Постанова № 27967351, 05.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.12 Справа № 5015/2097/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" №349 від 12.10.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2012 р.

у справі № 5015/2097/12, суддя Бортник О.Ю.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім", м. Львів

про стягнення 353 849,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.08.2012р. у справі № 5015/2097/12 (суддя Бортник О.Ю.) позов Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) "Універсал Банк" задоволено. З Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Компанія "Лізинговий Дім" на користь позивача стягнуто 192 136,26 грн. заборгованості за кредитом, 12 400,04 грн. процентів за користування кредитом, 149 313,56 грн. підвищених процентів за користування кредитом та відшкодовано судовий збір.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що на виконання умов Кредитного договору № 10/100К-06 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами до кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в сумі 515 840,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2006р. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім", в порушення п. 4.2. та п. 4.2.1 Кредитного договору, вказані кредитні кошти не повернуло в повному обсязі, внаслідок чого в останнього перед позивачем станом на 17.05.2012р. утворилась заборгованість по сумі кредиту -192 136,26 грн., 12 400,04 процентів за користування кредитом, 149 313,56 грн. підвищених процентів за користування кредитом. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані належні докази, які б з достовірністю підтверджували факт повернення ТОВ "Компанією "Лізинговий Дім" в повному обсязі отриманих кредитних коштів, місцевий господарський суд дійшов висновку про підставність заявлених ПАТ "Універсал Банк" позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 349 від 12.10.2012р., в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2012р. в даній справі змінити, стягнувши з відповідача 122 717,42 грн. розмір поточних відсотків та відсотків на прострочене тіло кредиту, оскільки вважає дане рішення в цій частині таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд не врахував тієї обставини, що в період нарахування підвищених відсотків, нарахованих на прострочену суму кредиту, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак не може вважатися простроченням повернення кредитних коштів в період з 27.02.2010 року по 29.09.2011 року в розумінні умов Кредитного договору, тому, на переконання скаржника, в цей період мають нараховуватися лише звичайні відсотки за користування кредитом в розмірі 21,5 %.

Позивач своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України не скористався, вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. в частині подання відзиву на апеляційну скаргу не виконав, однак його представник в судовому засіданні 14.11.2012р. заперечив проти доводів представника апелянта, покликаючись, зокрема на те, що п. 1.3.1.2 Додаткової угоди № 3 до Кредитного договору передбачено з 30.04.2009 року нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 21,5 %, а понад встановлений Кредитним договором строк, зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів, встановлюється підвищена процентна ставка в розмірі 30,5% річних, яка застосовується до всієї простроченої суми. Зважаючи на викладене, просить рішення місцевого господарського суду від 30.08.2012р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 14.11.2012р. за згодою представників сторін було оголошено перерву.

В дане судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать підписи представників сторін на формулярі оголошення перерви в судовому засіданні 14.11.2012р.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, надані у попередньому судовому засіданні, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2012 року у справі № 5015/2097/12 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судовою колегією встановлено, що 31 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний"(правопопередник ПАТ "Універсал банк", Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанією"Лізинговий Дім" (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 10/100К-06 із подальшими змінами і доповненнями, викладеними у додаткових угодах до Кредитного договору, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування в розмірі 515 840,00 грн., а Позичальник зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути до 30.10.2009 року згідно з Графіком погашення кредиту, що наведений в Додатку до Кредитного договору і Додатковому Договорі № 1 від 25 червня 2007 р. (а.с. 12-14) та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 20,0 процентів річних.

Відповідно до п. 4.1.2 Кредитного договору датою видачі кредиту вважається дата перерахування коштів з Кредитного рахунку. Кредит надається одноразово, всією сумою, шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з Кредитного рахунку на рахунок (рахунки) контрагента (-ів) Позичальника у відповідності із цільовим призначенням кредиту (п. 4.1.3 Кредитного договору).

На виконання умов Кредитного договору позивач надав ТОВ "Компанії "Лізинговий Дім" кредит в розмірі 515 840,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 31.10.2006 р. (а.с. 35).

Пунктом 10.5 Кредитного договору передбачено, що всі зміни та додатки до договору оформляються в письмовій формі додатковими угодами, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 30.04.2009р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору № 10/100К-06 від 31.10.2006р. відповідно до умов якої, починаючи з 30.04.2009 року за користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 21,5 % річних, а за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений Кредитним договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється підвищена процентна ставка в розмірі 30,5 % річних, яка застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором (п. 1.3.1.2 Додаткової угоди № 3).

Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Документальним з'ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що станом на 17.05.2012 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становив 353 849,86 грн., з яких: 192 136,26 грн. -заборгованість по сумі кредиту; 12 400,04 грн. -проценти за користування кредитом; 149 313,56 грн. -підвищені проценти за користування кредитом, нараховані з 30.04.2009 р. по 17.05.2012 р.

Перевіривши розрахунок нарахування відсотків за користування кредитними коштами судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування позивачем за період до 30.04.2009 р. процентної ставки, передбаченої Кредитним договором. Після 30.04.2009 р. (дата укладення Додаткової угоди № 3) позивач правильно нараховував проценти, виходячи з їхніх розмірів, погоджених сторонами у п. п. 1.3.1.2. Додаткової угоди № 3, та термінів користування кредитними коштами понад встановлений Договором (графіком) строк.

Нормою статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму заборгованості за невиконання умов Кредитного договору правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 353 849,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

16 серпня 2012 р. відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності щодо стягнення відсотків за строкове користування кредитом та за користування кредитом понад строк.

Переглядаючи оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області в цій частині, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність визнання причин пропущення ПАТ "Універсал Банком" строку позовної давності поважними з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.02.2010 р. Господарським судом Львівської області за заявою ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" порушено провадження у справі № 21/11 про його банкрутство.

Після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, ПАТ "Універсал Банк" 21.04.2010 р. звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про визнання його кредитором, у тому числі й по заборгованості, яка виникла на підставі Кредитного договору № 10/100К-06 від 21.10.2006р.

Провадження у справі № 21/11 про банкрутство ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" тривало з 27.02.2010 р. до винесення 29.09.2011 р. постанови Львівським апеляційним господарським судом про припинення провадження у справі про банкрутство. На момент порушення провадження у справі про визнання банкрутом та на момент звернення позивача з заявою про визнання кредитором строк позовної давності за зобов'язаннями відповідача пропущений не був.

Разом з тим, щодо покликання апелянта на неправомірність застосування Банком щодо Позичальника 31,5 підвищених процентів за користування кредитом за період з 27.02.2010 року по 29.09.2011 року слід зазначити, що умовами Додаткової угоди № 3 до Кредитного договору, а саме п. 1.3.1.2 передбачено збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 21,5% річних та збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк до 30,5% річних. Вказана Додаткова угода № 3, якою, зокрема, було підвищено процентні ставки, підписана представниками та скріплена відтисками печаток обох сторін, набрала чинності з 30.04.2009 р. та в судовому порядку недійсною не визнавалась, відтак застосування позивачем підвищених процентів за користування кредитом з 30.04.2009р. по 17.05.2012р., відповідно до умов п. 1.3.1.2 Додаткової угоди № 3 є правомірним, а доводи апелянта в цій частині необґрунтованими.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2012 р. у справі № 5015/2097/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" №349 від 12.10.2012р. - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

повна постанова складена 10.12.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.