012р. не зазначено та до справи не надано доказів узгодження проведення перевірки з центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються як позивач, так і відповідач, що суперечить приписам Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, з огляду на що суд не прийняв як належний доказ вказаний акт.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, прокурор звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зокрема зазначає, що за приписами п. 14.1.11 "Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України" відповідач зобов'язаний був з власної ініціативи обліковувати всі зелені насадження в межах орендованих земель, однак такий обов'язок не виконав. Натомість, останнім проведено незаконну порубку 26 дерев на греблі та прибережній зоні ставку, який знаходиться на території Іваницької сільської ради без дотримання встановленої законодавством процедури. Вказує на те, що відповідач погодження сільської ради чи Андрусівської РДС не отримував, ордер на порубку дерев не видавався.

Сторони правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Учасники судового процесу не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що нез'явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2008 року між Андрушівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди земель водного фонду №44, згідно п. 1.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 03.11.2008 року № 564, яка знаходиться на території Іваницької сільської ради, Андрусівського району Житомирської області.

Відповідно до п. 2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею - 1,9049га, у тому числі: під ставком - 1,0003га, ріллею - 0,7517га та болотом - 0,1529га, що входять в межі прибережної захисної смуги навколо даного ставка.

Апеляційним судом встановлено, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Житомирській області Левчуком А.О., у присутності помічника прокурора Андрусівського району Житомирської області Давидюка Р.М., у період з 14.03.2012 року по 20.03.2012 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

У відповідності до п. 4.13. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 4.15 вказаного Порядку, в акті перевірки зазначаються: дата та місце складання акта перевірки; тип перевірки; предмет державного нагляду (контролю); номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка; прізвище, ініціали, посада державних інспекторів, які проводили перевірку; посади, прізвища та ініціали осіб, які були залучені до перевірки (за наявності); посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб'єкта господарювання або прізвище фізичної особи - підприємця, що були присутні при перевірці; повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження; у разі, якщо ініціатором перевірки є інший орган влади, - номер, дата звернення і найменування відповідного органу; дата початку й закінчення перевірки; інформація про здійснення попередньої перевірки (за наявності); виявлені порушення й недоліки; конкретні природоохоронні заходи, які здійснюються на виконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів; стан виконання виданих раніше приписів щодо усунення виявлених порушень (за наявності); обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.

За приписами п. 4.16 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведеної 14-20.03.2012 року перевірки складено акт, згідно якого ФОП ОСОБА_1 орендує 4 водні об'єкти на території Івницької сільської ради Андрусівського району. Внаслідок обстеження 2 водних об'єктів, які знаходяться в межах населеного пункту с. Івниця встановлені факти, у тому числі, незаконних порубок дерев на греблі та прибережній зоні ставків, чим порушено "Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах". Заміри діаметрів пнів зрізаних дерев проведено повіреною мірною стрічною Sline: Art.no.15119 (далі - акт, а.с. 9-13).

До акту перевірки також долучено Польову перелікову відомість пнів, що містить інформацію про вид зрубаних дерев, їх діаметри у корі біля шийки кореня та встановлено категорії придатності дерев (а.с. 14-15).

Від підписання акту перевірки відповідач відмовився, про що у ньому зроблено відповідний запис.

У той же час, ФОП ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення від 15.03.2012 року, в яких вказав, що вирубку дерев робив згідно акту перевірки від 24.11.2010 року. Зазначив, що виробку робив поступово, після буревію весною було зруйновано чотири дерева та шість дерев осінню.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації при виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

З огляду на те, що доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави відхилення акта перевірки в якості неналежного доказу по справі.

Згідно зі ст.40 Закону України "Про рослинний світ" порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Апеляційним судом встановлено, що 20.03.2012 року відносно ФОП ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №00343 та винесено постанову №00343 від 20.03.2012р про накладення адміністративного стягнення, у тому числі за самовільну незаконну порубку дерев.

За вчинення адміністративного правопорушення на відповідача накладено штраф в розмірі 1190,00грн., який ним сплачено 03.04.2012р., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 59).

Колегія суддів також враховує, що постанова про накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржена та ним виконана, а отже в силу приписів ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення при вирішення даного спору.

Поряд з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що самосійні дерева, які розташовані на греблі ставку №2, який орендує ФОП ОСОБА_1 на балансі сільської ради не перебувають, а отже прийшов до висновку про недоведеності позовних вимог, в тому числі і щодо вини відповідача у заподіянні шкоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", рубка зелених насаджень здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006 року, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку).

Ордер не видається у випадках: видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою на підставі акта обстеження зелених насаджень; у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб; видалення зелених насаджень на території меморіального комплексу та кладовищі; видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці (п.п.7-10 Порядку).

Більше того, згідно з п. 4 Порядку підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії. До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а також інших заінтересованих організацій. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за зразком, затвердженим Мінрегіоном. У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія протягом п'яти робочих днів з'ясовує причину набуття деревами такого cтану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кількість примірників акта повинна відповідати кількості членів комісії. Кожному з членів комісії передається по одному примірнику акта. Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Отже, перелік випадків, за наявності яких видалення зелених насаджень у населених пунктах, може здійснюватися без ордеру, вичерпно врегульовано в п.п.7-10 Порядку. Однак у разі виникнення необхідності видалення зелених насаджень, незалежно від того чи є такі дерева пошкодженими внаслідок буревію, сухостійними чи сироростучими самосійними, за приписами п. 4 Порядку, відповідач зобов'язаний був звернутись до компетентного органу та отримати відповідне рішення комісії.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 доказів звернення до компетентного органу із заявою про видалення зелених насаджень надано не було, як і не була спростована необхідність оформлення відповідного дозволу.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на довідку Івницької сільської ради Андрушівського району №475 від 03.08.2012р., згідно якої самосійні дерева, які розташовані на греблі ставку №2, який орендує ПП ОСОБА_1 на балансі сільської ради не перебувають, з огляду на те, що сама по собі відсутність на балансі самосійних дерев не є підставою для звільнення господарюючих суб'єктів від обов'язку отримати дозвіл на видалення зелених насаджень в межах населеного пункту.

За таких обставин, матеріалами перевірки, проведеної позивачем, належним чином підтверджено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільної порубки дерев у кількості 26 штук в межах населеного пункту с. Івниця, Андрусівського району.

Вирішуючи спір, колегія суддів зауважує, що відповідач факту самовільної порубки дерев не заперечив.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Разом з тим, статтею 1166 Цивільного Кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди.

З огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не довів, що шкоду природному середовищу завдано не з його вини, натомість прокурором та позивач доведено факт вчинення відповідачем незаконної поруки дерев, а також наявність в його діях вини та спричинення такими діями шкоди, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників, здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №559 від 08.04.119р. "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" (із наступними змінами).

Апеляційним судом встановлено, що на підставі акту перевірки та постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 08.04.1999 року "Про такси для обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст інших населених пунктів" державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою сироростучих дерев пород осика, вільха, акація, верба у кількості 26 штук, в межах населеного пункту с. Івниця, Андрушівського району, Житомирської області та встановлено, що загальний розмір шкоди становить 10530 грн.

Поряд з тим, як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку, при визначені розміру завданої шкоди інспектором використано такси для обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст інших населених пункті у редакції, що не була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на дані Польової перелікової відомості пнів, що містить інформацію про вид зрубаних дерев, їх діаметри у корі біля шийки кореня, категорії придатності дерев та згідно Постанови КМУ № 559 від 08.04.1999 року в редакції від 01.02.2012 року, колегією суддів проведено самостійний розрахунок розміру заподіяної шкоди, внаслідок незаконної порубки 26 дерев та встановлено, що діями ФОП ОСОБА_1 завдано шкоду в розмірі 26326 грн.

Поряд з тим, із клопотанням про вихід за межі позовних вимог сторони не звертались, а отже суд апеляційної інстанції позбавлений права реалізації визначеного ст. 83 ГПК України права на вихід за межі позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги відносно стягнення з відповідача 10530 грн. завданої шкоди підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Апеляційним судом встановлено, що прокурором Андрусівського району обґрунтовано заявлено вказаний позов в інтересах держави та вірно визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в даному випадку саме - Державною екологічною інспекцією у Житомирській області.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що згідно з п. 35 ст. 4 та п. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; а джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів -50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим -20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя -70 відсотків. Аналогічні положення закріплені в п. 35 ст. 4 і п. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

У главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору по апеляційній скарзі, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.2012 року у справі № 17/5007/871/12 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України та спеціальних фондів місцевих бюджетів Житомирської обласної ради та Івницької сільської ради 10530,00 грн. шкоди, зарахувавши їх на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Житомирі, код отримувача: 38035726 , рахунок отримувача: 31214206783002 , банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області, код банку отримувача: 811039) 1609,50 грн. судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Рівному, код отримувача: 38012714, рахунок отримувача: 31213206782002, банк отримувача: ГУДКСУ у Рівненській області, код класифікації доходів бюджету: (м.Рівне)22030001) 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати судові накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Сініцина Л.М.